Хтось захищає країну в зоні бойових дій, хтось працює на Перемогу в тилу. У Ніжині стартував волонтерський осередок, під назвою «Кухарська зграя Вовченят». Когорта волонтерів працює, аби забезпечити хлопців на передовій гарячими стравами й економити їм час.
Пане Сергію, як і коли розпочалася Ваша волонтерська діяльність?
- Багато років я працюю в галузі очищення води, в компанії «Ecosoft» (вітчизняний виробник фільтрів для очищення води). Наш завод знаходиться в Ірпені. Внаслідок російської агресії завод суттєво постраждав. Нині потихеньку відновлюємося та вже розпочали виробництво перших повоєнних фільтрів.
Війна змінила пріоритети та внесла в моє життя та в життя всіх українців зовсім інший ритм та сприйняття реальності. Вже зрозуміло, що так, як раніше вже ніколи не буде… Волонтерити почав з 2016 року. Тоді долучився до великої компанії волонтерів, які з 2014 року щорічно у грудні збираються на «Салат для солдат». Мета — приготувати дуже, дуже, дуже, дуже... багато кілограмів «Олів’є» та пригостити у Новорічну ніч всіх солдатів на фронті, передати їм не тільки смачну новорічну страву, а й, в першу чергу, тепло домівки в холодні окопи. У грудні 2021 року ми відправили на передову близько семи тонн салату.
З початку повномасштабного вторгнення ми з дружиною Оленою знаходились під Бородянкою. 6 березня вдалося вирватись з того пекла.
Одразу почали шукати можливості, як допомогти й чим бути корисними своїй країні. Коли Ніжин знаходився в облозі, відправляли в місто гуманітарну допомогу. Чому Ніжин? Я сам родом з Ніжина, тут мешкають мої батьки та бабуся. Власне це і стало тригером того, як допомагати та куди направляти свої зусилля. Згодом, нас зібралась невеличка команда однодумців, всі родом з Ніжина, і так, власне, почали працювати на запити від ніжинських хлопців, які знаходяться на передовій. Основні напрямки: одяг, рації, стаціонарне обладнання для зв’язку, оптика, генератори тощо. За більш ніж 200 днів повномасштабного вторгнення нам вдалося зробити чимало для того, щоб кожного дня наближати нашу Велику Перемогу.
Як зародився підрозділ – Кухарська Зграя Вовченят?
Нашим бійцям потрібно допомагати не просто продуктами, але й допомогти скоротити час на приготування їжі. Найперше – це гарячі страви. Тут на допомогу прийдуть так звані сухі супи та борщі: зручно готувати, економлять час, якого «на передку» й так немає. Купа фантастичних людей об’єдналися навколо цієї ідеї, та як єдиний механізм впродовж місяця працювали над її втіленням.
Так склалося, що з 2017 року ми активно співпрацюємо з «Кухарською Сотнею Столиці» – волонтерською групою, яка готує сухі супи та борщі з 2014 року. Принцип їхньої роботи: дівчата по домівках сушать овочі, потім збирають все і пакують у відповідні набори. Спочатку ми з дружиною їм допомагали. В них завжди є потреба в сухих овочах, спеціях, крупах… Рецепти приготування сухих страв за ці 8,5 років вивірені так, щоб кожен висушений овоч смакував по-домашньому. Очільниця «Кухарської Сотні Столиці» Світлана Козіна – це наш кухарський сенсей. Саме вона і передала свій досвід фасування та виготовлення сухих борщів та супів нашому ніжинському координатору Кухарської Зграї Вовченят Наталії Забілі. Це дозволило нам запустити цю роботу у Ніжині з найменшою кількістю помилок. Саме мотивована та енергійна наша Наталія (Сергій посміхається) не дала нам жодного шансу розслабитись та відійти від графіка запуску цього кухарського проєкту в Ніжині. Вона – це серденько команди, яке шаленим моторчиком рухає справу вперед.
Та у Ніжині ми вирішили підійти до організації процесу інакше. Від сушіння «у себе вдома» ми частково відмовилися. Робота командна, і працювати вирішили на одній кухні. Найперше, купили промислову сушарку, яка може за один раз висушити близько 30-40 кг сирих овочів. Для нас її виготовляли спеціально під замовлення на Вінницькому заводі. Облаштовували ніжинську кухню усі гуртом. І я вдячний нашим ніжинським партнерам Костянтину Смалію та Дмитру Тимошику за допомогу в облаштуванні цього кухарського простору: приміщення, водопровід, каналізація, електрика, посуд, кухонне обладнання та багато іншого, без чого запуск проєкту був би просто неможливий. Ми були настільки єдині в реалізації цієї ідеї, що за місяць з абсолютного «нуля» зробили повноцінну кухню (Сергій засміявся) майже промислового масштабу.
Де берете продукти?
До збору овочів долучилися і Ніжин, і населені пункти Ніжинського району: усім діляться небайдужі люди своєю городиною. Цибуля, капуста, буряк та морква - це чотири основні інгредієнти для сухих супів та борщів. Ну і, звичайно, до кожного такого продуктового набору ми додаємо індивідуальні спеції та, звичайно, свою любов та душевне тепло, щоб смакувало по домашньому. 17 вересня можна вважати справжнім Днем народження ніжинської «Кухарської Зграї Вовченят» - саме в цей день ми разом з командою запакували свої перші супові набори.
Скільки страв ви пропонуєте в меню нашим захисникам?
Ми виготовляємо сім видів супів (в тому числі борщ), і два види молочних каш (на базі сухого молока). Один пакет розрахований на п’ять літрів води й це 10 порцій. Він включає – набір сухих овочів та спецій. Хлопцям залишається закип’ятити воду, кинути декілька картоплин, додати наш сухий набір, і, звісно ж, тушковане м’ясо. Все, хлопці мають гарячу страву, яка й наситить, й енергії додасть, щоб краще лупити окупантів.
Сергію, чому «Зграя вовченят»?
Власне, дуже просто. У мене прізвище – Волков. І у волонтерських колах нас з дружиною пізнають по прізвищу. Одного разу, за сімейною вечерею створився цей бренд - «Зграя Вовченят». Знайомі дизайнери розробили логотип. Коли вже «вийшла історія» з сухими борщами, там вибору вже не було (посміхається Сергій). Згодом виокремились у підрозділ – «Кухарська Зграя Вовченят», ну а внизу шеврончика додалося слово Ніжин.
Після Перемоги ваш ніжинський кухарський підрозділ, можливо, «перейде на інші рейки» і буде працювати для…!?
Перемога, звісно, за нами! Але дурнуватий сусід під боком лишиться назавжди. Після Перемоги нам буде потрібно охороняти наші кордони. Тож потреба допомагати нашим військовим лишиться. Тому на майбутнє планів на закриття нашої кухні - немає. Будемо працювати й надалі.
З усіх страв вам власне самому, яка найбільше до смаку?
Кожен суп має свою назву, одна з них – це розсольник. Оскільки Ніжин – батьківщина «Гурка» (саме так огірки називають в Ніжині) то це «Ніжинський розсольник».
Ядро вашої вовчої зграї це Ви – вожак, і Ваша дружина Олена. Як вдається у таких нелегких справах, в такий страшний час зберігати неймовірне тепло і ніжність? Це видно по Ваших дописах в соціальних мережах.
З одного боку це виховання та цінності, яким ми завдячуємо нашим батькам. Саме виховання та незламні принципи є базовими у нашій родині.
Ми з Оленою разом вже понад 20 років. Навчилися чути один одного, мудро гасити суперечки, які час від часу виникають, ми ж не святі. 24 лютого, коли почалося повномасштабне вторгнення, у дружини була можливість виїхати за кордон. Я чесно запропонував їй це зробити. Від неї почув категоричне: «Ні, я нікуди не поїду. Лишусь тут, з тобою. Підеш на фронт, я тихенько піду у військкомат і побіжу за тобою». Ми нерозлучні. І вона дійсно є моєю опорою. Олена - жінка з люблячим серцем і холодним розумом. Ці її якості й моя шалена енергія з ідеями, створюють баланс у нашій родині. Ну якось так…
Сергію, що найважче у волонтерській справі?
Ну, напевно, недоспані ночі. Ти живеш у постійній потребі суміщати волонтерську діяльність та основне місце роботи. Та я хочу сказати не про те що важче, а про те, що надихає. А понад усе надихають фотозвіти від наших хлопців, коли вони, по-дитячому, радіють тепловізору, дальноміру, рації… А важко нині кожному з нас. Для нас всіх такі випробування вперше, на такому рівні й в такому обсязі. Війна почалася з 2014 року, але для багатьох вона була десь далеко, а не тут. А нині кожен відчув її на собі. Я тішуся від того, що в нас така нація: згуртувалася одномоментно 24 лютого і почала ось такими зграями, вуликами, командами «бігти» в одному напрямку до Перемоги. «Бігти» для того, щоб відстояти рідну землю, своє право жити життям, на яке ми заслуговуємо, а не тим, яке нав’язує нам дурнуватий сусід.
Кожного дня в Україні від російських обстрілів гинуть тисячі людей. І це дуже боляче. Страшніше за це тільки звістка про те, що загинув хтось із твоїх рідних, друзів, колег.
Цьому немає прощення. До ворога немає жалю. Тільки ненависть та огида.
І саме тому ми обов’язково переможемо.
Бо ми – УКРАЇНЦІ. Ми – ВІЛЬНА НАЦІЯ.
Якщо в когось виникне нестримне бажання допомогти волонтерській групі «Кухарська Зграя Вовченят», ви можете звернутися до координатора нашого ніжинського підрозділу Наталії Забіли (097) 728-73-24.
