Сергій Чутченко, магістр богослів’я, настоятель парафії свт. Іоана Тобольського Православної Церкви України шиє власноруч Богослужбове облачення, про це далі у розмові на Ніжин.Сіty
«Задум шити церковний одяг виник вже тоді, коли став православним священником. Шити облачення – це як і будь-яка справа, за яку береться людина. Я вирішив спробувати, бо його шиють такі самі люди як і я. Спробував – вийшло. Якось так... Дістав стару швейну прабабусину машинку, взяв зразок – розшив, роздивився…. і, так до сьогодні. На нову машинку ще не розжився (посміхається. Авт.), тому шию машинкою ще з минулого століття. Якогось особливого швацького ремесла у мене в родині ніхто не мав. Мої ж бабусі шили як і всі люди того часу – для сім’ї», - розповідає отець Сергій.
"Облачення шити не важко, бо воно не має рукавів, отже оверлок не потрібен. Тканина має бути спеціальною, церковною, так би мовити. Але на сьогодні є різна якість, різні виробники церковної парчі, від чого і відповідна ціна. В Україні найкращою церковною тканиною є парча з Греції і Турції, це те, з чим я працював, українська і російська трішки гірші", - зазначає отець Сергій.
Шиє собі, а от замовлень не багато. Далі наголошує: "Можна вміти шити, але щоб реалізовувати – це дещо інше. На моєму рахунку десятки облачень, в яких служать священники різних юрисдикцій. У Православній Церкві є три ступеня священства: диякон, священник і єпископ, для кожного є особливі ризи. Я шию облачення саме для священників".
З розмови з отцем дізнаємося, що у нас в Україні є два види священичого облачення: «київський», його ще називають «руським» і «галицький», або його називають «грецьким». Зовнішньо ці стилі мають відмінність. Так в грецькому покрої, фелонь (так називається верхня частина облачення, що одягається через голову на плечі, вона схожа на плащ, або накидку) не прикриває голову, як у «київському» покрої, а повністю лягає на плечі.
Отець Сергій далі мовить:"Так, гардероб у священника має бути великим. Хоча церковна одежа не робить священника тим, хто він є. Але є традиція, яка з століттям розвивалася до рівня такого собі мистецтва. Не кожен може собі дозволити облачення всіх кольорів. Причиною цьому, є елементарне нестача коштів, тому все починається з одного облачення – білого, бо коли висвячують у священники, то облачають в білі ризи. Потім, по мірі можливості парафії, де служить священник, купуються ризи інших кольорів, або жертводавці дарять такі облачення.
Найчастіше ви можете обачити священника в жовтому(золотому) облаченні, бо щонеділі літургія звершується саме в таких ризах. Цей колір символізує царство. Бог – Цар, тому служба в золотих ризах символізує шану Царю. А ще цей колір символізує Воскресіння Ісуса Христа. В облаченні білого кольору священник служить в основному на Пасху, Різдво, Богоявлення, Вознесіння, Преображення, тобто на свята присвячені Господу Ісусу Христу, і цей колір символізує Божественне світло. У облаченні червоного кольору священник служить на свята присвячені мученикам, і цей колір символізує пролиту за віру мученицьку кров. На свята присвячені Богородиці одягають ризи голубого чи синього кольору, що символізує чистоту і непорочність. Зелений колір – це колір вічності життя. В ризах зеленого кольору служать на Вербну неділю, на Трійцю (зелені свята), а також коли звершується пам'ять преподобних святих. Фіолетовий колір використовується у Великий Піст, дні присвячені Животворчому Хресту, і цей колір символізує страждання Ісуса Христа. Чорний колір з’явився в традиції набагато пізніше за інші, і також використовується у Великий Піст, що символізує покаяння".
І на останок розмови отець зазначив, що кожне облачення шите його власними руками - особливе: "Дуже радію коли бачу у ньому священнослужителя".
