Зодчий — це інженер-проєктувальник, майстер, архітектор і будівельник в одній особі. А для будь-якого міста хороший зодчий — один із найважливіших спеціалістів, від якого залежить його велич і краса. Ніжин.City поспілкувався з відомим у місті й не тільки будівельником та реставратором Олександром Сипливцем.
Про сімейне покликання
Зодчий — це покликання, яке я перейняв від батька. Він все життя працював у сфері будівництва — очолював ТОВ «Чернігівська реставраційна майстерня».
Батько розпочинав теслею. Перше його творіння як реставратора — Миколаївський собор, далі — Благовіщенський. А за реставрацію багатьох споруд Батурина він отримав звання Заслуженого.
Батько мав хист до зодчества. З дитинства гарно малював. Пам’ятаю, як колись з ним пішов до лісу, і він на моїх очах із зрізаного дерева вирізав скульптуру — зображення людини.
Про перші кроки
Я ж починав свій шлях теж теслею. Спочатку закінчив Ніжинський технікум механізації за спеціальністю технік-механік, потім — Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. Отримав фах вчителя біології та хімії, в 2008 році — фах будівничого в Остерському будівельному технікуму. Після його закінчення працював виконробом в ТОВ «Чернігівська реставраційна майстерня».
Коли батька не стало, через рік пішов у «вільне плавання» — став підприємцем та створив ФОП. Хотілося мати щось своє, показувати власну роботу. Моя бригада здійснює будівництво житлових і нежитлових будівель, різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, усі види діяльності доступні після реєстрації.
Нині ще паралельно й очолюю Ніжинську дільницю ТОВ «Чернігівська реставраційна майстерня».
Про об’єкти, які реставрував
Майже всі ніжинські церкви пройшли через наші руки. За останні роки — будинок Кочубея у Батурині, відреставрована Всіхсвяцька церква (внутрішні роботи). Наразі почалися першочергові підготовчі роботи по внутрішній реставрації Спасо-Преображенської церкви, зведено пам’ятник Героям Небесної Сотні, частина флігелю Вічного вогню біля НДУ ім. Гоголя, ґанок Миколаївського собору, фасад лісгоспу, садки, школи, зала Будинку дітей та юнацтва.
Про команду
У бригаді маю як досвідчених зодчих, з якими працював пліч-о-пліч, так і молодь, яка приходить із жагою працювати і якій передаємо власний досвід, уміння, навички. Якщо людина хоче навчитися, вона це буде робити. А кваліфіковані кадри й талановиті фахівці завжди були потрібні в цій сфері. Сьогодні ця потреба висока, як ніколи. На жаль, кваліфіковані кадри нині від’їжджають за кордон на заробітки.
Одне з головних завдань — пошук прогресивних підходів до роботи з молоддю, адже відтворювати архітектуру, історичні об’єкти — робота «тонка» і спрямована на благо нашого рідного міста.
Про родину
Діти обрали свій шлях. Донечка Аня закінчила Харківську академію імені Ярослава Мудрого, нині в декреті, мріє відкрити власну справу. Син Єгор професійно займається спортом, пішов по іншій моїй стезі та дідуся. Ми, окрім будівництва, займалися любительським футболом, а син вже пішов у професійний. Нині закінчив другий курс Київського університету фізичної культури та спорту — грає у футбол, член збірної України з футзалу. А от з онука можливо і вийде зодчий — він у свої майже два рочки впевнено тримає молоток та забиває цвяхи.
Про плани та мрії
Планую і далі розширюватися, «підтягувати» молодь. Яким чином? Давати нові робочі місця. Маючи таке вагоме надбання, хотілось би своєю працею продовжити традицію розбудови нашого міста.
Як будівельнику хотілося б, щоб усі історичні будівлі, принаймні в центрі міста, були відреставровані та набули первозданного вигляду, і наш Ніжин забринів на кшталт Львова та привабив туристів.
