31 травня наукова спільнота хіміків відзначає своє професійне свято. Напередодні, Ніжин. Сіty побували на кафедрі хімії та фармації НДУ ім. М. Гоголя де сьогодні готують майбутніх хіміків та провізорів. Дивились, спілкувалися, і… навіть дивувались… Здивовані будете і Ви, бо говорити ми будемо сьогодні не про хімію, а про олівці. Чому??? Дійсно, олівець має право на газетну статтю. Конструкція олівця виявилася настільки геніально простою, що він майже без змін дійшов з Середньовіччя до наших днів і, можливо, так триватиме ще не одне століття. Проте не про це наша оповідь.
Ми хочемо розповісти Вам про унікальну колекцію олівців науковця, викладача, декана природничо-географічного факультету НДУ імені Миколи Гоголя - Івана Кочерги (нажаль він пішов із життя у 2003 році). Нашим екскурсоводом став - Олег Москаленко, доцент даної кафедри, кандидат хімічних наук. Він був студентом Івана Кочерги та працював разом з ним. Тому знає про цю колекцію олівців багато, і охоче ділиться з молоддю не лише знаннями та спогадами, а й добрим словом про свого вчителя і колегу.
Отже, Олег Вадимович, про колекцію …
А чому пізніше?
Ну для цього необхідний життєвий досвід… Просто необхідно подорослішати і зрозуміти, що хімія - це не просто велична наука… Ну, наприклад, королева детективу – Агата Крісті. Напевно всі звернули увагу на її глибинні знання в галузі фармації з її творів: 83 злочини були здійснені шляхом отруєння. Розгадка проста: письменниця довгий час працювала фармацевтом в аптеці. А ось ще один приклад, Маргарет Тетчер - 71-й прем'єр-міністр Великої Британії. Відомий факт, проте напевно, не всім відомо, що вона вивчала хімію в Сомервільському коледжі Оксфордського університету. В 1947р. закінчила навчання в Оксфорді і стала бакалавром природничих наук. І таких прикладів багато… А наш ніжинець, наш випускник, Вячеслав Труш, нині працює постдоктором медико-біологічних досліджень в Оксфордському університеті! До речі, це не щасливий випадок, чи збіг обставин! Потрібно розуміти і усвідомлювати, що це стало можливим завдяки гарній нашій фаховій підготовці і цілеспрямованості студента. Проте головний стартап – це вміння цінувати СВОЄ!
Так чому Ваша оповідь не про Ваші досягнення, хімію чи фармацію, а олівці?
Просто ми маємо усвідомлювати, що професія нам дає не лише грунтовні знання з фаху, але й сприяє нашому становленню як ЛЮДИНИ, формує нашу ерудицію, світосприйняття тощо. Саме таким прикладом був і залишається ІВАН ІВАНОВИЧ КОЧЕРГА. І це наша історія, наша гордісь!
Отже про колекцію…
Колекція унікальна і завершена, вона налічує близько тисячі екземплярів. Цікавий тут і сам олівець, і ті речі, які про нього дізнаєшся. Хочу зауважити, що студенти і сьогодні знають про колекцію, цікавляться, запитують. Проте на той час колекція дуже дивувала. Це були 80- ті. Чому? Бо у роздрібній торгівлі такої кількості асортименту олівців не було. А тут таке розмаїття – вражаючий дизайн, країна походження (Фінляндія, Китай…..), функціональність (тверді, м’які, з гумкою…), прослідковувалася еволюція олівцевої справи. А політ інженерної думки просто вражав! Серед цієї колекції є і авторські олівці. Ось (авт. демонструє найдовший із колекції, аж 77 см. ), від наших ніжинських майстрів «Калініченка і компанії». А ось із олівцевої фабрики подаровані зразки заготівок, такий собі напівфабрикат.
А як же створювалась колекція?
Поповнювалася вона, на скільки мені відомо, понад 30 років. Досить багато людей знало, що Іван Іванович має рідкісне захоплення. Олівці привозили йому із-за кордону, приносили з дому, дарували… Він дуже радів кожному поповненню колекції! Побачить у тебе в руках новий олівець, обов’язково візьме, роздивиться, прочитає все що написано, і відразу ж розповість, що небудь цікаве з історії та технології виготовлення олівців або просто згадає випадок, що пов'язаний з екземплярами його колекції. Мені здавалося, що про олівці наш декан знав усе.
А який олівець був першим?
Який з олівців був першим – сказати важко. До речі, людину, яка колекціонує олівці називають стілофіліст (в перекладі - той хто збирає письмові приладдя). Що стосується колекції – вона унікальна. Чому? – запитаєте Ви? Бо тут представлені олівці з багатьох куточків світу, і з різного часу їх появи «з-під станка». Іван Іванович мав широкі кола спілкування, він очолював Всеукраїнську олімпіаду юних хіміків, був головою журі Й методичної комісії при Міністерстві освіти. Тож, спектр його зв’язків широкий, як на освітянській, так і на науковій ниві. І ті, хто був з ним знайомим, знали про його захоплення. Привозили олівці із-за кордонних відряджень ось такі «магнітики» (ав. показує на олівці). Друзі друзів, студенти, колеги знали захоплення – і теж інколи залишали на згадку такі сувеніри. Таким чином колекція збільшувалася. Сьогодні колекція олівців лишається у тому стані, якою була при житті Івана Кочерги. І розміщена там де працював декан. Саме ця аудиторія нині носить його ім’я.
Ця колекція олівців для Вас приємний спогад?
Ні! Це набагато більше!!! Адже за кожним олівцем - захоплива історія. Пригадую, як колись питали у Івана Івановича про той чи інший олівець, і він відразу згадував ту людину, яка його подарувала. Це була захоплива історія не на одну хвилину… А нині випускники чи друзі, які приходять до аудиторії, дивляться на колекцію та згадують свого вчителя. Ця колекція поєднує. Це пам'ять, яка триватиме, можливо, ще не одне десятиліття, і поєднуватиме покоління випускників факультету!!!
