Досліджуючи розвиток тютюново - махоркової промисловості на Ніжинщині у другій половині ХІХ – на початку XX ст., цікавим було з’ясування ботанічних особливостей та агротехнічних умов вирощування тютюну і махорки.
У Європу рослини були завезені з Америки в кінці XV – в першій половині XVI ст. Згідно зі «Словником української мови» Бориса Грінченка тютюн традиційно називався словом «табак», у той час як «тютюн» вживалося тільки щодо одного з видів тютюну – Nicotiána rústica (відомого зараз як «махорка»). У довідниковому посібнику «Життя рослин» вказується, що серед технічних промислових рослин родини Пасльонові (Solanaceae) найбільш відомі тютюн справжній або звичайний (Nicotiana tabacum L.) і тютюн махорка (Nicotiana rustica L.).
Що спільного й відмінного між цими рослинами?
Тютюн звичайний – світло, теплолюбна однорічна рослина з міцним, прямостоячим, округлим або ребристим опушеним стеблом висотою 1,2 – 1,5 м. Корінь стрижневий, проникає на глибину 1,5 – 2 м. Віночок квітки трубкоподібний білого, рожевого або червоного забарвлення. Суцвіття – волоть. Плід – багатонасінна коробочка. Листки великі, сидячі або коротко-черешкові, овальної, яйцеподібної або еліптичної форми, на верхівці загострені, зморшкуваті, від зеленувато-жовтого до темно-зеленого кольору. На одній рослині формується 25-50 листків. Вирощується розсадним способом. Серед агротехнічних заходів – внесення добрив, розпушування міжрядь, знищення бур’янів, вершкування (видалення квіток на стадії бутонізації), пасинкування (видалення бічних пагонів), боротьба з шкідниками і хворобами. Завдяки такому догляду листочки будуть великими, аромат більш насиченим. У фазі технічної спілості, коли листя втрачає колір, стає крихким, звисає донизу, його збирають у три-чотири прийоми. З листя тютюну роблять сигари, цигарки, сигарети.
Махорку називають ще сільським тютюном. Це однорічна трав’яниста рослина заввишки від 40 см до 1 м. Стебло пряме, округле або ребристе. Стрижневий корінь проникає у ґрунт на глибину до 1,2 – 1,3 м. Листя велике, зелене, зморшкувате, черешкове, довжина черешків 5 – 15 см. Віночок квітки трубкоподібний жовто-зеленого кольору. Квіти зібрані у суцвіття волоть. Плід – коробочка кулястої форми. Період дозрівання махорки становить 90-130 днів (саме через такий проміжок часу з’являється специфічний тютюновий аромат). Рослину зрубують під корінь, прив’ялюють, перевозять до сараїв, навісів. Сировину сортують, томлять, нанизують на шпагат, сушать. З висушеного листя й стебел виробляли курильний тютюн, а з перетертого на пил листя –нюхальний табак. Залежно від сорту й умов вирощування махорка містить 2-5% нікотину, 4-15 % лимонної кислоти, 3-4% яблучної кислоти, тому з листя отримують вказані кислоти, виробляють інсектициди. Із суцвіття добувають ефірну олію для парфумерної промисловості та інших хімічних виробництв.
Отже, стебла тютюну вищі за стебла махорки, квіти рослин мають різне забарвлення. Запах махорки «міцніший», ніж у тютюну. Махорка менш вибаглива у вирощуванні.
Раніше на Ніжинщині культивували такі сорти: амерсфортський (насіння завезено з голландського міста Амерсфорт, звідки й пішла назва), листовий папушний або бакун, американський, ін. Найбільш трудомістким у вирощуванні був амерсфортський сорт (спрощено називали амофорний). Вирощування розсадним способом потребувало наявність у господарстві парників чи теплиць. Важкою була праця й на тютюнових фабриках. «Робочий день тривав 14-15 годин. За цей час різальник повинен був покришити 4 пуди сировини, а набійник набити 6-10 пудів тютюну, за що перший одержував 15-20 коп. з пуда, а другий – 12-15 коп. Хоч ця робота дуже шкідлива для здоров’я, тут часто використовувалася праця жінок і підлітків, яким платили менше, ніж чоловікам». Тютюнову сировину й продукцію відправляли у Ригу, Вільнюс, Варшаву, Мінськ, Вітебськ, Санкт-Петербург, Москву. Й нині, мешканці південної частини нашого району займаються вирощуванням тютюну і махорки. Слід завжди пам’ятати, що шкода для організму людини від отруйного алкалоїду нікотину під час паління з’являється впродовж хвилин, а не років.
Підготувала Лариса ТАРАСЕНКО, завідувачка відділу Музей природи Приостер’я НКМ ім. І. Спаського
