Професія вчителя об’єднує людей щирих помислів, сердець та почуттів. Педагоги прищеплюють своїм вихованцям любов до знань, відкривають складний світ буття, дають мудрі поради. Напередодні Дня вчителя Ніжин.City поцікавився у ніжинських педагогів, чому вони обрали саме цю професію.
Світлана Алєксєєнко, директор міського ліцею
Чи є у світі щось дорожче, ніж очі дітей? Чи є обов’язок світліший, чи є право більш почесне, ніж обов’язок перед батьками і право продовжувати їхню справу? Чи є на Землі професія важливіша за професію вчителя?
Я з родини вчителів і пишаюсь цим. Багато років тому шкільний дзвінок покликав до школи моїх батьків і назавжди увійшов у моє життя. Я — учительська дитина. Та сама, що чекає закінчення уроку перш за все тому, що це можливість побачити маму. Та сама, що спить на стільцях, бо у татка шкільний вечір. Та сама, у якої не було іншого шляху, ніж педагогічний.
Йдуть роки. Коли я вкотре переглядаю численні відзнаки батьківської учительської праці (грамоти, дипломи, медаль Макаренка, грамоту Міністерства освіти СРСР, подяку фонду імені Ярослава Мудрого та інші), моє серце наповнюється безмежною гордістю за тата й маму, Жукова Геннадія Георгійовича та Жукову Ольгу Василівну, та за професію, отриману від них у спадщину, найважливішу й найпочеснішу з усіх.
Я вже фізично чую хор обурених голосів: зарплата низька, діти невиховані, батьки невдячні, керівництво суворе і взагалі — сертифікація, атестація і моніторинг! Мабуть, мені просто пощастило, адже я позбавлена тих неприємних вище перерахованих ознак учительства. Навпаки, у моєму житті учні — розумні, творчі, завзяті, батьки — усерозуміючі і уселюблячі, колеги — інтелігентні, креативні, талановиті;
І над усім цим — очі. Очі дітей. Коли я бачу в них радість від спілкування, коли відчуваю повагу і вдячність, я розумію, що колись зробила правильний вибір.
Наталія Штайнеккер, вчитель ЗОШ №13
Учитель — це не просто професія, це покликання.Чому серед всіх професій я обрала професію педагога? Напевне, тому що, взявши дитину за руку, я можу повести її в цікавий і захоплюючий світ науки. Тому що піднімаючись по східцях знань, я можу спостерігати, як зростають і розвиваються мої учні, а разом з ними зростаю і розвиваюся я. Тому що відчуваю задоволення від своєї праці, коли на один щабель зі мною стає мій учень.
Тільки в цій роботі я бачу себе і не уявляю, як можна жити без блиску дитячих очей, які тебе щодня зустрічають у школі. Радіти їхнім перемогам, переживати за невдачі. Це і є моє життя, моє покликання.
Юрій Таран, директор ДЮСФШ
Робота з дітьми дає наснагу працювати далі. Особливі моменти педагога, тренера – це смак перемоги, коли бачиш результат спільної праці з дітьми. Гордість переповнює серце, коли вихованці піднімаються на п’єдестал пошани, отримують високі нагороди.
Так склалося, що закінчив фізмат Ніжинського інституту, але захоплення футболом привело до тренерської роботи. Нині пишаюся своїми вихованцями. Три з них члени молодіжної збірної України. Багато наших випускників навчаються чи навчалися в академії «Динамо Київ», інших спортивних навчальних закладах. Артем Сухоцький був учасником Єврокубка, нині виступає за кордоном.
І сьогодні ми активно тренуємося. На 1 вересня отримали гарний подарунок — мініполе зі штучним покриттям, а це стимул до праці. Сьогодні мріємо про повноцінне футбольне поле, де могли б відпрацьовувати майстерність вихованці. Сподіваюся, що воно скоро буде.
Світлана Гаврилей, завідувачка ДНЗ №17, лауреат премії Софії Русової-2019
З початкової школи, з 4 класу, я уявно перевіряла зошити. Мабуть, саме тоді і проросло в мені зерня педагога, вчителя. Мені пощастило з наставниками, вчителями, на яких я хотіла бути схожою. Наш клас і сьогодні їх згадує теплими словами. У нас був зірковий педагогічний колектив у зірковій школі №7. Моя перша вчителька — Євдокія Гур’янівна Жилкіна, ветеран війни, класний керівник — Рима Яківна Шилова, які розпалили в мені іскру педагогіки. Мабуть, саме вони і вплинули на наш вибір, адже з класу багато хто вступив до педінституту.
Я закінчила Прилуцьке педучилище, згодом Ніжинський педінститут, отримала спеціальність філолога. Працювала вчителем. Так склалася доля, що попала в дошкілля. Я вдячна Богу, що працюю з маленькими дітьми. Я люблю дітей і хочу, щоб їхнє життя було прекрасним, світлим, добрим. Я і мій колектив працюємо на результат. Цьогорічна відзнака — це відзнака нашого педколективу, нашої колективної праці. Це аванс на майбутні звершення.
На нас, педагогах, лежить велика відповідальність — виховати людину, підготувати до школи. Педагогами можуть бути тільки обрані, терпеливі, вимогливі і наполегливі до себе люди.
Олена Ковтун, вчитель ЗОШ №7
Я люблю свою професію, люблю дітей. Девіз моєї роботи: «Беру маленькі рученя в долоні, веду як сина власного, як доню.Та тільки так, щоби зростала сила, а за спиною виростали крила».
Саме завдяки моїй першій вчительці Євгенії Олексіївні Колесник я стала вчителем початкових класів. Вона для мене є взірцем справжнього педагога з великої літери. Євгенія Олексіївна запалила в моїй душі вогник любові до дітей. Я люблю свою професію, я люблю дітей, плекаю в їхніх душах зерна доброти, любові і жаги до знань. Кожен мій клас — це сходинка до майбутнього моїх вихованців і мого самовдосконалення.
