Праска, мишоловка, дракон… На перший погляд, дивне поєднання несумісних речей, які насправді мають спільну й зовсім небанальну історію. А розпочалась вона в часи пізнього середньовіччя, коли з’явились металеві вугільні праски (на території України відомі з ХVII ст.). За формою вони нагадували сучасні, але були важчими та більшими за розмірами. Втім, цей факт аж ніяк не став на заваді вічному людському прагненню досягнути досконалості.
Уявіть собі як господиня, підібрав однією рукою довгу спідницю, щоб не забруднитися сажею, другою - відкривала верхню кришку праски, засипала туди гаряче вугілля і починала прасувати одяг. До речі, спеціальні отвори з двох боків приладу забезпечували протяг, щоб вугілля краще розгоралось. Коли пані-господиня помічала, що вугілля вже охололе, вона міцно бралась за ручку праски і починала махати нею в різні боки, підсилюючи таким чином вентиляцію. Пізніше, для кращої тяги до верхньої частині корпусу праски стали прилаштовувати трубу, яку згодом, в Німеччині у ХІХ ст., навчились прикрашати міфічною істотою – головою дракона. Майстри часто перетворювали праску на справжній витвір мистецтва, декоруючи її литими фігурами або рослинним орнаментом.
Винахідливі господині використовували праску не тільки за головним її призначенням. Діставали з-під печі вугільну праску й починали майструвати невигадливу мишоловку. Знов засипали у праску розпечене вугілля, піднімали верхню частину і ставили її на підпорку, до якої прив’язувала мотузку зі шматочком м’яса. Гаряче вугілля потихеньку перетворювало цей шматочок на пахучий делікатес, повз який не одна мишка не пробігла б байдужою. От і готова імпровізована пастка для мишачих гурманів! Далі вже - справа техніки і завжди голодних мишенят. Так, не проста річ – праска. Здається, приховує вона ще не один секрет. Але це, як то кажуть, вже інша історія….
Фото 1,2, 3 - експонати з фондів НКМ ім. Івана Спаського.
Фото 4 - з мережі Інтернет.
Лариса КУЛИК, наукова співробітниця відділу фондів НКМ ім. І. Спаського.
