Для героя нашого репортажу щастя – це бачити пацієнта, який вилікувався. І чим більше таких пацієнтів, тим більше він щасливий. Врятовані життя лікар ніколи не рахував. Він — один із молодих фахівців. Йому лише 35, проте уже здобув визнання серед колег та авторитет серед пацієнтів. Щодня він бореться за життя та здоров’я людей.
Хірург Ніжинської міської лікарні імені Галицького Костянтин П’ятковський підтверджує, що на першому місці для нього — проблеми звичайних пацієнтів. Це зрозуміло і з його насиченого робочого графіку: проконсультувати, провести кілька операцій, прийняти всіх на перев'язку, а ще є справи паперові. Дуже важливо і самому зберегти здоров’я з таким навантаженням. А ще поза роботою — дім та родина. І все це — один робочий день із життя лікаря.
Костянтин П’ятковський з ранку на чергуванні у хірургічному відділенні Ніжинської міської лікарні. Домовляємось про зустріч. Заходимо в приймальню на перший поверх, скидаємо верхній одяг, одягаємо бахіли, халати та піднімаємось на третій в хірургічне відділення, запитуємо у постової медсестри, де лікарі. Почули відповідь: п’ятихвилинка — передача зміни. В ординаторській збираються лікарі — хірурги, завідувач відділення, старша медична сестра, середній і молодший персонал.
У коридорі під дверима ординаторської зранку, о 9.00, вже людно: 3 літні чоловіки, жіночка та молодик чекають. Хто на консультацію, хто на перев’язку.
Вирішили дізнатися, що про хірурга П’ятковського говорять відвідувачі. Почули схвальні відгуки. Пані, яка прийшла на консультацію, зазначила, що молодий П’ятковський (так Костянтина називають у медичній спільноті Ніжина і пацієнти) — толковий і дуже уважний, як і його батько — старший П’ятковський.
Олександр П'ятковський та Костянтин П'ятковський
Поки чекаємо, на око потрапляє каталка. У думках промайнуло: скільки ж людей, за існування цього пристрою, піднімали в операційну, скільки врятовано життів. Черга меншала. Коридором метушилися у своїх справах дві тендітні медичні сестри, в руках однієї — стос паперу, подумалось, що то призначення.
І тут до нас вийшов лікар. Сказав, що має хвилинку для спілкування, далі в нього обхід. Проходимо до ординаторської, там інші лікарі спілкуються, радяться, вивчають рентгенівські знімки.
Підходимо до нашого хірурга. Відразу погляд впав на його креативну шапочку. Костянтин зрозумів, що привернуло нашу увагу, зняв її та з м'якою посмішкою підмітив: "На шапочці смайлики!" І це відразу налаштувало на приємну розмову. Голос у лікаря рівний, кожне слово виважене. Повіяло спокоєм.
Костянтин — продовжувач ніжинської династії лікарів. Його батько — хірург, завідувач хірургічного відділення Ніжинської міської лікарні ім. М. Галицького Олександр П’ятковський, дядько — Костянтин П’ятковський, відомий офтальмолог.
Костянтин з дитинства знав, що буде лікарем і саме хірургом, іншої думки в нього не було.
«Медицина для мене завжди пов'язувалася з хірургією. Батько постійно був на роботі: і у вихідні, і у свята, викликали і вночі. Колись на моє і сестрине дні народження викликали. Але я не ображався, розумів, що батько рятує життя. А коли чув від людей, що в мене золотий тато, усвідомлював, що то справді так».
Костянтин любить адреналін. Він називає його найсильнішим наркотиком.
«Найбільше його у професіях хірурга та сапера — обидва один раз помиляються у житті. Тільки сапер один раз у своєму житті, а хірург — раз у вашому житті», — так тонко жартує Костянтин.
Коли сам став лікарем, зрозумів важливість отих хвилин, відірваних від родини, бо саме вони вартують чийогось життя. На виході з операційної хірургам не аплодують, хоча вдається відвойовувати у хвороби сотні пацієнтів, продовжувати їм життя.
Лікар ділиться відчуттями: «Хірург — людина, яка сама собі не підпорядкована. Постійно знаходишся у стані готовності, бо коли постає питання життя людини, ти просто повинен її врятувати. Зашиваєш на працюючому серці, звідки пульсує кров, і тільки одна думка — врятувати. Життя врятовано, значить чергова перемога».
Перше оперативне втручання Костянтина П’ятковського — апендиктомія. Це було ще під час навчання. Він закінчив Полтавську медичну стоматологічну академію (УМСА), паралельно під час навчання п’ять років працював у відділенні пластичної хірургії. На вихідних та канікулах, коли приїздив до Ніжина, набував практики в міській лікарні асистентом, мав гарних вчителів, серед яких — ніжинські лікарі-хірурги Олександр П’ятковський, Олег Бойко, Іван Ткаченко. Наразі хірург Костянтин П’ятковський розраховує сам на себе. «Страх, невпевненість, коли починається операція, пропадають, є тільки бажання зробити все добре. Якщо все йде, «як має бути», отримуєш «металеве» задоволення від того, що процес, яким ти керуєш — у правильному напрямі», — констатує лікар.
Просимось на обхід з лікарем. Заходимо до першої палати — лікар вітається. Розпитує про стан хворого, дивиться призначення.
"Люди тут хороші, ставляться добре, ось іду на поправку, скоро лікар обіцяв, що додому", — розповідає літній пацієнт. Заходимо до інших палат, до постової медичної сестри, де хірург дає свої розпорядження.
Сестринський пост
Тим часом наближається година операції, а вони тут як планові, так і позапланові. Чесно кажучи, на присутність напроситися не наважилися (боїмося крові).
Перебувати у такому місці дещо лячно, бачиш страждання інших. З іншого боку розумієш, яку колосальну місію несуть люди в білих халатах, що то є професія надважлива, надважка і надвідповідальна.
Попередньо домовились з Костянтином про зустріч наступного дня у його приватному кабінеті по вулиці Авіації.
Тут лікар проводить прийом у вівторок та п’ятницю, з 9.00 до 13.00. У черзі дізнаємося, що пацієнтів приймають за попереднім записом, хтось прийшов і в «живу» чергу. Розговорилися з літнім чоловіком, який розповів, що його привело сюди. П’ять років тому прийшов до міської лікарні, запекло в нозі. Молодий П'ятковський відразу поставив діагноз — рожа. Вилікував. От щось знову з ногою, і знову до П’ятковського.
Заходимо і ми до кабінету, який вразив нас сучасним ремонтом та медичним обладнанням. І знову ця привітна посмішка лікаря. Дізнаємося, що три роки тому Костянтин відкрив приватний проктологічний кабінет, після того, як пройшов відповідні курси. «Хотілося б, аби такий кабінет діяв і у міській лікарні, але за куцого міського фінансування зробити це було неможливо. Взяв кредит, обладнав сучасною німецькою медичною апаратурою, від якості якої залежить, зокрема, результат». Залучає профільних спеціалістів з інших міст, яких, до речі, не вистачає в міській медицині, а це дитячий ортопед — з інституту ортопедії, травматолог — спеціалізується на мікрохірургії кисті рук, також консультує дієтолог та ендокринолог. На цьому зупинятися не збирається, хоче ввести консультації лікарів, яких в Ніжині немає.
Медичною реформою лікар не зовсім задоволений: «Для людей, особливо середніх статків, доступ до лікарів вузької спеціалізації обмежиться. Ми будуємо модель європейської медицини, а там, щоб людині потрапити до лікаря вузької спеціалізації, наприклад, уролога, лора, проктолога, потрібно чекати від 2 до 4 місяців. Нині наші пацієнти можуть отримати консультації протягом 2 днів, максимум тижня. Розвалити хороше легко, а збудувати щось краще важко». Та все ж Костянтин вірить, що політики та лікарі домовляться та зроблять медичні послуги високої якості та доступними для людей.
Костянтин констатує, що серед хвороб, які нині «молодшають», на першому місті онкологія: «Раніше виявляв раз у два тижні. Нині, на жаль, щотижня. Якщо колись це були люди переважно похилого віку, нині межа — 30 років».
Лікар порівнює процес лікування з терезами: на одній стороні — хвороба, на іншій — лікар. Виграє той, на чий бік стане пацієнт, адже 80% успіху залежить від пацієнта, навіть настрій сприяє одужанню.
Коли робочий день добігає кінця, Костянтин П’ятковський поспішає додому — до дружини та двох дітей.
Йому сьогодні потрібно забрати сина зі школи і відвести на гуртки. «Дмитрик в першому класі. Окрім школи, відвідує дитячу хореографічну школу, музичну, бокс, гурток робототехніки. Донечка Настуся в дитячому садочку та займається у розвиваючому гуртку «Умка», також відвідує «Лего» та спортивну гімнастику. Дружина Олександра працює в бухгалтерській сфері в районній адміністрації, є учасницею танцювального колективу «Сеньйорити», 15 років співає у хорі «Сяйво» та займається рукоділлям. Тож у родини напружений графік.
Окрім того, що Костянтин життя не уявляє без своєї професії, у нього ще вистачає часу на хобі, які допомагають відновити сили. Захоплюється полюванням, рибалкою, підводним мисливством.
Рибалить на місцевих ставках, пірнає у води Десни. Найбільший трофей — 5,5-кілограмовий короп. Любить страви, які готує дружина, та й сам не проти покуховарити, особливо на природі.
Ще одне захоплення хірурга — музика. У шкільні роки закінчив музичну школу по класу фортепіано. Грав на тубі в духовому оркестрі. Нині разом із сином освоює блокфлейту.
Найважливіше для лікаря Костянтина П’ятковського — зберігати гідність незалежно від ситуації. Йому пропонували роботу в Європі, Африці, Азії. Відмовився. Вірить, що українці повинні будувати свою європейську країну тут, вірити в успіх, змінювати систему. Впевнений, що починати варто із себе й оточення.
фото Валерія Кичка та з сімейного архіву лікаря
