18 січня день пам'яті Миколи Самокиша - видатного українського художника-баталіста, майстра анімалістичного жанру, графіка, педагога (1860-1944).
"З самого скінчення Академії Художеств все наше мистецтво було для України. Якщо й траплялося робити нам не наше українське, то робилося для грошей, а душа наша була на Україні.", - стверджував Микола Самокиш.
У доробку митця понад 11 000 живописних і графічних творів. Він працював у жанрі історичного живопису, книжкової і станкової графіки, журнальної ілюстрації, проектував меблі в українському стилі. Микола Самокиш ілюстрував твори Марка Вовчка, Івана Нечуя-Левицького, Миколи Гоголя.
Особливе місце в творчості художника займають коні, за їх зображення його неодноразово нагороджували. "Я люблю коней як художник та в минулому кавалерист. У цьому напрямі я працюю постійно, вважаю коня гарним та благородним створінням і намагаюся зображувати його не тільки з зовнішнього боку, але й передати його психіку, його порив, найпрекрасніше, що є у цих тварин. Навіть шкапа на скаку виглядає живописно.", - писав М.Самокиш.
Микола Самокиш разом із Сергієм Васильківським працював над створенням альбому "З української старовини", а також альбомом українського народного орнаменту.
Під час навчання у гімназії йому пощастило з учителем Родіоном Цибульським: "Учитель малювання Р. Цибульський, побачивши мою роботу і мою любов до малювання, почав приділяти мені більше часу і звертати на мене увагу. Цибульському й судилося відіграти велику роль у моєму художньому житті.", - згадував Микола Самокиш.
Народився майбутній митець в м.Ніжині на Чернігівщині в родині поштового службовця. Початкову художню освіту отримав у Ніжинській класичній гімназії. "Я дужо полюбив малювання, так, що забував про латинську та грецьку мови, коли вчився в Ніжинській гімназії, і за це частенько сидів у карцері, а вдома батько частував мене добрим нагаєм.", - зі спогадів художника.
"Дошкільні роки пройшли в місті Носівка в родині діда - чернігівського козака Дмитра Сеника. Микола закінчив ніжинську двокласну школу, потім класичну гімназію при ніжинському Ліцеї князя О.Безбородька. Саме там М.Самокиш познайомився зі справжніми творами мистецтва, колекцією картин, що була подарована учбовому закладу його засновниками. Свого часу вони були розвішені в учбових класах з метою виховання естетичного смаку вихованців. Гімназійний вчитель малювання Р.Музиченко-Цибульський, випускник Петербурзької Академії мистецтв, робив усе, аби прищепити хлопчику любов до мистецтва.
Під час навчання в Петербурзькій Академії Мистецтв у 1879-1885 рр., майбутній художник входив до українського гуртка митців (С. Васильківський, П. Мартинович, О. Сластіон). У 1885 р. художник презентував свою дипломну роботу - "Повернення російської кавалерії після атаки під Аустерліцем". Картина була відзначена великою золотою медаллю Академії мистецтв, а також творчим відрядженням до Європи, де Микола Семенович працював у майстерні відомого французького баталіста Е.Детайля, вивчав твори великих італійських та німецьких майстрів минулих століть. У творчості майстра визначною стала картина "Табун на водопої" (1889 р.), за яку він отримав звання академіка живопису.
У 1904 р., під час російсько-японської війни, у складі Ніжинського драгунського полку М.Самокиш провів сім місяців на лінії фронту. Тут він здобув безцінний досвід батального живопису. Коні стали героями альбому "Війна 1904–1905 років. Із щоденника художника". Протягом усього творчого життя М. Самокиш викладав: спочатку в Петербурзькій Рисувальній школі, а з 1912 р. очолив майстерню батального живопису при Академії мистецтв. З 1911 р. М.Самокиш був професором батального жанру Петербурзької Академії мистецтв.
У 1920-30-ті рр. художник працював у Криму. З 1918 по 1921 р. жив у Євпаторії, де написав більше тридцяти картин, а з 1922 р. - перебував у Сімферополі. Саме там він створив власну художню студію, яка стала основним регіональним центром мистецької освіти, навколо якого гуртувалась талановита молодь. У 1937 р. рада народних комісарів Криму постановила реорганізувати студію у Державне середнє художнє училище імені заслуженого діяча мистецтв, академіка М.С. Самокиша.
Починаючи з 1926 р. майстер приїжджав до Харкова. Виконуючи замовлення Харківського історичного музею, брав участь у республіканських виставках. У цей період художник замислив великий цикл творів на тему визвольної боротьби українського народу. Першою з цього циклу стала картина "В’їзд Богдана Хмельницького в Київ" (1929 р.). На полотні зображено повернення українського війська на чолі з гетьманом до Києва після низки перемог над польсько-шляхетською армією. Найкраща робота митця на тему боротьби українського народу - "Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким" (1934 р.).", - @Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського (https://www.facebook.com/MuseumSpaskogo).
Митець був не лише обдарованою, а й надзвичайно працьовитою людиною, про що свідчать тисячі його живописних і графічних робіт.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
