20 років працівник культури Анатолій Поташов на Новорічні свята виконує роль Діда Мороза, а останні п’ять років, на День Святого Миколая він приміряє образ улюбленця і малечі, і дорослих, даруючи казку… Спеціально для сайту Ніжин City Анатолій розповів про особливості своїх перевтілень.
З чого все починалося
25 грудня 1998 року прийшов працювати методистом у ніжинський Будинок культури, і відразу мені запропонували роль Діда Мороза. Ніжинці пам’ятають, як у новорічну ніч біля ялинки розгорталися масові гуляння із розважальними заходами. Тоді, 1 січня о 2 -й години ночі, під будинком культури, я вперше і «дідоморозив». Звісно переживав. Вчив текст. Налаштовував дикцію. Готувала мене до цього колишня директорка БК Тетяна Войтенко та методист Світлана Ігнатова. А вже наступного року на мене чекали новорічні ранки, і відкриття головної ялинки на площі.
«Іздержки проізводства»
Перша новорічна ніч запам’яталася тим, що скрізь літали і сніжки, і петарди, тільки встигав відхилятися. Було таке, що і скло на окулярах одного разу тріснуло від сніжки. Ну то, як кажуть - «іздержки проізводства». Одним словом, Дідом Морозом бути небезпечно, але весело.
Змінив до десятка Снігуроньок
Дід Мороз не старіє, а онуки підростають. Перша Снігуронька – Ірина Литвинець, нині директор Будинку культури. Вона тепер грає роль Зими. Далі була Наталія Загоруйко. Вона зі мною найдовше «снігурила». Потім Олександра Малюга, Оля Михед, Леся Фінь. Нині маю честь співпрацювати з Антоніною Купрій, це моя колега й і по сцені. З нею завжди комфортно співпрацювати.
Головне, щоб вірили у казку
Коли виходиш на сцену і бачиш оті дитячі оченята, наче блюдця, то тут схибити не можна. Завжди намагаюся і гримуватися, і перевдягатися так, аби малеча мене не бачила.Роблю все, щоб не зруйнувати віру в чудо.
Коли на новорічному ранку у школі побачив, що у Діда жіноча сережка, а далі ще й по голосу вирахував, що то взагалі була вчителька, зрозумів, що Діда Мороза насправді немає. Тому я так завжди так гримуюся, щоб не впізнали, бо дітям треба вірити в казку «до останнього». Потім ці спогади вони передадуть своїм дітям. Мій принцип – взявся за роботу, то роби. Накладаєш бороду, одягаєш костюм і.. бац: голос відразу змінюється, починаєш мислити як… ну прямо – Дід Мороз. Імпровізую тоді, коли щось забув, а так все по сценарію. Випадки, звісно, бувають різні. Іноді вручаючи подарунок, питаю - Чи був слухняний? Реакції різні:посміхаються; деяки з острахом дивляться; хтось норовить сіпнути за бороду; деякі – плачуть. Ось тут потрібно бути обережно, бо це ж малеча!
Вже останніх 5 років на відкритті головної ялинки виконую роль Святого Миколая. Окрім того, що змінилися слова та вбрання, й інша подача… Та все ж головна мета незмінна - нести світло радості дітям.
Дорослі теж як діти
Запрошували і на корпоративи. Аудиторія доросла - дорослі вітання гумористичного характеру. Але коли граєш не фальшиво, то навіть ті, що знають, що Діда Мороза нема, починають замислюватися - очі відкриваються ширше-ширше, ну як у дітей...
Граю Діда Мороза і на «Блакитному Вогнику», який щорічно організовує ветеранська організація для ніжинців поважного віку. От там дійсно в казку вірять… За стіл тягнуть та втім ні…ні…Дід має триматися в тонусі. Це перш за все робота і відношення до неї має бути серйозне.
Чим займається в житті головний ніжинський Дід Мороз
За професією я диригент - хормейстер. У Будинку культури працюю концертмейстером Народного ансамблю танцю «Поліська веселка», а також концертмейстером «Народного хору ветеранів». Хоббі - цікавить комп'ютерна техніка, а на першому місці все те, де є мелодія і гармонія – музика. В дитинстві мріяв бути і космонавтом, і льотчиком, і військовим, але музика мене привабила вже років з 6-7. Завдяки шкільному вчителю музики Івану Липченку взяв до рук баян, от тоді, і визначився з майбутньою професією. Вступив до Ніжинського училища культури та мистецтв ім. М. Заньковецької на хорове відділення. Дякую за науку викладачу від Бога, Михайлу Близнюку (завдяки йому нині заробляю на хліб насущний). Потім армія. Опісля, вступив до Київського університету культури на диригентсько-хоровий відділ. Працював у столичному палаці дітей та юнацтва концертмейстером. Там були мої перші ігрові ролі – ведмедики, зайці. Далі пробував себе у ролі ведучого. Окрім Діда Мороза, довелося грати різні ролі в народному аматорському театрі.
Про мрію та перший подарунок
У резиденції Санта-Клауса у Лапландії звісно хотілося побувати. Я ж звичайна людина. А на новий рік завжди загадую бажання: раніше- здоров’я собі і близьким, а нині ще прошу миру.
Пам’ятаю свій перший дитячий подарунок від Діда Мороза – це металевий самоскид. Отакий (ав. показує) здоровенний. Його отримав ще в дитячому садочку. Для мене це було таке щастя! Всі діти з плюшевими ведмедями та зайцями засинали, а я машину тіг у ліжко.
Якось так сталося, що один із Нових років святкував на самоті. Купив пляшку шампанського і пачку цигарок. Закурив, а потім запитав у себе, що б я хотів у подарунок…І вирішив - кину палити. Відтоді, не торкаюся цигарки вже 11 років.
Дід Мороз – це казка
Образ Мороза – це у першу чергу образ казки, мрії. Що поганого в тому, що він є? Я за те, аби на Миколая дітей вітав Святий Миколай, а от до новорічних ранків актуальний Дід. Адже це дитячі чаяння…
