Поштова марка вважається візитною карткою країни, бо з листами ці взірці мистецької мініатюри розходяться по всьому світові та пропагують у мистецькому виразі державу в її різних вимірах. Філателісти розуміють, що окрім привабливості, у предметі їх колекціонування закладено приховані особливості. Саме тому, зібрані та систематизовані в хронологічному порядку поштові марки будь-якої країни з часом обертаються на об’єктивний художньо-документальний літопис держави. Не виняток й українські поштові марки.
На початку XX ст. в Україні склалися умови для створення власної держави. З утворенням 17 березня 1917 р. у Києві Центральної Ради та проголошенням 20 листопада Третім Універсалом Української Народної Республіки перед новою владою постало одне з надзвичайно складних завдань -- створення власної символіки, знаків суверенітету, грошової системи. Зміни поширилися й на поштову справу країни. Так, Центральною Радою був утворений власний орган, який безпосередньо керував зв’язком. Генеральним Секретаріатом ЦР керівництво поштою та телеграфом було покладено на генерального секретаря О. Зарубіна, викладача Київського університету.
Перші поштові марки
Після III Універсалу Центральної Ради Генеральним Секретарем пошт і телеграфів став Микита Шаповал. Питання про випуск українських грошей і поштових марок стало нагальним для Центральної Ради в процесі українського державотворення. Використання старих запасів поштових марок загальноросійського зразка з часом повинно було припинитися. М. Шаповалом було оголошено конкурс на проект поштових марок УНР, яке 23 грудня 1917 року було опубліковано в газеті «Народна воля». У ньому взяли участь такі художники як Г. Нарбут, А. Середа, О. Красовський, Г. Золотов, М. Романовський. Умови конкурсу передбачали, що проекти марок повинні бути надіслані до Генерального Секретаріату пошт та телеграфів не пізніше 27 грудня 1917 р., але життя внесло принципові корективи в умови конкурсу, тож реально на його проведення знадобилося два місяці.
На фото художник Г.І. Нарбут
Доречно згадати, що спочатку затверджені ескізи українських художників було використано для випуску так званих марок-грошей. Через нестачу розмінних монет, гетьманський уряд скористався досвідом Російської імперії, яка також через нестачу металевих розмінних грошей у 1915 році започаткувало випуск марок-грошей, які ходили нарівні зі срібною чи мідною монетою. Затримка з виготовленням гривень, труднощі з дрібними банкнотами та вилучення з обігу розмінних монет спонукали Народне міністерство фінансів УНР до ухвалення 18 квітня 1918 року Закону «Про запровадження розмінних марок в Україні».
Щоправда, на той час, коли марки-шаги з’явилися в обігу, Української Народної Республіки вже не існувало, а на зміну їй 29 квітня 1918 року постала Українська Держава на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. У 1919 р. уряд С. Петлюри продовжував друкувати марки в Кам’янці-Подільському та в 1920 р. у Станіславі.
Марки-гроші друкувалися на великих аркушах по 400 купюр у кожному, розміщених у 4 секторах по 100 (10 х 10) марок. Шаг дорівнював половині копійки та був виготовлений без водяних знаків у п’яти номіналах: 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. Етимологія назви «шаг» бере своє коріння з полько-литовської доби. Провідна роль в тому, що українська розмінна монета (марка) шаг отримала таку назву, належить Михайлу Грушевському. Саме він неодноразово зазначав, що при розробці української грошової системи необхідно покладатися на історичну традицію. На всіх п’яти марках містився напис: «Українська Народня Республіка». На зворотному боці кожної купюри був нанесений тризуб. Малюнки для перших двох марок виконав А. Середа, три інших – Г. Нарбут.
На перший погляд марки-шагівки та розмінні монети між собою не відрізнялися, адже виготовлялися матрицями з однакових кліше – цинкових плит. Проте відмінності між ними були. Розмінні марки-шаги друкувалися на грубому папері та на їх звороті в рамці з тонкої та грубої рисок (10, 20 шагів) або лише з грубої риски (30, 40, 50 шагів) було зображено тризуб, під яким у чотири ряди розташовано напис: Ходить / нарівні / з дзвінкою / монетою. Крім того, розмінні марки-шаги виготовляли без клею із зубкуванням, а поштові без нього, окрім 400 перших аркушів. Номінально розмінні марки-шаги відповідали в золотому еквіваленті: 10 шагів – 0,0383328 гр., 20 шагів – 0,0766656 гр., 30 шагів – 0,1149984 гр., 40 шагів – 0,1533312 гр., 50 шагів – 0,1916640 гр. золота .
Розмінні марки виготовлялись типографським методом із подальшим нанесенням зубцювання за допомогою перфораційної машини. Майже повна відсутність засобів захисту від підробок створювала сприятливі умови для приватних осіб щодо їх виготовлення. Зі свого боку, держава намагалась запобігти незаконному виготовленню грошових знаків, переслідуючи фальшивомонетників та інформуючи населення про ідентифікаційні ознаки приватних підробок.
Розмінні марки-шаги значно полегшили проблему нестачі дрібних грошей у розрахунках населення та виконали попередньо покладену на них функцію. Офіційно марки-гроші знаходились у поштовому обігу на території України протягом 1918 р. і були ліквідовані як платіжний засіб радянською владою. Утім, їх використання в поштовій справі продовжувалось на території України до 1920 р.
Оскільки запаси надрукованих марок Російської імперії були досить значними, а часу на виготовлення достатньої кількості власних марок новій державі бракувало, тож одночасно використовували марки Російської імперії (їх перештемпельовували штампом із зображенням Державного герба України – «тризуба»). Зрозуміло, що в нестабільній ситуації українська влада не могла цілком задовольнити потреби в них для щоденних поштових операцій з пересилання кореспонденції. Тож відповідні наддруківки робилися в Києві, Одесі та Катеринославі ручними штампами з металу, гуми або дерева. Залежно від засобу виготовлення та малюнка тризуба відомо шість основних типів наддруківок. Листи та поштові листівки, що збереглися, свідчать про те, що марками з тризубом користувалися до 1923 р.
Поштові марки та розмінні марки-шаги закуплено музеєм у 1989 році у філателіста, колишнього викладача Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, Володимира Юрійовича Назарова. Поштові знаки мають науково-уніфіковані паспорти стандартного зразку музейного фонду України та топографічний шифр Фл. – 224 (1 - 20). Вісім із двадцяти поштових мініатюр, що зберігаються в музейній колекції, виконані відомим українським художником, мистецтвознавцем Антіном Середою, решта поштових знаків – автором перших українських грошей, всесвітньо відомим графіком, дизайнером Георгієм Нарбутом. Останній з них започаткував своєрідний український стиль у мистецтві, що знайшов продовження у творчості не одного покоління національних майстрів.
Перші поштові марки УНР, ці унікальні історичні та мистецьки артефакти, народжувалися в складних умовах, але були настільки вдалими, що знайшли поширення та поцінування в багатьох колекціях і каталогах.
Ірина Радей – науковий співробітник відділу «Поштова станція»
Ніжинського краєзнавчого музею ім. І. Спаського
