XVII ст. Курінна рада. Урочистість обстановки відчувається навіть у повітрі. Курінний отаман дістає зі скарбниці велику, окуту сріблом люльку, ще й прикрашену вишуканими візерунками. Козаки по черзі починають затягуватися з неї, передаючи з рук у руки. При цьому кожний висловлював свою думку в обговорюванні важливої справи. Здавалося, що плин часу втрачає своє значення. Але саме ці хвилини й були вирішальними у залагодженні найскладніших проблем козаків. «Обчиська» люлька, а іншими словами «товариська» була ледве не головною дієвою особою на таких нарадах, хоча кожний козак, зазвичай, мав свою люльку.
І як тут не згадати Миколу Васильовича Гоголя, який, як-то кажуть , одним розчерком пера вирішив трагічну долю свого персонажу - Тараса Бульби, саме через загублену люльку. Бо була люлька для козака і подругою, і сестрою, і оберегом, хоча й пришла вона на українські землі з далекої Туреччини. Вся козацька тютюнова термінологія тюркського походження. Наприклад, «люлька» — похідна від «труба» або «люлька–бурулька» - від турецького «бурун» — ніс. «Бурулька», до речі, стала найпоширенішою в Україні серед всіх різновидів люльок і представляла собою досить складну конструкцію. «Чашка» трубки найчастіше ліпилася з глини і обпікалася на вогні.
На зовнішній ободок «чашки» нерідко наносилися сакральні візерунки. І вже тільки в саму чашу трубки вставлялася «втулка», виточена з дерева. З часом козаки стали робити люльки повністю з деревини. Але не дай боже, щоб це була осика, бо Іуда повісився саме на осиці. Та й з дубу не робили, бо це дерево вважалось священним. Найкращі люльки виходили з дерева вишні або груші. А от смакові якості тютюну могли бути різноманітними, бо курили хлопці тютюн з різними домішками. Іноді, щоб зняти напругу після важкого бою, додавали в суміш для куріння квіти та листя буркуну, в склад якого входив кумарин, а він в свою чергу викликав галюциногенний ефект. Щоб очистити кров при пораненні на поміч козаку «приходили» сухі тернові листя й квіти. Материнка добре заспокоювала нервову систему, а от м’ята позитивно впливала на тонус і сприяла розсудливості козака. Домішки могли бути різними, а от люлька у кожного козака була своя. І лише вона знала найпотаємніші думи свого власника, завжди оповиті цілющим димом трав і рослин.
Фото експонатів з фондів НКМ ім. І. Спаського.
Лариса КУЛИК, наукова співробітниця відділу фондів НКМ ім. Івана Спаського.
