З давніх-давен вишитий рушник вважали оберегом родини. Обрядовий рушник супроводжував українця від народження, весілля й до самої смерті. На рушник, власноруч вишитий майбутньою мамою, повитуха приймала немовлятко, цим рушником на весіллі батьки заводили молодят на посаг, на рушнику опускали домовину.
Вишиті рушники були головною прикрасою оселі. На великі релігійні свята вішали червоні рушники, які наповнювали дім позитивною енергією, світлом.
Жінки, дівчата вишивали різні орнаменти, узори, композиції. Для Полісся характерні рушники з вишитим Деревом Життя, рослинними орнаментами, пташками. На вишивках можна побачити павича, орла, сокола, жайворонка, соловейка, качечку, лелеку, півника, ластівку, зозулю – як пам’ять доньки про померлу маму «…летіла зозуля та й стала кувати, ой то не зозуля, то рідная мати». На весільному рушнику вишивали пару голубів, обов’язково повернутих дзьобиками один до одного, як символ чистих відносин, кохання, ніжності, міцної сім’ї. Якщо ж дівчина вишивала одного птаха, то так й могла прожити своє життя без пари «…полетіли голубочки аж у небо, а мені теє дівування аж не треба». Весільний рушник мав бути з цілого шматка тканини (не зшитий), як життєва дорога без перепон, вишивка на обох кінцях з домінуванням червоного кольору, який був найпоширенішим на Чернігівщині. Важливо було не тільки вишити рушник, а й правильно застосовувати його в обрядах. До прикладу, не можна було брати, давати весільний рушник, бо це означало ділити з кимось свою долю й так само не використовувати рушник мами, сестри.
На виставкових рушниках у Міському екологічному центрі при відділі Музей природи Приостер’я НКМ ім. І. Спаського вишиті голубочки, жайворонки, більш сучасна барвиста вишивка квітів, вишукана довільна вишивка на родинних рушниках сім’ї Божок. Всього представлено 21 од. вишитих виробів, на яких майстрині передали красу природи, пишність її цвітіння. Усіх запрошуємо побачити вишиті рушники та відчути нове енергетичне наповнення зали. У природничому відділі виставка такого формату проводиться вперше.
Лариса ТАРАСЕНКО, завідувачка відділу Музей природи Приостер’я
