У центральній бібліотеці ім. М.М. Коцюбинського з аншлагом пройшло урочисте нагородження лауреатів літературної премії «Книга року-2022». У списку нагороджених як уже відомі автори, так і ті, хто отримує цю відзнаку вперше. На церемонію завітали лауреати не лише з Чернігова, а й з інших міст області : Ніжина, Остра, Коропа та ін.
Серед лауреатів «Книги року-2022» у номінації «Проза» перше місце посіла книга «Багряні терикони», автором якої є Олександр Забарний - доцент кафедри української літератури, методики її навчання та журналістики Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, член Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів України.
Ім’я Олександра Вадимовича добре знайоме шанувальникам друкованого слова. У видавництвах Києва, Чернігова, Ніжина, Прилук побачили світ його книги: збірки поезій «Пастелі Полісся» (1992), «Акорди серця» (2003), «Стежина пам’яті моєї» (2010); драматичні та епічні твори «Лелеки не зраджують» (1995), «Калинова сповідь» (2011), «Під знаком білої плями» (2012), «Грішниця» (2014), «Обриси на серці» (2017), «Зорепад над Калюжинцями» (2018). Окрім цього, він є автором публіцистики: «До таїни образу» (1997), «За лаштунками літа» (2006), «Ніжин. Кам’яна квітка українського бароко» (2020), «Митець чистого серця» (2021).
Олександр Забарний про книгу «Багряні терикони» розповів: «Тернистим шляхом ішла ця книга до свого читача… Писалася вона сім років, з 2014-го аж до 2021-го, писалася непоспіхом, пропускаючи через серце і мозок автора кожну долю своїх літературних героїв. Таке ретельне осмислення дало змогу наповнити книгу реаліями життя, закарбувати словом події, що відбувалися на той час в Україні».
Що ж спонукало його написати книгу. Вона була підписана до друку на початку лютого 2022-го. 22 лютого автор вичитав і підписав оригінал-макет. А 24 лютого розпочалася повномасштабна російсько-українська війна. Спочатку був справжній шок. Потім навчався радіти «добрим новинам», бо жив у світі вселюдського горя. А головне – усвідомлено полюбив Україну. Відчув себе частинкою могутньої нації, яка вступила у двобій із зажерливою ордою.
Олександр Вадимович довго роздумував, чи на часі його книга. Безсумнівно, видання нині дуже актуальне. У багатьох оповіданнях автора ми відчуваєм біль за долю Вкраїни, її майбутнє. У післяслові Олександр Вадимович скаже: «Переосмислюючи написане, я зрозумів, що головним недоліком усіх написаних оповідань, які увійшли до цієї книги, стало те, що я писав про росіян, як про людей… Але війна змінила мої погляди! Хіба можуть чинити люди те, що вчинили окупанти в Бучі чи Ірпені?! Це – нелюди! Вовкулаки!!! Орки!!! Кровожерлива зграя хижих звірів!»
Його літературні герої мають реальних прототипів. У післяслові письменник пише: «Кажуть, що час лікує… Це не так. Рани, нанесені війною, затягуються повільно… Особливо, коли це стосуються особисто тебе… Ще нескоро підуть зі снів моєї доньки і онуки поневіряння біженців далекими світами…, а сину буде маритися його затишна, ще не розбомблена, квартира в Ірпені…, а онучок, що народився під завивання сирен і гуркіт канонади на другий день війни в поруйнованих Сумах, ще довго буде прокидатися в очікуванні батька, який пішов на війну. Таке не забувається!»
Книга письменника «Багряні терикони» спонукає до глибоких роздумів. У післяслові Олександр Забарний також пише: «Нині стало очевидним, що ця війна завтра ще не закінчиться, і нам треба вчитися жити-виживати-перемагати в нових умовах, а отже, є реальна потреба в оздоровленні душі. Душа прагне перепочинку… Тож нехай ця книга стишить її рани і укріпить у ВІРІ». Краще, мабуть, і не скажеш…
Підготовлено nizhyn.city за матеріалами: Чернігівської міської комунальної централізованої бібліотечної системи та Галини Осіпової, заступниці директора бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (з презентації книги О. Забарного «Багряні терикони» яка відбулася в Ніжині 29 червня 2022 р.)
відео - Телеканал Новий Чернігів
