Що говорять ніжинські комунальники про свою роботу?

Ніжин.City

15 березня 2020 00:00

15 березня - День працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення. Ніжин.Сіty питав працівників комунальної сфери Ніжина про їхню роботу.

Водій автотранспортних засобів сміттєвоз - Анатолій Іллюшко, 5 років працює в ВУКГ:

«На мене та моїх колег покладена важлива місія – звільняти місто від сміття. З чим ми успішно справляємося, а місто залишається чистим та охайним».

Машиніст екскаватора JCB - Петро Москаленко, 55 років, 8 з яких працює на КП «ВУКГ»:

«З ранку й до вечора, а іноді вночі, прибирання стихійно зваленого сміття, завантаження - вивантаження різних вантажів, прибирання снігу, видалення пнів, земляні роботи… всюди ми з моїм стальним другом допомагаємо у благоустрої Ніжина».

Прибиральник територій вулиць міста -Інна Сич, 1 рік з КП «ВУКГ»:

« Для мене моя професія - прибиральник дуже багато значить, так само як і для кожного мешканця. Адже кожен з нас хоче жити в красивому та охайному місті, і я, і мої коллеги з усіх сил прагнемо зробити Ніжин чистим та комфортним для проживання».

Оператор електронно-обчислювальних машин - Сніжана Даценко працює у ВУКГ 7 років:

«Полігон ТПВ для Ніжина відіграє дуже важливу роль, адже сюди звозиться сміття з усього міста. Моя робота полягає у відповідальному контролі за ТПВ, що завозиться, зважуванні його та веденні статистики».

Приймальник побутових відходів - Валентин Пораденко, в КП працює 2 роки:

« Одним з важливих елементів збору та сортування сміття є сміттєприймальний пункт, на одному з яких я і працюю. Робота відповідальна і складна, бо необхідно забезпечити вчасне завантаження та вивезення сміття, а також чистоту та порядок на пункті, і все це заради комфортних умов для викидання сміття мешканцями прилеглих вулиць».

Електромонтер з ремонту повітряних ліній електропередач - Михайло Овод, 3 роки працює на КП «ВУКГ»:

«Вуличне освітлення є невід'ємною частниною комфортного проживання мешканців будь якого району міста. Моя робота та робота моїх коллег по цеху – забезпечити якісну роботу ліній освітлення кожної вулиці, кожного ліхтаря,монтування нових ліній та оперативне відновлення освітлення після всіляких пошкоджень».

Сергій Бондаренко, майстер внутрідворових водопровідних мереж (на фото крайній ліворуч).

Прикро, що не завжди населення розуміє нашу роботу. Прагнемо знайти порозуміння з абонентами, йдемо на контакт. Проте більшість з повагою відноситься до нас, бо розуміють наскільки важливою є наша робота. Адже вчасно виявлена проблема – швидко вирішується. Бувають і приємні моменти, коли населення щиро дякує за працю.

Щодо води, то в Ніжині вона найкраща – зазначає Сергій Бондаренко. -Буваючи в інших районах області, переконаний, смачнішої води ніж в Ніжині немає. А це титанічна робота керівництва підприємства, працівників, які вдень і вночі готові прийти на допомогу і ліквідувати аварійну ситуацію.

Що найбільше подобається у вашій роботі? - Перш за все, я добре вивчив Ніжин. Його вулиці. Проблеми. Велике діло має спілкування. Ми прагнемо прислухатися до порад жителів.

Борис Петренко, слюсар водовідведення КП «НУВКГ»».

Сумлінно працюємо, прагнемо , аби жителям міста було комфортно. Прикро, що буває по різному нас зустрічають наші абоненти . Бувають всякі ситуації. Але на душі приємно тоді, коли гарно виконана робота і вона приносить радість. Хотілося звернутися і до ніжинців, аби дбайливо ставилися до комунікацій, не викидали непотріб до каналізації і поважали нашу роботу.

Маляри-штукатури КП «СЄЗ»

Олена Кащенко працює в КП «СЄЗ» маляром-штукатуром з 2006 року. Раїса Склярук - в КП «СЄЗ» маляром-штукатуром з 2008 року.

Олена Кащенко в 1988 році закінчила Чернігівське ПТУ №16 за спеціальністю «продавець». Після закінчення до 1999 року працювала у сфері торгівлі (продавець «Універмагу «Прогрес» м. Ніжина). У зв’язку з ліквідацією підприємства була змушена звільнитися та певний час була в пошуку роботи. Життя змусило самостійно опанувати нову професію маляра-штукатура, щоб мати можливість прогодувати сім’ю. У 2006 року прийшла на підприємство маляром-штукатуром ІІ розряду. Наполегливою працею, працьовитістю та невтомністю, крок за кроком підвищувала свій професійний рівень. Зараз Олена Миколаївна має найвищий кваліфікаційний розряд за професією. Зі слів Олени Миколаївни, з одного боку ця професія важка фізично, а з іншого боку приносить задоволення від допомоги людям зробити свої оселі затишними та сучасними, а будинки – красивими та оновленими.

Раїса Склярук після закінчення школи Раїса Петрівна пішла працювати соціальним працівником в рідному селі Богданівка. Допомагаючи людям, що опинилися в скрутних життєвих ситуаціях, відчувала потребу зробити трохи більше для комфорту односільчан, бралася за дрібні ремонти та потроху опанувала нову для себе професію маляра-штукатура.

Після одруження разом з чоловіком переїхали в Ніжин, де й у 2008 році влаштувались разом до КП «СЄЗ». Раїса Петрівна за роки роботи на підприємстві підвищила свій професійний рівень до найвищого розряду. Свою професію не вважає легкою, але щиро любить свою роботу за отриманий кінцевий результат, адже вдячність замовників надихає і від цього забувається втома.

Слюсарі сантехніки комунального підприємства «Керуюча компанія «Північна».

Володимир Хоменко, працює слюсарем сантехніком у комунальному підприємстві «Керуюча компанія «Північна» з 2006 року. Голова ради трудового колективу. Михайло Підгайний, загальний стаж роботи слюсарем сантехніком – 35 років, почав працювати з 1985 року. З 2006 року працює в комунальному підприємстві «Керуюча компанія «Північна». Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Михайло Підгайний: «Чи були часи, коли робота сантехніка була легшою.. сказати важко. По правді, вона в усі часи однакова: зробити якісно, щоб люди не ображалися. Буває, робимо на одному будинку, а тут приходять з іншого й просять зробіть нам. Тільки треба от просто зараз. А як покинеш? І не покинеш, і не підеш. Почав робити, значить треба зробити до кінця і до толку. То буває, люди й не розуміють цього, бо своє ж ближче. Усім не вгодиш.

Ремонтуємо і мережі в будинках, і бачки в квартирах. Буває так, що ледве пролазимо по підвалу. А буває, що й робочий день завершився, а додому не йдеш, бо людей без води не залишиш.»

Володимир Хоменко: «Слюсарного стажу у мене за 30 років. Так, що свою роботу зроблю з заплющеними очима. А найважче в ній, роботі, так це з людьми: дуже важко вгодити. Хто ж думає про те, що і вода, і каналізація в порядку, то це заслуга слюсаря? Все як належне. А коли що трапиться, то тут вже ми й винуваті: то чекають довго, то робимо і довго, і не так. Знаєте, всім не вгодиш.

А робота є робота. Буває, ще й додому не встиг добратися, а з півдороги завертають. Чи то будень, чи вихідний день, чи свято – виклик є виклик: хоч день, хоч ніч. І робимо все, аби люди не страждали без послуги. Чого легшого: перекрив воду, аж не тече, а ремонтувати завтра.. Та це не по моєму. І аварію ліквідовуємо, і послугу поновлюємо. А працювати буду, поки не виженуть (сміється).»

Віктор Кресан, працює теслярем у комунальному підприємстві «Керуюча компанія «Північна» з 2006 року.

«У мене спеціальність - можу все! Так складалося в житті, що освоїв їх не одну: був мулярем, зводив стіни; був монтажником; був пічником; тепер тесляр. Працюю з 1983 року. Так що моя робота - і в будинку все, і поза будинком все.

...Люди про це знають і звертаються. Кажуть, що хочуть, що треба, а я роблю. Для мене вся робота в задоволення, не цураюся ніякої. Свого часу трохи, як то кажуть, «покатався» по великій країні. Нині ж на Київ, як то роблять мої колеги, не збираюся. Не хочу. Що шукати? Тут, вдома, і руки мої затребувані, і керівництво поважає, і з людьми завжди спільну мову знайду. А робочий девіз один – робота повинна бути зроблена!»

Читайте також: 8 березня вісім білих лебедів спустилися на біоставки очисних споруд Ніжинського водоканалу