З БОЛЮ – В ДОРОГУ. З ДОРОГИ – У ВЛАСНУ СПРАВУ

Ніжин.City

Сьогодні о 19:48

Її історія почалася з великої втрати. У перший день повномасштабної війни в ході ракетного обстрілу командного пункту аеродрому ДСНС загинув чоловік Юлії – Анатолій В'ялий працював там інструктором-рятувальником парашутно-десантної служби. Життя, яке ще вчора здавалося Юлії зрозумілим і звичним, раптом розділилося на «до» і «після». Було багато болю, відчаю, нерозуміння ситуації і гарячкового пошуку відповідей на для багатьох інших людей дуже просте, та у її випадку непідйомно важке питання: «як жити далі?»

Тоді вона багато чого вчилася робити вперше – одноосібно брати на себе відповідальність за восьмирічного сина Івана, піклуватися про його теперішнє й майбутнє, дбати про добробут їхньої тепер вже неповної родини. Вперше тоді Юля сіла і за кермо автомобіля. Старенька автівка стала для них з Ванею не просто засобом пересування — вона допомагала триматися, вирішувати щоденні справи, їхати далі, попри біль і розпач. Щоправда, машина часто потребувала ремонту, тож жінка нерідко навідувалася на станцію техобслуговування. Оскільки ж бажаючих взятися за її старенький «дизельок» у Ніжині виявилося небагато, то на ремонт мусила вирушати аж до обласного центру. Радіатор, паливний насос, кондиціонер, заміна підкрилка, не кажучи вже про якийсь серйозний ремонт типу капітального ремонту двигуна - якщо будь-хто з чоловіків навіть з мінімальним водійським стажем міг легко справитися принаймні з якоюсь простенькою поломкою, то для неї навіть заміна мастила було неабияким випробуванням.

Юля В'ялаАвтор: Валерій КИЧКО

Пізніше, за порадою знайомих автолюбителів Юля вирішила змінити автівку на новішу, але й вона частенько «комизилася», наче випробовувала молоду жінку на водійську міцність та витривалість. Та відступати вона не збиралася, дарма, що раніше була далекою від автомобільної техніки – поступово вчила будову автомобіля, вивчала технічні терміни, навчалася розуміти те, над чим раніше навіть не замислювалася.

З новими технічними знаннями в голову все частіше приходила думка, що спочатку навіть самій здалася занадто сміливою: відкрити СТО. Навіщо витрачати власні час та зусилля, віддавати комусь гроші, якщо можна зробити це своєю справою. А потім доля звела її з автомеханіком, який став її однодумцем, навчив не боятися нового й допоміг втілити мрію жінки у життя.

Нещодавно відбулося офіційне відкриття цього СТО. Тут водії можуть не тільки провести техогляд та комп'ютерну діагностику свого транспорту, а й зробити ремонт ходової, двигуна внутрішнього згорання, паливної та рульової систем, турбіни, замінити ланцюг та ремінь газорозподільчого механізму, поміняти мастило, видалити DPF й успішно зробити ще цілу низку ремонтних маніпуляцій. До речі, за словами Юлії, у день відкриття тільки за попереднім записом сюди вже звернулося близько двох десятків власників автівок щодо комп’ютерної діагностики своїх «ластівок».

На моє запитання, що було найважче в організації цієї справи, Юлія чесно відповідає:

-Знайти відповідне приміщення. І нам пощастило таке знайти. Щоправда, орендоване. Коли ми сюди заїхали, з технічного обладнання тут був лише один підйомник. Поступово бокси наповнювалися додатковими робочими поверхнями, верстатами, свердлильними установками, гідравлічними лапами, пресами, стапелями, котушками, різноманітними технологічними ящиками та нішами для інструментів тощо. Через війну наразі знайти кваліфікованих чоловіків-ремонтників дуже важко…

Саме тому на СТО вони з Вячеславом поки що працюють удвох. Звісно, що всі технічно складні процеси виконує Вячеслав, але Юля продовжує вчитися. І, не зважаючи на свій поки що небагатий технічний досвід, вже багато чого вміє та знає. Чудово розуміє, наскільки важливо для будь-якого автомобіліста чи автомобілістки своєчасно протестувати або ж швидко та якісно відремонтувати свій технічний засіб, а тому дедалі впевненіше почувається серед автомобілів, інструментів і техніки…

Наша розповідь про відкриття у місті ще одного закладу, де можна відремонтувати автівку – не реклама. Та й сама розповідь не про автівки. Це історія про те, як після страшної втрати людина знаходить у собі сили не зупинятися, а йти далі. Про те, як вимушена самостійність поступово перетворюється на нові знання, професію, власну долю і власну справу.