Напередодні Дня медичного працівника редакція Ніжин.City поговорила з лікарем загальної практики, сімейним лікарем Некомерційного комунального підприємства «Ніжинський центр первинної медико-санітарної допомоги», амбулаторії сімейної медицини №7 Юлією Калініною — про новий фах, робочий графік і пацієнтів, про ризики, страхи і набутий досвід під час пандемії.
Війна на Сході України змусила змінити і місце проживання, і професійний фах
Тут і залишилася налагоджувати своє життя та шукати роботу. Спочатку працювала у медичному коледжі, потім дитячим гематологом. А згодом закінчила курси сімейного лікаря, і з 2016 року — сімейний лікар. Нині під її професійною опікою майже 2 тисячі людей.
Як це — працювати під час пандемії
— Коронавірус вніс свої жорсткі корективи у життя кожного. І це не лише обмеження у пересуванні, змінені життєві плани. Насамперед це посилена увага до власної безпеки через дотримання елементарних правил гігієни, користування деззасобами та засобами індивідуального захисту. Бо вірус не зважає на вік, стать і професію.
До речі, це не новина, але кожен п’ятий інфікований в Україні — медик.
Якщо говорити про систему нашої роботи під час розповсюдження пандемії, то вона фактично не змінилася. Приймаємо пацієнтів, консультуємо, лікуємо, виписуємо електронні рецепти, за потреби — направлення до фахівців у лікарню. Єдиний виняток — не критичні випадки консультуємо віддалено, а під час роботи посилено користуємося засобами індивідуального захисту та деззасобами.
Є самосвідомість і дисципліна, а є — відверте ігнорування вимог
— Супровід — це щоденне спостереження за станом пацієнта, з використанням засобів комунікації: телефону, мережі інтернет. Ми на постійному зв’язку з такими пацієнтами, щоденно аналізуємо зміни у фізичному стані.
Під час пандемії всі сімейні лікарі працюють за чітким локальним протоколом: коли є підстави для підозри інфікування на Covid-19 — чи то пацієнт має клінічні прояви, чи то нещодавно повернувся з-за кордону, або мав контакт із уже інфікованою людиною —саме таких і беремо під супровід».
У Юлії під супроводом контактні особи, серед яких і колеги-медпрацівники, і ті, хто повернувся з-за кордону. Таких пацієнтів за весь цей час було п’ятеро.
— Наприкінці 14–ти денного постійного спостереження пацієнти проходять ПЛР- тестування. У тих, які були у мене під супроводом, коронавірус не підтвердили. Чи дисципліновані такі пацієнти? Четверо так, а от з однією жіночкою були невеликі проблеми: доводилося кожного дня вести з нею бесіди та направляти».
Перед тим, як людина іде на самоізоляцію, вона особисто підписує документ —добровільну згоду, де є чітко розписаний алгоритм дій, правил, наслідки недотримання самоізоляції. Кожному вручається пам’ятка, де чітко розписано, що можна робити, а що ні: покроковий розпис 14 днів на самоізоляції. Людині, яка перебуває під супроводом сімейного лікаря, дистанційно відкривається лікарняний лист на 14 діб з моменту встановленого контакту.
Злісних порушень самоізоляції не було
— А от було й таке: людина сама вирахувала, що вона можливо є контактною особою (проживає в одному будинку з хворими на Covid-19, або працює, або їхала в одному транспорті) і зв’язується із своїм сімейним лікарем. Уточнюємо факти і беремо під супровід. Хоч роботи додається, але дуже приємно, що людина дбає і про своє здоров’я, і про здоров’я своїх близьких та тих, хто її оточує.
Покрокова схема у разі підозри на Covid-19
— Як тільки запідозрили неладне, не виходьте на вулицю, не контактуйте із сусідами, частіше мийте руки, користуйтеся лише власними засобами гігієни, виділіть окремий посуд, частіше провітрюйте приміщення де перебуваєте. Обов’язково зателефонуйте своєму сімейному лікарю. І не через два дні, як відчули що вже зовсім погано, а одразу.
Якщо одразу відчули зле: підвищення температури, задишка, кашель — не випробовуйте самолікування. Телефонуєте своєму сімейному лікарю, який оцінить і симптоми, і загрози. Проведе збір анамнезу, тобто опитає вас, з ким контактували протягом останніх 14 днів, чи подорожували, чи були за кордоном тощо. І приховувати тут нічого не варто, і боятися нічого не варто. В цьому випадку правда цілком може врятувати і здоров’я, і життя. Та ще й не одного вас.
А от якщо вже пішли такі ознаки, як задишка (більше 30 дихальних рухів за хвилину), виражена загальна слабкість, тиск нижче 90, а якщо є ще й супутні патології (серцево-судинні захворювання, захворювання легень, бронхіальна астма, хронічна хвороба нирок, цукровий діабет та інше), то це привід для госпіталізації. У цей перелік підпадають і ті пацієнти, кому за 65.
У разі легкого протікання хвороби, чи то навіть і безсимптомного (а виявити це можна завдяки тесту) пацієнт лишається вдома під наглядом свого сімейного лікаря на амбулаторному лікуванні. І лікується за принципом ГРВі, адже нині не маємо чітких і однозначних призначень щодо лікування коронавірусу тими чи іншими препаратами.
У легких випадках приймаються жаропонижуючі препарати, такі які ібупрофен, парацетамол, дотримується посилений питний режим. По суті, обирається симптоматична терапія. По можливості ізолюватися від членів родини, з якими проживаєте, аби не наражати їх на небезпеку.
Важливий момент, якщо ви ще не уклали договір зі своїм сімейним лікарем, а такі люди є, але підозрюєте ознаки захворювання на коронавірус, звертайтеся до чергового сімейного лікаря. Працює він цілодобово за номером: 098 575 79 58.
Як захищається лікар
До пандемії лікар на прийомі користувався одноразовою захисною маскою, рукавичками, шапочкою та звичайним лікарським халатом.
Тримаємо і соціальну дистанцію: розміщую відвідувача так, щоб він перебував на відстані не менше 2 м. І лише тоді, коли треба його послухати й оглянути, я підходжу вже безпосередньо до нього. Потім знову дистанцюємось. Так я трохи зменшую час прямого контакту.
Якщо потрібно виїжджати на підозру з Covid-19, або ж на прийом приходить пацієнт у якого ознаки ГРВі, та він контактував з хворим, або повернувся з-за кордону — одягаємо спеціальні костюми. Поки що мені такий костюм не доводилося вдягати.
Двічі на добу у кабінетах та службових приміщеннях пункту сімейної медицини проводиться вологе прибирання з дезінфікуючими засобами, санітарна обробка дверей, дверних ручок роблять кожні дві години, чотири рази на добу провітрюємо всі приміщення. Співробітники своєчасно змінюють маски, рукавички, шапочки. Цього у нас в достатній кількості.
Про коронавірус, страх і байдужість
З точки зору лікаря, який тісно спілкується з людьми, ми попросили лікаря оцінити ставлення ніжинців до Covid-19. Чого тут більше: страху, ігнорування, байдужості і чи змінилися настрої ніжинців, якщо порівняти початок пандемії і нинішній період?
— На початку був страх і паніка. Нині — байдужість і здебільшого ігнорування. Ігнорування саме засобів індивідуального захисту.
У період жорсткого карантину, і це відмічали мої колеги, люди часто зверталися, як то кажуть за розрадою. І серед них були не тільки кому за 60, а й багато молоді. Майже кожен запитує про коронавірус. І щоразу пояснюю, що до чого та як вберегти себе від хвороби.
Сплеск паніки дуже залежить і від засобів масової інформації: як тільки люди надивляться «гарячих новин», так відразу паніка, схвильованих більшає. Такого не повинно бути, адже стреси тягнуть за собою важкі наслідки — хвороби.
Графік роботи лікаря – весь час, коли ти потрібен пацієнту
Графік роботи пункту сімейної медицини — з 8:00 до 18:00. Інколи про перерву можу тільки мріяти. А далі — всі 24 години на добу. Коли прийомом, коли по телефону. Вихідних, святкових, відпусток у сімейних лікарів апріорі не буває. Людина довіряє тобі своє життя, яка тут відпустка: консультуємо і радимо, де б не були. Окрім свого сімейного пункту, працюю і черговим сімейним лікарем — по графіку, як і всі мої колеги.
Чи відчуває страх сімейний лікар
— Зазначу, що окрім Covid-19, маємо пацієнтів і з іншими інфекційними хворобами — туберкульозом, гепатитом, ВІЛ та іншими. Всі хочуть бути здоровими і хочуть жити. Тому звісно, як і кожна людина, я в певній мірі відчуваю страх. Особливо він давався взнаки на самому початку: адже ніхто ще до не знав як і що треба робити, які дії правильні і результативні.
Та розуміння, що означає наша професія бере гору. Просто стали приділяти більшої уваги самозахисту, протипідемічним заходам. Навчилися працювати у дистанційному режимі. Маю надію, що виробимо колективний імунітет до цієї хвороби, і справимося.
