Василь Сурков, тренер з інтелектуальних ігор «Що?Де?Коли?», що діє при Ніжинському будинку дітей та юнацтва готує тушкованки нашим військовим на передову.
Василь Сурков розповідає: «Від початку повномасштабного вторгнення згуртувалися в команду. Донатори із закордону - мої колишні учні. (авт. випускники міського ліцею. В.Сурков працював там викладачем). Зі своїми випускниками товаришую. Вони роз'їхались по всьому світу. Працюють програмістами, викладачами... Хтось – в Англії, Нью-Йорку, хтось – в Австралії, Швеції, Німеччині, Китаї, Австралії, Японії, Іспанії, Канаді. З усіма спілкувався. Коли трапилася біда на рідній землі, кожен почав допомагати, наближати Перемогу. Спочатку купували амуніцію для наших захисників. Далі співпрацювали з волонтерським осередком «Кухарська зграя Вовченят» (когорта волонтерів готує для наших бійців сухі страви – борщі, супи).
Згодом долучилися до благодійного фонду «Стронг Ніжин», яку заснувала Світлана Гомоляко – волонтерка, керівниця хореографічного гуртка «Живчики» НБДЮ. Волонтери «Стронг» від початку повномасштабного вторгнення активно допомагають ЗСУ (роблять окопні свічки, плетуть сітки, готують смаколики для бійців). Я ж подумав, яку ж нішу зайняти…Маю досвід у приготуванні тушкованки, бо з нагоди неодноразових походів з учнями у гори готував її власноруч. І зручно, і ситно. А тим паче зима, нашим бійцям для витримки потрібні калорії. Порадившись зі своїми донаторами - випускниками - вирішили, що на кожен місяць має бути виготовлено певний об’єм цієї страви. Вони донатять на продукти. Закуповуємо продукти: м'ясо, спеції. Тарою – баночками забезпечує «Стронг», вони ж і забезпечують доставлення готової продукції на фронт. Моя ж справа, власне, приготування тушкованки. Спеціально якогось ексклюзивного рецепта не маю, але все ж…Тушкованку готую не на салі, а в смальці. Продукт зберігається ідеально. Смачно. Поживно. Всі чотири вихідні у місяці(субота, неділя) – біля плити. Готую сам, без помічників. А це 35-40 баночок в день, загалом 150-160 на місяць».
Зі своїми колишніми учнями...
Авт. Прослідковуючи за постами на фейсбук сторінці Василя Суркова, можна споглядати різноманітні рецепти страв, які він готує власноруч. Переважно страви шведського походження. Питаємо: - Яка його улюблена ? «Я всеїдний - посміхаючись відповідає він. - Але якщо серйозно, то з нашої української кухні - вареники. Готую їх і на пару, і у воді. З сиром, з картоплею, капустою… Я добре «товаришую» з тістом. Але зізнаюсь, маю улюблену страву зі шведської кухні - це семла (авт. булочка з кардамоном з начинкою з мигдальної маси, щедро приправлена несолодкими збитими вершками. ). Її на масляну у Швеції готують. Булочка така смачнюча, що за вуха не відтягнеш. Саме цей смаколик я готував внуку 24 лютого 2022-го зранку. Так захопився, що навіть не заходив в інформаційний простір… А чому саме Швеція, бо вважаю, той хто відає таким напрямком, як «Найрозумніший» має знати повністю одну країну. Так от для мене близька Швеція. І її культура, і історія, і кулінарія…Там бував неодноразово зі своїми учнями. »
На питання – Що зробите після Перемоги у першу чергу? Василь Сурков відповів - Є у мене мрія. Покорити вершину Кебнекайсе — гора в Скандинавських горах, найвища вершина Швеції й Лапландії. Щоб там замайорів український прапор. А щоб настала Перемога, потрібно нам всім гуртуватися, бути міцними, єдиними. Допомагати армії, підтримувати один одного.
І нам всім варто зрозуміти одну дуже важливу річ — життя продовжується. У тривожний та небезпечний час потрібно зберігати здоровий глузд, тверезий розум, і головне - не сваритися. Я дотримуюся слів вченого Віктора Франкла, який колись сказав "Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися".
Тож тримаймося і віримо в нашу Перемогу, а вона обов'язково буде!
