Нині при Ніжинській комплексній дитячій юнацькій спортивній школі (директор Валерій Зінченко) з 10 секцій успішно функціонує секція з велоспорту, тренером якої є майстер спорту Богдан Іващенко. Наше місто має славні традиції та великі досягнення у цьому виді спорту. А велосекція виплекала не одного чемпіона та майстра спорту, а це Микола Василюк, Андрій Василюк, Вадим Набок, Михайло Кононенко, Владислав Гринь, Антон Маруга, Андрій Шайков…Далі на Ніжин.Сіty - про легенду Ніжинського велоспорту.
Андрій Іванович працював тренером з велоспорту у Всесоюзному центрі олімпійської підготовки «Темп» м. Харків, згодом, за часів незалежності України тренером при Ніжинській дитячій спортивній школі. Нині він успішний підприємець, який не зрадив любові до металевого коня, має магазин, де продає велосипеди, мопеди та запчастини до них.
У власному магазині
«Наше покоління дітей виховувалося зовсім поіншому. Замість комп’ютерів та гаджетів у нас був м’яч, велосипед, лижі, шайби з ключками… По школах агітували в спортивні секції, відбирали здібних, шліфуючи чемпіонів. Зі своїм старшим братом Олегом, а ми навчалася у ЗОШ № 3, спочатку займались футболом. У складі збірної представляли ніжинські школи на обласних та всеукраїнських турнірах. Наша футбольна команда була на п’ятому місці серед всіх областей України. Згодом я та брат почали цікавитись велоспортом. У 1976 році я став вихованцем спортивної школи. Саме мій перший тренер Іван Терентійович Криломака прищепив любов до цього захоплюючого виду спорту. Іван Терентійович виховав не одного чемпіона. Наша велобаза була при Будинку піонерів і знаходилася в підвалі приміщення. Директором ДЮСШ на той час був Дубінін Юрій Сергійович. Працювало три тренери: Григорій Васильович Штиволока, Федір Дмитрович Ремез та мій, якого я згадав. Наша велотраса знаходилася від гаражів «Прогресу» до очисних споруд, а це в одну сторону 2,5 км і стільки ж назад», - ділиться колишній чемпіон.
1980 рік.Місто Чернігів. На передньому плані фото - юний спортсмен Андрій Шайков перед обласними змаганнями.
Успішний юний ніжинський спортсмен Андрій Шайков в 15 років стає вихованцем Харківського центру олімпійської підготовки, де безупинно тренується та досягає неабияких результатів. Бере участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних і міжнародних чемпіонатах та займає перші місця. В 18 років (1984 р.) Андрій Іванович стає чемпіоном України в багатоденній велогонці на призи газети «Молодь України». У 1986 срібний призер Чемпіонату СССР з багатоденної велогонки. Також в тому році у складі збірної СССР виступав у Венесуелі в багатоденній велогонці і в кваліфікації «Активний гонщик» став першим.
Вже на посаді тренера у всесоюзному центрі олімпійської підготовки «Темп» (м. Харків) Андрій Іванович працював з вихованцями, які досягли великих успіхів у велоспорті.
«Черниш Костянтин, срібний призер чемпіонату СССР в командній гонці (1989 р.), Заіка Василь – член збірної Радянського Союзу, майстер спорту міжнародного класу, учасник і переможець міжнародних змагань, Ігошкин Євгеній член збірної Радянського Союзу. Це найяскравіші вихованці, з якими довелося попрацювати. «Темп» виховав не одного чемпіона світу, а це Зіновьєв, Жданов, Ярошенко», - розповідає Андрій Шайков.
"Для мене роки професійної спортивної кар’єри – величезне джерело знань, умінь, емоцій, перевірки на міць. Велосипед – це той друг, який своїм характером гартував мій характер, своїми вибриками відточував мою майстерність", - ділиться Андрій Шайков.
Хтось з Ваших дітей є продовжувачем Вашої спортивної кар’єри?
Вдома два спортивні велосипеди, які належать донечкам. Але дівчата в спорт не пішли. Катя майбутній лікар, Марія офіцер Збройних сил.
А де ваш велосипед, на якому робили успіхи у спорті?
Першого професійного велосипеда лишив у Харкові. Він коштував на той час 1500 доларів, а найперший з НДЮШ – 150 рублів. Уявіть, яка на той час різниця. Нині професійний коштує більше 80 тис. доларів. Доля успіху спортсмена залежить, як то кажуть, від півколеса, а це долі секунди. Тому від якості велосипеда залежить дуже багато. Я в рік накручував до 40 тисяч км, на одних лише змаганнях 20 тисяч. За день до 200 кілометрів. Уявіть, який це колосальний труд, навантаження. За рік кілька днів відпустки мав – весь час збори та змагання.
Андрію Івановичу, спорт – це, в першу чергу, навантаження та травмування, вони були у Вас?
У нашому виді спорту травми часті, особливо при великій швидкості на завалах. У мене серйозних за кар’єру не було.
Чи є у Ніжина веломайбутнє?
Завжди, де виступав, говорив, що я з Ніжина і від цього мав гордість. Наше рідне місто має великі велотрадиції. І я впевнений, що веломайбутнє у Ніжина велике. Коли до мене приїздять гості з Харкова, мої спортивні колеги, то подоброму жартують, що в нас у Ніжині велосипедний клондай! Адже кожен другий на вєліку. Велосипед, чи спортивний, чи аматорський, – це, у першу чергу, здоров’я.
