На другий місяць зими припадає одне із 12 головних церковних свят – Стрітення Господнє яке святкується 15 лютого. Однак його історія починається ще із дохристиянських часів. Про першовідомості свята, обряди та прикмети розповість читачам Ніжин Сіti викладач циклової комісії «Менеджменту та культурно-мистецьких івент-технологій» КВНЗ «Ніжинський коледж культури та мистецтв імені Марії Заньковецької» Валентина Рой.
В Україні свято Стрітення особливо шанували. Селяни намагалися не працювати, а стежити за погодою, бо саме в цей день, як говорили старі люди, лютий до березня в гості приїжджає, щоб на Стрітення Зимі з Весною зустрітися. Казали, що «в цей день Зима Весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє».
На Стрітення люди уважно спостерігали за двобоєм Зими та Весни, хто кого переборе, то такою, вважали, і буде погода до початку березня. Якщо під вечір потеплішає- весна перемогла, якщо півень води нап`ється-хлібороб лиха не обереться, якщо ж капає із стріхи- не буде потіхи. Стрітення з відлигою- на ранню та теплу весну, зі снігом - на дощову, хурделиця- весна буде пізня і холодна.
Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон був праведником і від Духа Святого був звіщений, що він зможе вмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа. Те й здійснилося — Симеон міг одержати тепер вічний спокій. Перед смертю старець Симеон сповістив, що Немовля, яке йому нарешті судилося побачити, вийде «на служіння спасіння людей» адже це - Спаситель.
В церквах у цей день святять воду та свічки. Стрітенську воду завжди намагалися набирали в нову - ще не вживану-посудину і зберігали за образами протягом року. Вважалося, що ця вода допомагає від хвороб, особливо від пристріту. Стрітенською водою батьки благословляли синів на військову службу, на війну примовляючи: «Боже тебе збережи!» .
Нею кропили та поїли худобу. А пасічники, коли приходила пора, кропили вулики та бджіл,кожну «першу»неділю на молодику, щоб не напав їх гнилець.
На Чернігівщині, коли верталися додому із церкви, стрітенською свічкою випалювали хрест на сволоку — від усього лихого. Вважалося, що такі дії забезпечать оселю від вторгнення нечистої сили. Недарма свічку ще називали «громовицею», «громницею», «громничкою» - її запалювали під час грози, адже колись, коли хата була дерев’яна, а стріха солом’яна – блискавка могла спричинити пожежу. А за народними повір’ями, те, що загорілось від блискавки не можна було гасити – бо то сам Бог запалив.
Полум’ям громниці підкурювали дітям волосся — щоб грому не боялися. Прийщовши з церкви відразу ж запалювали громничку, «щоб мороз дерева не побив і щоб весняна повінь не пошкодила посівів». До того ж ці свічки давали в руки помираючим під час читання відхідної молитви.
На Стрітення люди уважно стежили за погодою:
- Як на Стрітення зі стріх капає, ще велика буде зима.
- День Стрітення теплий і сонячний, то й весна буде тепла.
- Якщо на Стрітення півень води нап'ється, то на Юрія (6 травня) віл напасеться.
- Якщо в цей день не видно сонечка — чекай суворих морозів.
- Вітер на Стрітення — до врожаю плодових дерев.
- Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.
- Якщо вранці випав сніг — на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень — зернові будуть середні, а увечері — недорід.
-Якщо на Стрітення дорогу перемітає – весна буде пізньою і холодною.
-Якщо в цей день сніжок – весною буде дощик, тобто весна буде затяжною і дощовою.
На Стрітення Господнє існували і певні заборони
Не можна було сваритися, робити прибирання, вишивати, прати, працювати в городі та митися.
Заборона на роботу мала виняток, вона дозволялася, якщо це робота на благо іншим людям, тобто необхідна допомога.
Заборона ж з приводу купання стосувалася лише лазні — адже щоб помитись у лазні, потрібно було працювати: колоти дрова, носити воду, тощо. Також знаючі люди не радили на Стрітення вирушати у далеку мандрівку. Через мінливу погоду у цей період мандрівника могли спіткати різні неприємності, тож люди раніше остерігались далекої дороги. Існувало навіть прислів’я: “На Стрітення вирушиш в дорогу – скоро додому не повернешся”.
