Тис ягідний (Taxus baccata L.) - реліктовий вид флори дольодовикової епохи третинного періоду. У минулому тис був поширений по всій лісовій зоні Європи, бо за своєю природою дуже життєстійкий. За мільйони років він пережив багато кліматичних та геологічних змін, вистояв в еволюційній боротьбі, але не зміг витримати антропогенного тиску. Людина знищувала аборигенну хвойну рослину заради своїх потреб. Колись звичайний вид тис ягідний на сьогодні став червонокнижним. Його природні осередки ще зустрічаються у Карпатському регіоні та у Криму.
За життєвою формою це хвойне дерево або розлогий кущ. Має м’яку, плоску хвою, за відсутності смоляних каналів вона не має запаху; щільну, тверду, пружну деревину червонувато-бурого кольору без смоляних ходів й з дуже гарною текстурою. Деревина міцна та стійка до гниття як на повітрі так й у воді. Тож, окрім ботанічної назви, тис ягідний має такі назви як негній дерево, червоне дерево, пов’язані з надзвичайно довговічною, практично «вічною» деревиною; а за густу крону має назву зелениця.
У природних умовах тис ягідний росте дуже повільно. У 3-річному віці деревце має розміри як олівець, а у 30-річному віці його висота становить не більше 1 метра. Товщина річних кілець до 1см. У період плодоношення тис вступає у 20-30 років, якщо росте на відкритих ділянках й у 70-120 років, якщо росте у деревостанах. Тож, з-за повільного росту він й не встигав відновлюватися. Зате тис ягідний дуже довго живе. Відомі екземпляри віком у межах 1,5 тисячі років й навіть дерева, яким 3-4 тисячі років.
Усі органи рослини (хвоя, пагін, кора, деревина, насінина) окрім оплодня плоду, який називається шишкоягодою, отруйні. За легендою, людині, якій бажали смерті, пропонували випити вина з тисового келиха. Отруєння викликає алкалоїд таксин, який є небезпечним не тільки для людини, а й для таких тварин як коні, корови, вівці, кози, свині. А от зайцям обгризання кори не шкодить. Не отруйними, м’ясистими та солодкуватими на смак яскраво-червоними оплоднями смакують куниці, білки, дрозди.
Здавна люди користуються цінними властивостями тису ягідного. З деревини робили лемеші, лопати; застосовували при будівництві водяних млинів, гребель. Пружність, міцність деревини та пагонів знаходили застосування у військових потребах: списи, арбалети, луки, гарматні ядра. Робили ритуальні церковні предмети (хрести, раки для мощів, дароносиці), скульптурні пам’ятники. Навіть в усипальницях єгипетських фараонів знаходили саркофаги виготовлені з тису ягідного. Королівські палаци оздоблювали деревиною тису й за це його ще називають королівським деревом.
Тис ягідний відомий бактерицидними властивостями. У місцях його зростання не літають комарі, мухи, гинуть навіть бактерії. Відпочинок під вічнозеленим деревом сприяє очищенню легень.
Тис ягідний зростає у багатьох ботанічних садах, дендропарках, зокрема, у дендрарії агробіостанції Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя та на території навколо нового корпусу згаданого учбового закладу.
Цю рослину використовують у ландшафтних композиціях. Виведено багато сортів тису, який швидко росте, має привабливі декоративні властивості. У Англії, Франції це одна з улюблених паркових рослин. Тис гарно піддається топіарній стрижці, то ж можна створювати різноманітні форми. Ця унікальна деревна порода потребує охорони та збереження.
Лариса ТАРАСЕНКО, завідувачка відділу Музей природи Приостер’я
