Комусь карантин суттєво ускладнив життя, а когось позбавив можливості заробітку. Особливо це стосується тих, хто задіяний у сфері послуг. Із початком пандемії стало менше замовлень: у декого вони зникли взагалі, у більшості кількість значно скоротилася. Організатори, ведучі та музиканти оцінюють карантин як повністю збитковий період: немає подій — немає заробітку. Редакція Ніжин.City поговорила із ведучою святкових подій Юлією Касьяновою про те, як не втратити себе у складний період карантинних обмежень.
Змогла перебороти нерішучість і повністю змінити життя
Щоб стати ведучою, дівчині знадобилося всього-на-всього отримати дві вищі освіти, попрацювати у фінансовій та юридичній компаніях, піти в декретну відпустку і зрозуміти, що душа потребує свята, а емоції просяться «в люди». Юлії час від часу знайомі говорили, що вона запальна, ерудована, весела, може підтримати розмову, душа компанії. Все це вона слухала і розуміла, але ніяк не могла збагнути, як свої таланти застосувати у цьому раціональному світі.
Найскладніше було наважитися заявити про себе, подати оголошення, чекати і хвилюватися водночас. У її оточенні взагалі не було знайомих у сфері розваг, навіть порадитися не було з ким. Єдина підтримка в усьому — це мама, і завдяки їй можна було зламати цю нерішучість. Після першого свята пішла «ланцюгова реакція», захотілося ще щось провести, знову побачити щасливі посмішки людей, з’явилося бажання розвиватися, удосконалюватися і показати людям, як можна відпочивати по-сучасному.
— Коли я щось роблю вперше, не підозрюю, що на мене чекає. Тому з повним оптимізмом, в шикарній сукні, яка завжди додає впевненості й рішучості, заступила на своє перше замовлення — випускний вечір. Це було в 2011 році, випускники гімназії №16 разом зі своїми батьками зробили той вечір феєричним. Я навіть минулого року переглядала відеозйомку, правда з заплющеними очима, бо на це неможливо було дивитися по-іншому. Але я зробила висновки, що стала кращою, вимова стала більш досконалою, а сама я стала загартованою і готовою до будь-яких сюрпризів і сама їх можу влаштувати в будь-який момент.
Потім були поодинокі дні народження, довгі паузи, бо була основна робота в столиці . Незмінним залишилося свято Нового року.
У 2017 році остаточно вирішила бути ведучою і присвятити весь час цій сфері діяльності.
Дитячі свята залишила на потім
Над кількістю замовлень Юлія не думає, адже до кожного свята потрібна особлива підготовка, певні музичні нарізки, треба фізично й емоційно бути готовим провести його. Тому краще, коли є природній баланс. Кожне замовлення дівчина отримує саме тоді, коли це потрібно і їй, і людям, і Богу. Це її гармонія. Зараз Юлія позиціонує себе як ведуча свят для дорослих.
Цікаво, що дорослі для неї — це одна категорія, неважливо 20 чи 70 років людині. Все одно вона зможе розкачати гостей. А от з дітками краще працювати аніматорам, більш дорослим потрібна крута вечірка з реквізитом. З дітьми треба бути «в темі» по іграх, у які вони люблять грати, знати блоги, за якими слідкують, і гаджети, які їх цікавлять.
Зараз її сину Марку 3 роки. Можливо, коли він підросте, дівчина стане свідком цього дитячого світу, зрозуміє його зсередини. Тоді і буде проводити дитячі свята. До речі, Юля під час декрету пауз у роботі не робила.
З синочком
Про втрати та інвестиції на карантині
Цей рік високосний, тому не зовсім врожайний на одруження, а ще й додався прикрий карантинний фактор. Для когось він став повним розчаруванням, оскільки не відбулося весілля мрії чи повноцінного «виходу на пенсію». Інші ж навпаки пораділи, що змогли таким чином зекономити на одруженні або провести ювілей в родинному колі на дачі. Весілля переважно перенесли на максимально пізні літні дати чи на початок осені.
Святкування ювілеїв, хрестин, випускних, рочків скасували. Людині, яка постійно була у вирі подій, зі щільним графіком, важко усвідомити, що це тайм-аут.
— Новина про карантин прилетіла як сніг на голову. Це було неочікувано — не було ні моральної готовності до неї, ані фінансової. До речі, ми з колегами на той момент сиділи в кафе і обговорювали поїздку на майстер-клас, коли Антоніна Харитонова прочитала постанову про закриття навчальних закладів. Ми виживали як і всі, а точніше ніяк, просто витрачали свої заощадження, зарплату чоловіка.
Наша сфера діяльності повністю соціальна, тому будь-який збій чи перерва — це відсутність засобу для виживання.
Тому за період карантину ми ще й добряче витратили грошей, але це корисні інвестиції.
З послабленням карантину з’явилися перші довгоочікувані замовлення. Ми з колегами задіяли всі сили, щоб показати, наскільки бажаними є для нас дзвінки потенційних клієнтів. Радіємо як діти і активізуємо всі свої сили, щоб люди відчули радість святкування. Мені здається, що усі ми скучили за позитивними емоціями.
Вартість послуг після карантину не змінилися. Як і в музикантів, фотографів та операторів та інших представників івент-індустрії, ціни залишилися на докарантинному рівні. Для проведення свята враховують кількість годин, формат свята, шоу-моменти, від цього набору формується і вартість.
Сила — в об'єднанні з колегами
— Ми зняли мотиваційний ролик з колегами по «цеху». У нас завжди все «горить», і якщо виникає ідея, її треба втілювати в життя саме сьогодні і ні хвилиною пізніше. Нетерплячі по максимуму. Часу ж було вдосталь, а голова вже кипіла від отриманої інформації.
Сергій Ніжинський, Антоніна Харитонова, Ксюша Хніпель, Юлія Касьянова, Альона Сардак.
Ксюша Хніпель поділилася задумом, а далі все відбувалося мегашвидко. Альона Сардак зателефонувала відеооператору, домовилася про зустріч, щоб просто поговорити. Але поговорити не вийшло. Ми зразу пішли знімати, оскільки завбачливий Сергій Ніжинський на зустріч прийшов вже при повній готовності.
Завдяки йому ми нагадали людям про феєрію свята. Зараз ми вже всі в роботі, показуємо нові програми й забави для гостей, але в планах ще один проект для дозвілля школярів. На карантині діти відчули себе ізольовано один від одного, забулося поняття колективного духу і роботи, тому ми хотіли задіяти саме «колективний розум», щоб діти знову відчули єдність. Сподіваюся, нам вистачить часу й натхнення його втілити в межах нашого міста.
З колегами конкуренції у мене немає. Навпаки відчуваємо одна від одної взаємодопомогу, хоча товаришуємо не дуже давно. Спочатку було знайомство з Ксюшею у Фейсбуці, а потім нас доля звела взимку 2019 на дні народження, яке я вела, а вона була гостею. Я запропонувала їй поїхати на майстер-клас до Людмили Пухової. В чаті підготовки ми побачили Тоню, тому їхали туди веселою жіночою компанією. На весняній Платформі нас стало ще більше з Альоною Сардак. Саме бажання вдосконалюватися і професійно рости нас і поєднало. Ми є неймовірною підтримкою одна одній, радимося, навіть ділимося замовленнями.
Карантин навчив багато чого: тримати руку на пульсі, цінувати ті можливості, що маємо, збагнути, наскільки ми залежні від обставин. Не буду говорити про те, що він у нас забрав, бо я на стороні позитивного мислення завжди. Однозначно, попри всі перешкоди треба хоча б обрати собі ціль, намріяти її, захотіти, а коли вона є, то з’являється й стимул її досягти. Хотілося б якнайшвидше повноцінних свят, без обмежень.
Наразі прислуховуюся до «підказок», часто люди після свята підходять і зізнаються, як їм все сподобалося, а це дуже надихає. Одного разу саме ці слова підтримки дали мені можливість зайняти свою нішу в суспільстві.
