Обслуговування житлового будинку важко уявити без сантехніка. Про людей цієї професії і анекдоти розповідають, і фільми знімають. А ми пропонуємо історію з життя. Знайомтесь – Дмитро Лащенко. У професії вже вісім років. Молодий, амбітний з неабияким почуттям гумору. Ніжин Сіti пропонує своїм читачам інтерв’ю з професіоналом своєї справи, сантехніком комунального підприємства «Служба Єдиного Замовника».
Дмитре, чому обрали саме цей фах, що привабило?
Ну…взагалі в дитинстві мріяв (посміхаючись ав. )стати мільйонером. А якщо серйозно, то у цю професію потрапив не випадково, обрав цей фах свідомо. Я родом з Бобровицького району. Ріс з мамою, без батька. Вона у мене неабияка мужня жінка – за професією кранівник найвищого розряду. Все трудове життя – на висотках. Нині, працює на крані висотою у 25-ть поверхів. Я ж закінчив Броварський професійний ліцей. До Ніжина приїхав вже з досвітом. Моє перша робота після навчання – сітка столичних ресторанів. Там був техніком «три в одному»: і сантехнік, і плиточник, і… Тобто мною обслуговувалася вся система закладу. Далі трудився за спеціальністю у столичному «Житло-сервісі». Після одруження, переїхав до Ніжина звідки родом моя дружина Олена. А з нею познайомився на роботі (в ресторані), вона там працювала кухарем.
З чого починається день сантехніка?
Робочий день починається із планових обходів будинків, які обслуговуємо. Виявляємо негаразди в мережах, а відтак - ремонтуємо. А ще виїжджаємо на звернення мешканців, позапланові виклики – аварії, пориви.
Дмитре, маючи досвід, порівняйте специфіку роботи у великому місті та малому?
У маленькому місті простіше. У чому ? У всьому. Якщо говорити про власний досвід, то у великому місті я був і аварійник, і тепловик, і по холодній воді, і на мені були паперові справи (кошториси, договори), адже ми обслуговували і ОСББ, і кооперативи. Тож там, слюсар-сантехнік повинен мати знання не тільки у сфері сантехнічних робіт, а і в деяких суміжних професіях.
В Ніжині ж, я знаю точно, що мені потрібно робити, у мене свій конкретний напрямок роботи. Ну, а якщо порівнювати саму специфіку роботи, то зазначу, що у будь – якому місті нині житловий фонд переважно складається зі старих будівель, а відповідно і таких ж застарілих мереж. Тож ремонт, профілактичне обслуговування, а також заміна старого обладнання на нове, усе це доводиться виконувати скрізь, не залежно від величини міста. Зазначу, що проробивши 2 роки у цій сфері думав що вже професіонал, а зараз маючи 8-ми річний досвід, розумію, що і половини всього необхідного не знаю. Наприклад, сучасні новобудови по сучасному й обладнуються: і вода, і опалення, і їх система циркуляції. Доводиться постійно вивчати сучасні технології.
Дмитре, у радянські роки портрет майстра-сантехніка часто змальовували таким: захмелілий, неохайний і неосвічений тип, який за найменшу роботу просить пляшку?
Оооо, тут ви праві. Стикався і я з таким уявленням. Прибуваю на виклик. Відчиняють двері. Кажу: «Сантехніка викликали?». А з того боку, оцінююче зверху вниз, дивиться господар, та ще й принюхується…А потім видає: «А ти дійсно сантехнік? Бо щось не схоже…» На переконання цього господаря, справжній сантехнік повинен мати спиртовий шлейф, як мінімум. Було і таке, що казали: «Вам зараз налить, чи потім!?»
Я спиртне не вживаю вже давно. Був у мене такий «вчитель» на початку моєї сантехнічної кар’єри. Вчив, як «справжній сантехнік». Та я вчасно зрозумів що і як буде далі. За підтримку, дякую і своїй дружині. Моя позиція: сантехнік – це відповідальний професіонал, який дорожить «обличчям» своєї роботи і своєю репутацією справжнього майстра на всі руки.
Який робочий випадок найбільше запам’ятався?
Виклик. То був справжній потоп в одній із столичних квартир. Підходжу, відкриваються двері, а звідти 50 кубів води - батарею порвало навпіл. Господаря потоком знесло, і «виплюнуло» біля ліфтової. Скажу чесно, в «платочок» посміявся й побіг рятувати.
А найчастіше на які виклики доводиться виїжджати?
Стукаю до квартири зверху, бо ж вони «топлять», а там кричать через двері: У нас сухо! Часті випадки, коли ванну повністю закладають знизу чи то цеглою, чи то керамічною плиткою. Кажу: Треба розбити дірочку… У відповідь: «Та ви що?? У мене ремонт, кахлі.. Не дам!!! А ви зробіть, щоб не бити, як небуть!!!» А у нього стояк каналізації розсипався повністю, тримається на бандажі. От що людині пояснити???
Строк служби елементів мереж не вічний. Наприклад, шланг слугує до 7 років, та люди не міняють вчасно, чекають до останнього. А тоді як вийде з ладу: біда і собі, і сусідам.
До речі, стосовно віку сантехнічного обладнання. В Києві я ніколи не стикався з «еврікою» - це такий «совдепівський», ще чавунний бачок до унітазу з ланцюжком. А у Ніжині ще попадається, до речі вони міцні (сміється)…
Знаєте, аварій багато. Системи водопостачання і каналізації по Ніжину –застарілі «дихають на ладан». Не знаю що там під землею, але в будинках - оох…! Але працюємо, міняємо… Часто доводиться чути різні нарікання й обурення. Та мій принцип - робити мовчки, робити свою справу: швидко, порядно, конкретно. Робота слюсаря-сантехніка дуже складна та відповідальна. Вона залежить і від досвіду, і від чуття, і від вміння користуватися багатьма інструментами. Якщо працівник щось неправильно зробить, це може мати погані наслідки. Якщо через нього прорве кран і затопить квартиру, йому доведеться відшкодовувати мешканцям за ремонти.
Що найчастіше доводиться виймати з труб, що там «гублять» ніжинці?
Це взагалі окрема історія. Діставали мобільні телефони, одного разу навіть ложки та вилки попалися. Халати, спідня білизна, огірки, памперси… Ну одним словом дивина, як воно все й «умудрилося» туди потрапити. Що тільки не спускають в унітази та раковини.
Самі завдають шкоди своєму майну, а потім пишуть скарги на сантехніка, звинувачують жек. Буває і таке, що мешканці кидаються на нас із кулаками, коли робимо зауваження. А було, що й з ножем. Мовляв, це з нашої вини у них забилася каналізація. Та коли витягуємо «причину» аварії, здебільшого, просять пробачення, або просто йдуть мовчки.
Багато в народі анекдотів про сантехніка. А чи є у вас улюблений?
Слухайте: Прорив. Приїжджає майстер зі своїм учнем-практикантом на аварію. Майстер відкриває люк, пірнає в жижу, тільки встигає випірнати та викрикувати своєму студенту: Подай ключ на 10! Подай на 19!». Все, аварію локалізовано. Вилазить майстер з каналізації весь такий брудний, потираючи руки каже: «Учись студенте, а то так і будеш ключі подавати!» (сміється).
Даруйте, ви по натурі - «студент чи майстер»!?
Я завжди на «острие атаки» )))
А у вас є вчителі в професії?
Так. Це дядя Толік - Анатолій Момот. Він суперовий зварювальник та класний майстер по сантехніці.
Дмитре біля вас скринька? Там мабуть робочий інвентар. Покажете?
Там все, що потрібно майстру. Збирав його вміст (демонструє) два роки. Дещо видали в жеці, а основному все куплене за власний кошт. Ось наприклад ключ «Кобра» його ціна – 1,5 тисячі гривень. Це подарунок тещі на мій день народження. А це «Папуга» - вартість тисяча гривень.
Це інструменти німецького виробництва. Вони універсальні. Все що міститься в цьому сундучку мої «руки» та «пальці», без нього ніяк.
Ваше хобі, як проводите час, яку музику слухаєте, яка улюблена страва?
Вільний час присвячую донечці Насті. Вона татова улюблениця, вже всі мої ключі вивчила й знає де яким крутити. Любимо прогулятися містом, активні ігри, одним словом не «диванні» ми. Хоча інколи й хочеться спокою. За ним їду на село, до рідні. А от мої дівчатка полюбляють море. Тоді татове завдання доставити на пляж поближче до води.
Дмитро з дружиною та донечкою
Люблю рок, щоб в навушниках аж зашкалювало. Я під нього не просто драйвую, я відпочиваю. З улюблених страв - оселедець під шубою і звичайне картопляне пюре. У мене дружина кухар, готує смачно. Та і сам я готую непогано. Моє - м'ясо, налисники, голубці. Ці страви мені замовляють на свята, як правило. Та можу побалувати татовими смаколиками і просто так.
Поділіться одним із рецептів, ну наприклад налисники, як готуєте?
Записуйте: 10 яєць, стакан цукру злегка збиваю вінчиком, туди додаю молоко, муку, крохмаль. Тісто має розтікатися. Випікаю млинці. До речі, перевертаю їх руками, так як я сантехнік і працюю з паяльником то до гарячого звик. Начиняю такі млинці сиром з родзинками, і масла побільше, щоб аж капало. Виходить смачно, моїм подобається!
І на завершення, Дмитре, ваша порада, щоб стати професіоналом своєї справи що потрібно?
Нині потреба професії слюсар-сантехнік зросла. Сьогодні мене поки влаштовує і моє місце роботи, і мій заробіток. Але скажу чесно, закордонний паспорт маю. От тільки там ще зарплата не «доросла» до тієї цифри, заради якої залишу чекати на чоловіка та батька свою родину.
А тому, хто хоче працювати у цій сфері, потрібно мати відповідну освіту, мати уяву про інструменти, цікавитись новими технологіями. Якщо працівник знає справу поверхово, може тільки нашкодити. А найперше – це ставлення до роботи і відповідальність. Якщо людина відчуває, що то не її, краще відразу йти та не шкодити іншим. Мій основний обов’язок - допомагати людям, бо коли трапляються аварійні ситуації, вся надія на ось такого чоловічка зі «скринькою». Часто доводиться працювати навіть після завершення робочого дня.
Для мене, робота слюсаря-сантехніка творча, бо вона пов’язана з металом. Я ж з труби можу зліпить космічний апарат… (сміється), от тільки вартість його буде велика…
