Фундатором церкви був предводитель дворянства Ніжинського та Батуринського повітів, полковник Іван Петрович Тернавіот – нащадок ніжинських війтів Стерія та Петра Тернавіотів.

Будівництво церкви було завершено у 1752 (за іншими джерелами – 1751) році на місці однойменної дерев’яної церкви, побудованої у ХVІІ ст. За свідченнями Ф. Гумілевського, в ніжинській Воздвиженській церкві зберігається рукописне Євангеліє, яке було дароване церкві Іоанна Богослова у 1619 р. Хто саме був архітектором проєкту кам’яної церкви, достеменно невідомо. Історики архітектури вбачають у цій пам’ятці риси творчості відомих архітекторів Гетьманської України Андрія Квасова та Івана Григоровича-Барського.

Архітектурний стиль церкви поєднує риси пізнього українського бароко (стриманий декор стін, вікон і дверних отворів) та класицизму (правильні пропорції, наявність портику та колон). Унікальність храму – в його двоярусності. На першому ярусі розташована тепла церква з престолом на честь Святого Апостола та Євангеліста Іоанна Богослова, на другому – холодна церква (для проведення служб улітку) з престолом на честь Воскресіння Христова. Церква одноглава, з куполом грушоподібної форми. До нашого часу зберіглися розписи вівтарної частини традиційним олійним живописом XVIII ст. та розпис барабана.

Історія зберегла імена священнослужителів церкви Іоанна Богослова: Семен Ушкалевич, Григорій Великошапка, Афанасій Бєлявський (1741-1761); Федір Лисянський – батько мореплавця Ю. Лисянського (1761-1803); Іван Лисянський – брат відомого мореплавця (1803-1826); Микола Гордієвський (1826-1868); Василь Грабовський (1869-1878); Федір Васютинський (1879-1890); Дмитро Стопановський (1890-1908); Лаврентій Ніжинцев (1909-01.1919); Григорій Вербицький (січень-жовтень 1919).

У квітні 1773 р. в цій церкві був охрещений відомий у майбутньому мореплавець Ю. Лисянський, у лютому 1888 р. купецька родина Москаленків охрестила тут свою другу дитину – доньку Марію (в майбутньому матір С. Корольова). При священнику Д. Стопановському у колаборації зі священиком грецької Михайлівської церкви О. Імшенецьким в останній у 1895 р. була відкрита приходська школа для дівчат, де їх навчали грамоти, рукоділля та співу.

На початку ХХ ст. у церковному приході налічувалося близько 1000 прихожан. Біля церкви були поховання, про що свідчать декілька могильних плит. Достеменно відомо, що тут був похований отець Федір Лисянський. Зрозуміло, що сьогодні могильні плити не позначають місця поховань. Цвинтар був зруйнований на початку 20-х рр. ХХ ст. за наказом місцевої влади. Офіційне пояснення таких дій – із вікон будиночка священника, де в той час розташовувався дитячий садочок, його вихованці «не повинні бачити могили попів та генералів».

ХРАМ СЬОГОДНІ...ХРАМ СЬОГОДНІ...

З 1926-го р. в будівлі храму було розміщено архівосховище (відділ забезпечення збереженості документів Державного архіву Чернігівської області). 4 квітня 2019 р. Чернігівська обласна рада ухвалила рішення про передачу церкви Чернігівській єпархії ПЦУ.

Наталія ДМИТРЕНКО, к.і.н., заступниця директора з наукової роботи Ніжинського краєзнавчого музею ім. Івана Спаського

Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися