У 1859 р. в Ніжинському повіті налічувалось 372 маєтки. Традиційними видами господарської діяльності населення повіту були – землеробство, скотарство, розведення племінних коней, вирощування тютюну та винокуріння.
Найкращі зразки хлібних зернових культур, які вирощувались в Чернігівській губернії, були представлені на світовій виставці 1867 р. в Парижі.
Прядильні рослини – льон, пенька, оброблялись лише для домашнього використання. Цукровий буряк вирощувався в маєтку графа Кушелева-Безбородька в містечку Носівка для цукрового заводу (висівалось переважно насіння німецького сорту клейнванцлебен). В маєтку князя Голіцина утримувались і розводились тонкорунні іспанські вівці (можливо, у Володьковій Дівиці, Данині або Шатурі, бо ці села перебували у їх власності аж до жовтневого перевороту 1917 р.)
Популярною і престижною справою було розведення коней (порода англійська верхова, московські ваговози). Поміщик Петро Забіла в с. Монастирище вирощував 46 коней. Поміщики Раковичі у селах Сальное та Галиця утримували табун у понад 80 коней. В селі Курилівка у маєтку Якова Матвійовича Почеки було 50 коней.
Як стверджує статистика, дрібні виробники у 1859 р. в Ніжинському повіті переробляли 11 тис. пудів тютюну на суму 27 тисяч руб. і махорки на суму 29800 рублів. Перероблену сировину відправляли у Варшаву, Вільно, Мінськ, Вітебськ, Ригу, Москву та Санкт-Петербург. Крім двох домінуючих ґатунків тютюну – меленого та жовтого, у наший місцині вирощували також невелику кількість коричневого, посівні площі якого нараховували в останній чверті ХІХ ст. 63 десятини. Ще менше було турецького тютюну – 3 десятини на хуторі Кониського та одна десятина на хуторі Бурмаківщина. Американський тютюн («американ»), із якого виготовляли сигари, в Ніжинському повіті першим почав вирощувати поміщик Нестерович на своєму хуторі Кукшин. Тютюн він вивозив фабрикантам до Санкт-Петербургу.
Вино вироблялось для місцевого вживання і продавалось на міських базарах і ярмарках у холодному та гарячому вигляді за ціною 1 руб. 75 коп. за відро. В Ніжинському повіті працювало декілька винокурних заводів. Вартість будівель та агрегатів заводів становила: Веркіївського – 25 тис. руб., Макіївського – 9-11 тис. руб.; Носівського – 8-10 тис. крб; Дорогінського – 6-7 тис. руб.; Зрубського – 5-6 тис. руб.
(Відомості взяті з архівних джерел)
(На фото: 1. Виноградний прес; 2. Англійська порода верхових коней; 3. Листя тютюну сорту "турецький"
Наталія ДМИТРЕНКО, заступниця директора музею з наукової роботи.
