З недавніх пір, серед безлічі професійних свят, з’явився і День, коли кожна людина, причетна до ювелірного мистецтва, може розслабитися і сміливо заявити - сьогодні моє свято! 31 січня - Всесвітній день ювеліра.
Ніжин Сіti побував у найдавнішій ювелірній майстерні Ніжина, що носить таємничу назву «Майстер та Маргарита", та поспілкувався з фахівцями ювелірної справи.
Знайомтеся! Валерій Кононяко. В цій професії 21 рік. Спеціально на ювеліра не вчився. Про таких кажуть майстер - самоук. Але який?! Руки то золоті!
«В дитинстві мріяв бути, як і всі хлопці, космонавтом( ав.каже жартома), а якщо серйозно - то водієм. Займався музикою. Вчився грі на гітарі. Після закінчення школи пішов навчатися до Ніжинського професійного технічного училища №11. Опанував фах слюсаря. А от розпочав трудовий шлях у якості музиканта в одному з кафе Ніжина: співав, грав на гітарі.», - розповідає Валерій.
Валерій Кононяко
Ювелірну ж справу опанував, коли потрапив на роботу до майстерні «Майстер та Маргарита». Спочатку в якості учня. « У мене був гарний вчитель – Сергій Якимець. На жаль, його вже немає серед нас. От він мене і «відшліфував», відкрив професійні секрети… Ювелірна справа - це вельми витончений процес, який вимагає від умільця грандіозного терпіння і акуратності. Без цього, ну ніяк.», - ділиться майстер.
Корисні поради на озброєння!
Перший його власноруч виготовлений виріб – срібний ланцюжок. Скільки виробів пройшло через його руки за двадцятирічний стаж роботи, вже і не пам’ятає. Каже, що це приблизно два ланцюжки в день. От, і порахуйте!
А от з яким металом легше йому працювати, то це золото. На питання – «Який найдорогоцінніший камінь доводилося тримати у руках?», - відповів,-«Діаманти «проскакували»…!
За роки роботи Валерій Кононяко «відшліфував» не одного учня, які опанувавши ювелірну справу трудяться в цій сфері. Каже :«Навчити легко, якщо людина сама цього хоче.»
Продовжує Валерій займатися і справою душі – музикою.
На питання - Чи носить сам власноруч виготовлені прикраси, та чи дарує їх коханій? Відповідає: «Ні! Не ношу! А дружині до свят дарую. І обручки, і ланцюжки…!»
В ювелірній майстерні «Майстер та Маргарита» не тільки можна замовити виріб, але й купити на будь-який смак, і «товщину» гаманця. Пропонує прикраси продавець - консультант Сергій Покиньборода, який тут працює вже 12 років. Сергій за освітою педагог, історик. Та волею долі, трудиться у ювелірній сфері. Він розповів у чому ж особливість його роботи: «Продавець-консультант ювелірних виробів має знайти підхід до клієнта, адже люди приходять сюди не за першочерговим товаром. Клієнт різний. Тут потрібно враховувати, і бажання, і смаки, і... фінансову спроможність.»
Сергій Покиньборода
Частими покупцями є чоловіки, які хочуть зробити сюрприз своїм коханим. Вони купують прикраси, зокрема каблучки, але не завжди вгадують із розміром. «Приходять міняти. Але є юридичний казус: згідно із законодавством, ювелірні вироби так як і білизна, або ліки, не підлягають обміну, і поверненню, якщо не мають вад. Тому попереджаємо, що при покупці, бажано знати розмір. Найзатребуваніший товар серед ніжинців – ланцюжки, браслети. Беруть останнім часом срібло. У нас великий вибір. Якщо річ велика, чи затісна, то у нас можна її підлаштувати під потрібний розмір: зменшити чи збільшити. Йдемо назустріч клієнтові. Ну і цінова політика у нас доволі приємна. А взагалі, професію продавця ювелірних виробів я порівнюю з професією бармена. Бо це - спілкування з клієнтами.
В день, коли відзначають своє свято люди цієї галузі, хочу побажати благополуччя тим, хто є нашими клієнтами. Адже ми напряму залежимо саме від них. Чим краще живе населення, тим більше вони купують прикрас…», - поділився Сергій.
Ну і наостанок. «Майстер і Маргарита», погодьтесь, назва таємнича, «Булгаківська»…Та й сама майстерня розміщується не аби в якому приміщенні – це будинок кінця 18 століття, який належав генералу Капуані. Історики розповідають, що стіни цього дому бачили не одну відому людину.
А от працівники майстерні наголошують на тому, що тут живуть привиди.
«Буває таке, що коли хтось досиджується допізна на роботі, то чує кроки, рипіння, навіть іноді двері самі відчиняються -зачиняються…Відчувається присутність когось. Але я ці аномалії пояснюю так: будинок старий, можливо просідання грунту, тощо…Але доля містики в цьому приміщенні все ж присутня», - каже Сергій Покиньборода.
Зі святом!
