Багато на нашій землі проживає людей, які зберігають у пам’яті ланцюжок подій цілої епохи та можуть поділитись цими спогадами не тільки зі своїми ровесниками, а й передати їх наступним поколінням. Саме таким є житель Ніжина Василь Єгорович Мандрика, який 14 вересня зустрів свою 90-у осінь.
У 1970 році в Ніжинський педагогічний інститут на кафедру суспільних наук прийшов активний і високоерудований викладач, який своїми глибокими знаннями, інтелектом, активною життєвою позицією привернув до себе увагу не лише студентів та викладачів, але і громадськість міста. (До цього тривалий час працював викладачем у Донецькому політехнічному інституті).
Завжди підтягнутий, коректний і урівноважений Василь Єгорович справляв враження справжнього інтелігента. Розпочав свою викладацьку діяльність на історичному факультеті, де вдячні студенти оплесками зустрічали свого улюбленого педагога – доброзичливий наставник, тактовний у спілкуванні.
Згодом Василь Мандрика очолив музей ім. М. Заньковецької в с. Заньки. Працював директором - 19 років. Вніс вклад в розвиток культури України.
Музей ім. М. Заньковецької. с. Заньки, Ніжинський район
Працюючи директором музею, з допомогою численних спонсорів, зробив цей музей кращим в районі та області, за що отримав премію від Міжнародного благодійного фонду «Україна – 3000». Багато хто пам’ятає цікаві багатолюдні екскурсії, конференції, наради на базі музею. Побачила світ і книга Василя Єгоровича Мандрики про нашу уславлену землячку: «Марія Заньковецька – перша народна артистка України». Написав півсотні статей, присвячений М. Заньковецькій.
Василь Єгорович – учасник війни, ветеран праці, активіст ветеранського руху, очільник прес-групи районної організації ветеранів.
Винагородою за його багаторічну працю стала повага людей та нагороди за добросовісну працю.
У свої 90 він усе такий активний, сповнений нових творчих задумів. Побажаємо шанованому ніжинцю чистого неба, яскравого сонця на його життєвих горизонтах, творчого натхнення, яке він зумів зберегти і, найголовніше здоров’я.

