Сім'я ­– це щастя. А якщо сім'я велика, то й щастя більше. А багатодітні родини можуть бути щасливими і успішними. Своїм прикладом це показує ніжинська родина Крещенків, в якій зростає дев’ятеро діток.

Знайомтеся: мама Яна Олександрівна, 38 років, тато Володимир Володимирович, 42 рік, найстарший ­ Богдан, 17 років, студент коледжу культури та мистецтв ім. М. Заньковецької, Пилип ­ 16 років, Неля ­13 років, Ліля ­ 11 років, Денис ­ 9 років, В’ячеслав ­ 8 років ­ вони учні ЗОШ №4, майбутні школярики ­ Ілля ­ 6 роки і найменші Назар-3 роки та найменший - дворічний Тимофій.

А розпочалася історія цієї дружньої родини в 2001 році, саме тоді Володимир та Яна побралися. А познайомилися за чотири роки до того в Чернігові в церкві євангельських християн, прихожанами якої вони були. Володимир ­ корінний ніжинець, опановував робітничу професію ­ навчався в обласному училищі на муляра. Яна ­ чернігівчанка, закінчила медичне училище за спеціальністю фельдшер.

«Коли познайомилися, мені було 14, ­ розповідає Яна, ­ Володя старший за мене на 4 роки. Ні, ми не зустрічалися, лише були знайомі, а коли мені виповнилося 19, він зробив пропозицію, ми одружилися і переїхали до Ніжина. Звісно, лише завдяки любові і вірі створили повноцінну щасливу сім'ю».

Володимир та Яна приділяючи дітям весь свій вільний час, батьки дають їм можливість рости і розвиватися, гратися і відпочивати. Таким чином формують гармонійну сім'ю. Головним завданням щасливі батьки вважають виростити гідних людей. А ще родина, на думку подружжя, це те життєве середовище, де дитина повинна вчитися добру. Любов один до одного, віра в Бога і до рідної землі – от і весь їхній секрет.

У двоповерховому будинку, який тато Володимир збудував власноруч, завжди гучно та весело.

За сімейним чаюваннямЗа сімейним чаюванням

«Жити у великій сім'ї добре, ­ ділиться малеча». Найстарший Богдан підкреслює: «Тато для нас авторитет, а мама добра, ласкава, ми батьків дуже поважаємо». Разом роблять хатні справи, допомагають на городі, на кухні, старші тішать менших, вчать з ними уроки, а потім ­ відпочивають...також разом.

«Велика родина – навантаження велике, ­ зізнається мама Яна, ­ але якщо робити дружно, згуртовано, то справлятися легко».

Мамин «робочий» день розпочинається близько 7­ -ї ранку. Спочатку піднімаються школярі та студент, умиваються, одягаються, снідають, обов’язкова вранішня спільна молитва перед початком робочого дня. І всі розбігаються на навчання. Далі піднімаються найменші, сніданок, молитва, дітки грають. Мама готує обід. Дошкільнята обов’язково після обіду сплять, в цей час і мамі трішки вдається відпочити.

Допомагають і бабусі, які є частими гостями у будинку своїх дітей.

Родина дотримується основних правил, які озвучив глава сімейства: «Ми з дружиною вчимо дітей любити Бога, батьків, одне одного, поважати близьких, учителів та всіх людей, які нас оточують».

Володимир, який сам з великої родини, розповідає: «Нас у батьків п’ятеро, я старший. До речі, у моїх батьків вже 19 онуків. З дитинства знав, що якщо одружуся, то матиму велику родину».

Звичайно ж, у кожній сім’ї бувають суперечки, а особливо їх багато між дітьми в побуті. Тому родина Крещенків намагається і їх вирішувати розумно та розсудливо. Якщо питання неважливе, то старші поступаються молодшим. Якщо ж проблема більш глобальна, то її вирішують батьки, пояснюючи дітям, що не так.

Обов’язковим елементом у вихованні є спільний сімейний відпочинок: виїзди на природу ­ до лісу, річки. Всі вище перелічені складові є пазлами, які, якщо правильно скласти, можуть утворити міцну й дружну сім’ю.

«В сучасному світі Любов є великим дефіцитом. В наш час більшість обмежується двома, межа – трьома дітками. І це, на мою думку, не тому, що бояться фінансових труднощів, а тому, що бояться пожертвувати своїми інтересами, наприклад, вільним часом, який потрібно віддавати дітям. Часто можна спостерігати, як в автобусі їде мама з дитиною, мама в своєму телефоні, а дитина в своєму. Та і вдома діти, здебільшого, аби не заважати дорослим, сидять в комп’ютерах. А діти потребують уваги. Якщо не приділяти їм часу, буде розрив. Робиш щось, не відштовхуй, нехай дитина допомагає. Більше говоріть, спілкуйтеся з дітьми. На дітей потрібно витрачати менше грошей, а більше часу, і це окупиться. Ми своїх не балуємо, але вони мають все необхідне. В школі навчаються добре. Стараються. Богдан в коледжі опановує фах з декоративно­прикладного мистецтва, хоча навчався у музичній школі по класу акордеона. Все ж вирішив, що різьба по дереву ближча, бо наш тато має професію у цьому напрямі, буде підмога», - ­ розповідає мама Яна.

Усі діти в родині талановиті. Пилип та Ліля грають на скрипці, Неля ­ на фортепіано, вони є учнями музичної школи. Вдома велика родина збирається разом, співають та грають на музичних інструментах, прославляючи Господа. Глава сім’ї Володимир впевнений: “Найважливішим секретом сімейного щастя є любов, бо тільки в коханні можуть народитися гарні й розумні діти. А всі діти у нас бажані”.

Вони і в радості, і в біді сильні. З Дениском трапилася біда. Дитину довелося оперувати. Але Крещенків це не зломило. «Ми молились та вірили, що все буде добре», ­ ділиться подружжя. Нині хлопчик ходить до школи і огорнутий батьківською турботою. А ще є у них мрія, яку озвучили дівчатка. Вони хочуть маленьку сестричку, аби заплітати їй косички.

Родинним кредом сім’ї Крещенків є вислів з Біблії (Старий Заповіт, книга Ісуса Навина): «Я і дім мій – будемо служити Господу…». І лише міцна родина здатна зрощувати плоди любові і злагоди, що є запорукою розквіту успішної, багатої держави – Україна.

P.S. Яні Олександрівні Крещенко  присвоєно Почесне звання України "Мати-героїня". Вона у Ніжині наймолодша за віком мама-героїня.

 

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися