1 – 160 років тому народився Іван Іванович Семенов (1865–1924), педагог.
Професор НІФІ кн. Безбородька (1905–1920). Обіймав посаду інспектора інституту (з 1907 р.) та тривалий час (1912–1913, 1914–1916 рр.) за відсутності призначеного міністерством директора виконував його обов’язки. Приват-доцент московського університету. Перекладач «Философских трактактів про старість та дружбу» Ціцерона (М., 1893), «О природі речей» Лукреція Кара (Ніжин, 1909). Автор праць з історії культури.
4 – 225 років тому народився Іван Іванович Горбачевський (1800–1869), декабрист, мемуарист. Уродженець Ніжина.
Один із ідеологів «Товариства об’єднаних слов’ян». Учасник повстання Чернігівського полку (3 січня 1825 р.). Засуджений на вічну каторгу і висланий до Сибіру. В 1855 р., після смерті російського імператора Миколи I, коли декабристи були амністовані, залишився вірним своїм ідеям і відмовився від амністії.
5 – 215 років тому народився Іван Андрійович Максимович (1810–1889), юрист, археолог.
Професор кримінального та цивільного права у Ніжинському Фізико-математичному, згодом Юридичному ліцеях кн. Безбородька (1842–1869). Магістр права. Член-кореспондент Королівського Копенгагенського Товариства північних антикварів.
13 – 170 років тому народився Петро Андрійович Буштедт (1855–1941), лікар-невропатолог, земський лікар.
Завідувач психіатричною лікарнею в Ніжині (1899–1923), медичним технікумом та акушерською школою (після 1917 р.). Відкрив у Ніжині приватну жіночу фельдшерсько-акушерську школу (1907). Працював у Ніжині лікарем робітничої поліклініки (з 1923 р.); викладачем у НІНО (1923–1929). Помер у Ніжині.
Випускник Санкт-Петербурзької військово-медичної академії (1881). Досліджував проблеми невропатології та психіатрії. Організатор медичної освіти в Україні. Батько доктора технічних наук Петра Петровича Буштедта (1902–1955).
13 – 140 років тому народився Роман Михайлович Волков (1885–1959), літературознавець, фольклорист, мистецтвознавець.
Випускник НІФІ кн. Безбородька (1912). Студентська праця «Народна драма „Царь Максиміліан“» (1912) дістала високу оцінку фахівців і була видана окремою книжкою у Варшаві.
Професор Одеського, Львівського, Чернівецького університетів. Перший ректор Одеського ІНО (1920–1945). Голова етнографічно-діалектологічної секції Одеської комісії краєзнавства при Всеукраїнській академії наук (квітень 1924 – грудень 1925). Як керівник цієї секції працював над організацією музею Степової України. Вів семінари з матеріальної етнографії, фольклору, українознавства, зі стилістики казок, билин та дум, а також з ткацтва і писанкарства на Чернігівщині. Досліджував народну драму, казки, билини, вивчав українсько-російсько-польські літературні зв’язки.
15 – 125 років тому народився Борис Соломонович Аронсон (Борех-Бер Аронсон, англ. Boris Aronson) (1900–1980), художник, сценограф, художній критик.Уродженець Ніжина. Походить з родини Соломона (Шломо) Аронсона, казеного рабина Ніжина (1897–1906), згодом головного рабина Києва, Тель-Авіву та Яффи.
Випускник Київського художнього училища (1916). У 1917 році брав активну участь в організації Київського музею сучасного мистецтва. На початку 20-х років засновує в Києві Музей єврейського мистецтва. Виїздить з СРСР у 1922 році. В Берліні навчався мистецтву гравюри у професора Германа Штрука. З кінця 1923 року – в США. Спочатку співпрацював з єврейськими театрами Нью-Йорку як художник сцени та художник-костюмер, згодом переключився на роботу з Бродвейськими театрами. Творив на Бродвеї 40 років, оформив понад 100 спектаклів. Шість разів був удостоєний престижної премії «Тоні» як найкращий художник сцени – першого разу в 1951 році – прем’єрна постановка «Татуйованої троянди» Теннессі Вільямса, 1967 – мюзикл «Кабаре» (театр «Бродхарст»), останній раз в 1976 – за мюзикл «Pacific Overtures». Також здійснював оперні постановки, переважно в Метрополітен-опері, та балетних спектаклів, зокрема, здійсненої Михайлом Баришніковим постановки балету Чайковського «Лускунчик» (1977).
15 – 115 років тому народився Володимир Юлійович Нечай-Гумен (1910–1970), педагог, ветеран Другої світової війни.
Випускник НДПІ ім. М.В. Гоголя (1941). Учасник Ніжинської підпільної комсомольсько-молодіжної організації Якова Батюка (1941–1943). Виконуючий обов’язки начальника Ніжинського управління охорони здоров’я (серпень–грудень 1943 р.) Викладач НДПІ ім. М.В. Гоголя (1943–1969), декан заочного відділення (1948–1949). Викладач Ніжинського культосвітнього училища (1956–1969).
17 – 55 років тому народився Сергій Петрович Баран (1970–2014), солдат Збройних Сил України.
Уродженець с. Богданівка Ніжинського району. Випускник Ніжинського професійно-технічного училища за спеціальністю «механізатор». Служив начальником складу матеріально-технічного забезпечення 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1» (з листопада 2014 року – 13-й окремий мотопіхотний батальйон 1-ї танкової бригади 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ). 19 серпня 2014 року був тяжко поранений осколками під час обстрілу з РСЗВ «Град» у Луганській області. Помер 9 вересня 2014 року у Львівському військовому госпіталі. Похований в с. Богданівка Ніжинського району. Нагороджений орденом «За мужність» 3 ступ. (2015, посмертно).
18 – 155 років тому народився Володимир Васильович Різниченко (псевд. Гайд, Велентій) (1870–1932), вчений-геолог, географ, поет, художник-карикатурист.
Уродженець с. Валентіїв Ніжинського району. Після закінчення початкової школи навчався у Ніжинській гімназії (1891). Його ім’ям названа одна з вулиць Ніжина.
Дійсний член АН УРСР і НТШ у Львові. Академік ВАН (1929). Один із перших керівників Українського відділення Геологічного комітету. Очільник Українського відділення геологічного комітету (1927–1928). Директор Інституту геологічних наук (1930–1932). Ініціатор створення Канівського заповідника. Один із організаторів проведення в Україні геологічної зйомки.
Опублікував понад 70 наукових праць, присвячених переважно геологічній будові й тектоніці України та Середньої Азії. Описав понад 150 льодовиків Алтаю та Тянь-Шаню. Нагороджений золотою медаллю ім. М.М. Пржевальського.
Друкувався у літературних альманахах «Перша ластівка» (1905), «Розваги» (1905, 1908), «Терновий вінок» (1908) тощо. Карикатури у першому українському сатиричному журналі «Шершень» (1906) і газеті «Рада» (1909-1912).
23 – 35 років тому відкрито (1990) Ніжинська гімназія № 16 Ніжинської міської ради Чернігівської області Адреса: вул. Олександра Мацієвського, б. 11
23 – 110 років тому народився Яків Матвійович Крутько (1915–2016), залізничник, учасник Другої світової війни.
Закінчив бібліотечний факультет Ніжинського культосвітнього училища. Навчався на фізкультурному факультеті НДПІ ім. М.В. Гоголя (1939–1941). Працював на залізничній станції «Ніжин». Служив на Чорноморському флоті моряком-підводником на підводному човні «Щука». Закінчив курси у Боярській залізничній школі за спеціальністю «оглядач-ремонтник вагонів». Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни, орденом Слави.
25 – 80 років тому народився Іван Якимович Павленко (1945), хоровий диригент, знавець народного вокалу та теоретик етномузикознавства, громадський діяч.
Випускник Ніжинського культосвітнього училища (1967). Професор (2000). Заслужений працівник культури. Постановник понад 100 концертних програм хорової музики, що мали великий успіх в Україні та за кордоном. Записав біля 1000 зразків фольклору від автентичних виконавців для використання в навчальному процесі. Автор понад 150 обробок українських народних пісень, 30 науково-методичних праць.
25 – 165 років тому народився Микола Семенович Самокиш (1860–1944), художник-баталіст, анімаліст, графік, громадський діяч. Уродженець Ніжина.
Народився у сім’ї поштаря місцевої поштової станції. Закінчив Ніжинську двокласну міську школу (1868–1870), класичну гімназію при НІФІ кн.Безбородька. На фасаді будинку, де народився художник (нині музей «Поштова станція»), встановлена меморіальна дошка (1970, скульптор С. Кантура). Одна з вулиць міста названа на його честь.
Випускник Петербурзької Академії мистецтв (1885). Академік (1890). Дійсний член Імператорської Академії мистецтв (1913). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1937). Лауреат Державної премії СРСР (1941).
Разом із художником С. Васильківським створив альбоми «З української старовини» (1900) та «Мотиви українського орнаменту» (1912). Мистецька спадщина понад 11 тисяч живописних полотен, малюнків, графіки і офортів, які зберігаються в музеях України, у приватних колекціях (в т.ч. й закордонних).
Створив шедеври батального живопису «Козак на коні» (1889), «Запорожці біля корчми» (1917), «Похід запорожців на Крим» (1934), «Битва під Жовтими Водами в 1648 р.» (1930), «Абордаж турецької галери запорожцями» (1930), «Бій Івана Богуна з Чернецьким під Монастирищем в 1653 р.» (1931), «Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким» (1934) та ін.
28 – 150 років тому народився Вітольд Павлович Клінкер (повне ім’я – Вітольд Вікентій Симон) (1875–1962), мовознавець, етнограф, історик, перекладач.
Екстраординарний професор кафедри грецької словесності НІФІ кн. Безбородька (1914–1916).
Поляк за національністю. Брав участь у створенні Польського наукового товариства в Києві. Академік Польської академії наук. Професор грецької філології (1917).
Наукові дослідження: грецький фольклор, етнологія, латинська література, історіографія. Перекладав з грецької і латинської мов, зокрема твори Гіппократа, Ксенофонта, Юліана Апостата. Викладач малювання в Ніжинському Юридичному ліцеї кн. Безбородька (1846–1850). Акварель «Женці у полі» написав у Ніжині та задумав цикл акварелей «Сцени із Східного життя».
31 – 35 років тому відкрито (1990) у Ніжині пам’ятник графу Іллі Андрійовичу Безбородьку (1756–1815). Розташований на території НДУ ім. Миколи Гоголя.
Інформація для nizhyn.city надана Ніжинською міською центральною бібліотекою
