Двадцять дві жінки Чернігівщини відповідно до Указу Президента України № 188/2021 від 7 травня цього року удостоєні почесного звання «Мати-героїня». Урочистості з цього приводу відбулися 8 липня в облдержадміністрації. Посвідчення та нагрудні знаки матерям, які виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, вручила заступниця голови ОДА Олена Дума. Вона висловила шану жінкам за гідне виховання дітей та збереження кращих традицій української родини.
Олена Дума вручає нагороду «Мати-героїня» Наталії Гульванській з Ніжина. фото із сайту ЧОДА
У Ніжині стало на одну “Матір-героїню” більше. Тепер жінок з таким званням 52. Удостоїтися найвищої державної нагороди для багатодітних матерів можуть жінки, які зробили вагомий особистий внесок у справу виховання дітей в сім'ї, за материнську самовідданість, забезпечення умов для повноцінного розвитку здорових, гармонійно розвинутих особистостей - йдеться в Указі Президента…
Відповідно до законодавства всі матері-героїні отримають одноразову виплату у розмірі майже 24 тисячі гривень (сума цієї винагороди визначається у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб). Залежно від кількості дітей також передбачена надбавка до пенсії — 35-40%.
«Моя головна нагорода в дітях, - каже пані Наталія, - Приємно за таке визнання на рівні держави. Рік збирала документи. Справа клопітна. Тішить й те, що тепер маю автограф самого президента (посміхається). Саме Зеленський підписав розпорядження та лишив підпис на посвідченні. Якщо відверто – завжди не вистачає коштів. Я ФОП (фізична особа підприємець), пенсіонер. Кошти які держава дає родинам зі статусом «мати – героїня » – зайвими не будуть. Я відкрила власну справу – перукарню і влізла в борги. І до сих пір віддаю, тому для мене та родини це і звання, і фінансова підтримка.»
Родина Гульванських дружня, працьовита, творча.
Мама, тато, три синочки та донечка. фото із власного архіву родини
Наталія далі розповідає: «Старший син Віталій від першого шлюбу, але взяв прізвище вітчима – Гульванський. Йому 26 років, одружений. Внуків ще не маю. Не поспішають зробити мене бабусею. Віталій піаніст. Закінчив музичне училище, нині в столиці викладає музику, і служить в групі прославлення Київської Еврейської месіанської общини. Наша родина – прихожани цієї общини. Донечка Вікторія закінчила Ніжинський фаховий коледж культури та мистецтва ім. М. Заньковецької (спеціальність вокал, диригування). Планує навчатися далі, здобувати вищу освіту. Артуру 17 років. Працює. Він артист цирку. Закінчив циркову академію. Давиду 15 років. Навчається в НФККІМ ім. М. Заньковецької, факультет народні інструменти. Іллі – 11 років. Учень ніжинського НВК № 16 "Престиж». Закоханий у футбол. Відвідує ніжинську футбольну школу. До того ж, найменші хлопчики опановують музичні інструменти. Давид грає на акордеоні та домбрі. Ілля - на домбрі. Вони - учні Вадима Полянського, викладача НФККІМ та школи мистецтв. Можливо, хлопці і не стануть в подальшому музикантами, але для різнобічного розвитку дитини творчі заняття важливі. Я сама закінчила музичну школу і розумію на скільки музика тренує, особливо мозок».
Мама Наталія з старшим сином Віталієм
Наша мама – героїня має теж творчу професію, робить ніжинок красивими, має власний перукарський кабінет. Тато Віталій тимчасово не працює, він у мами в помічниках. Наталію прооперували, важкого піднімати не можна, а справ вистачає і по дому, і в маленькому сімейному бізнесі. «Наш тато майстер на всі руки – і в будівельній справі знається (і плиточник, і сантехнік). Водій зі стажем та категоріями. А ще чуйний, порядний, люблячий чоловік та гарний татусь, - каже Наталія про свою другу надійну половинку.
А чи важко бути мамою п’ятьох діток? – не оминули і це питання. На що Наталія відповіла «Звісно, не легко. Виховання – це повсякденний труд, і у першу чергу над собою. Ми вкладаємо в дітей Біблійні цінності. Виховуємо дітей в щирості та на власному прикладі. Завжди притримувалася такої думки - «якщо ти сам не будеш еталоном, будеш тільки повчати, говорити, а сам цього не робитимеш, то від такого виховання ніякого толку»… Всі свої дії підкріплюю Божою підтримкою. Для мене Бог не пусте слово, я знаю що він скрізь і він є, я вкладаю це дітям. Завжди говорю, діти якщо ви думаєте, що вас ніхто не бачить то це неправда – вас завжди бачить Бог. І перш ніж щось неправильне зробити – подумайте. І я дотримуюсь цього принципу і чоловік, а діти тому свідки. Ми не вживаємо алкоголь, не палимо, не байдикуємо, не витрачаємо свій час «на просиджування в ресторанах». У нас на це немає ні часу, ні бажання».
В народі кажуть: «Щасливими не народжуються, ними стають». І вирішальну роль у цьому відіграє сім’я. Бо ж здавна відомо, що родина — то невичерпне джерело наснаги, любові та батьківських обов’язків. І кожна сім’я докладає зусиль, аби не всохло родове дерево. Ось така вона багатодітна родина Гульванських з Ніжина, яка живе в любові і злагоді, з розумінням неоціненного значення сім’ї в суспільстві. Адже від вміння плекати родинне вогнище вирішальною мірою залежить не тільки особисте благополуччя окремої людини, а й життєва міць держави.
