2 березня – Зоценко Володимир Миколайович (1953-2009), історик, археолог. Уродженець Ніжина.
70 років від дня народження
Кандидат історичних наук (1985). Доцент Національного університету Києво-Могилянська академія й Духовної академії УПЦ Київського патріархату. Науковий співробітник Інституту археології НАН України – провідний спеціаліст і найактивніший дослідник історичних зв’язків Київської Русі з країнами Північної Європи.
Був координатором шведсько-українсько-російського наукового проекту «Скандинавські старожитності IX – початку XI ст. в Східній Європі», брав участь в українсько-шведському проекті «Київська Русь – Скандинавія: модель взаємозв’язків, спільне та відмінності».
Автор понад 100 наукових праць, у тому числі розділів до «Давньої історії України».
Праці: Суспільно-економічні зрушення та києво-руська торгівля наприкінці XI на початку XII ст. // Історія Русі-України: Істор.-археол. зб. – К., 1998; Скандинавські артефакти Південно-Західної Русі // Стародав. Іскоростень і слов’ян. гради VIII-X ст. – К., 2004.
9 (26 лютого за ст. ст.) – Тренін Василь Олексійович (1828-1883), художник.
195 років від дня народження
Викладач малювання Ніжинського повітового училища (з 1846 р.). Учитель малювання класичної гімназії при Ніжинському Юридичному ліцеї кн. Безбородька (1850-1865). Похований у Ніжині на Троїцькому кладовищі.
Випускник Петербурзької Академії Мистецтв.
13 – 235 років від часу освячення (1788) Ніжинської Пантелеймоно-Василівської церкви.
Зведена коштами прихожан та полкового писаря Якова Почеки на місці двох церков: Василівської (дерев’яної) і Пантелеймонівської (мурованої).
1863 року коштами священиків Кушакевичів було прибудовано теплу церкву й дзвіницю. При храмі діяли шпиталь та одна з найбільших церковноприходських шкіл міста. У 1905 році в ній навчалося 97 хлопчиків і 12 дівчат.
У церковному некрополі покояться тіла священиків Ф.Ф. Кушакевича (1812-1869) та Е.О. Кушакевича (1839-1896), удови священика А.В. Кушакевич (1817-1899).
Єдиний діючий храм Ніжина за часів радянської влади.
Адреса: вул. Василівська, 39.
13 (1 за ст. ст.) – Качановський Володимир Васильович (1853-1901), мовознавець, історик.
170 років від дня народження
Професор слов’янських мов Ніжинського Історико-філологічного інституту кн. Безбородька (1888-1901). Очолював 12 років кафедру церковнослов’янської мови, історії російської й слов’янських мов. Помер і похований у Ніжині.
Випускник Варшавського університету (1878). Заснував, редагував і видавав журнал «Вестник славянства» (Казань, 1888-1890; Ніжин, 1891-1896). Досліджував мову, словесність та історію Сербії, Хорватії, Болгарії, Чорногорії, Росії, деякі питання української мови та літератури.
Праці: Памятники болгарского народного творчества. – С.-Петербург, 1882; Об историческом изучении русского языка. – Казань, 1887; История Сербии с половины XIV до конца XV в. – К., 1899; Из истории сербской литературы. – Нежин, 1900.
13 – Шафаренко Павло Менделейович (1908-1988), військовик. Уродженець Ніжина.
115 років від дня народження
Генерал-лейтенант (1962). У роки Другої світової війни сформував 25-ту гвардійську дивізію, яка пройшла бойовий шлях від Воронежа до Праги. У лавах дивізії було 79 Героїв Радянського Союзу. Начальник штабу стрілецького корпусу (1946-1951), заступник командуючого армії (1951-1957), заступник командуючого військами Сибірської Повітряної оборони (1962-1967). Нагороджений 6 орденами, чеським «Воєнним хрестом 1939 року», медалями.
19 (7 за ст. ст.) – Лесючевський Володимир Іванович (1898-1942), мистецтвознавець, музеєзнавець, етнограф, живописець.
125 років від дня народження
Проживав у Ніжині (з 1920 р.), де описав та замалював пам’ятки старовини; заснував Музей історії, мистецтв та етнографії (1920). Придбав значну кількість речей, що складав відділ «старого Ніжина»: колекцію порцеляни, бібліотеку, посуд, ікони. Читав лекції про пам’ятки старовини та мистецтва Ніжина.
-
видатного російського художника Мстислава Добужинського (1875-1957). 1922 року взяв участь у виставці Товариства художників у Петрограді. Як інструктор Архітектурної секції Всеукраїнського відділу мистецтв реєстрував й описував архітектурні пам’ятки в Україні, у т.ч. кладовищ Києва та його околиць.
Помер під час евакуації з блокадного Ленінграда, залишивши великий доробок музейної справи в Ніжині, Києві та Санкт-Петербурзі.
20 – Лашнюков Іван Васильович (1823-1869), український історик, педагог.
200 років від дня народження
Випускник Ніжинського Юридичного ліцею кн. Безбородька (1847). Виконуючий обов’язки професора історії Ніжинського ліцею (1853), професор історії та статистики Ніжинського Юридичного ліцею кн. Безбродька (1868).
Випускник Чернігівської духовної семінарії. Проявляв інтерес до слов’янофільства. Поділяв історичні погляди М.І. Костомарова. Співробітничав з «Журналом Министерства народного просвещения», газетами «Киевлянин», «Петербургские Ведомости» та ін.
Писав вірші, але не друкувався. Учень І.В. Лашнюкова Леонід Глібов, поважаючи свого викладача, коли задумав видавати «Черниговский листок», запрошував його співпрацювати.
У 1862 році, перебуваючи у Парижі, познайомився з Марією Вілінською (Марко Вовчок) і, закохавшись, часто бував у неї. У листі до О. Маркевича вона писала: «Знов ще тут недавно познала пана Лашнякова із Ніжина. Чоловік добрий і не лінивий…».
-
Праці: Очерки русской истории и историографии. – К., 1869; Пособие при изучении русской истории критическим методом. – К., 1870; Владимир Мономах и его время. – К., 1873.
23 (11 за ст. ст. ) – Покровський Олексій Іванович (1868-1928), історик.
155 років від дня народження
Екстраординарний професор на кафедрі загальної історії Ніжинського Історико-філологічного інституту кн. Безбородька (1894-1905). Учений секретар Конференції НІФІ (1895-1898). Під час наукової практики Покровського, Ніжин став, de facto, філіалом провідної на той час в Російській імперії С.–Петербурзької античної школи. Професор Ніжинського інституту народної освіти (НІНО) (1922-1928). Дійсний член і керівник секції античної культури Ніжинської науково-дослідної кафедри історії культури та мови.
Співробітник Всеукраїнської Академії Наук.
Як учений, був широко ерудованим і, фактично, полідисциплінарним дослідником. За словами К. Штепи, «він був у такій же мірі істориком, як і філологом, соціологом і етнологом, що забезпечувало і ґрунтовність його висновків, і широту поглядів». Був одружений з місцевою дворянкою Ольгою Костянтинівною Троциною.
Праці: О хронологии афинской истории VI ст. до Рождества Христова. — К., 1915; «Введении в историю Греции» проф. В. П. Бузескула: Реф. // Известия Историко-филологического института кн. Безбородко в Нежине. – 1904. – Т. 21. – С. 3-50; О красноречии у древних эллинов: Речь, произнесенная на годичном акте в Историко-филологическом институте кн. Безбородко 30 августа 1903 г. // Известия Историко-филологического института кн. Безбородко в Нежине. – 1904. – Т. 21. – С. 3-101; К вопросу об основном характере древнеэллинского государства. – Нежин, 1905. – 101 с.; Proletarii Древнего Рима // Записки Ніжинського інституту народної освіти. – 1927. – Кн. 7. – С. 16-44.
25 (13 за ст. ст.) – Зенгер Григорій Едуардович (1853-1919), філолог-латиніст, історик, державний діяч.
170 років від дня народження
Екстраординарний професор загальної історії Ніжинського Історико-філологічного інституту кн. Безбородька (НІФІ) (1877-1883). Бібліотекар НІФІ (1877-1880). Учений секретар Конференції (1881-1883). Почесний член Історико-філологічного товариства при Інституті кн. Безбородька в Ніжині.
Випускник Петербурзького університету. Ректор Імператорського Варшавського університету (1897-1899). Член-кореспондент Імператорської Академії наук (1908). Почесний член С.-Петербурзького товариства класичної філології.
Міністр народної освіти Російської імперії (1902-1904).
Працював позаштатним службовцем у відділенні філології Російської публічної бібліотеки (з 1917 р. до останніх днів).
Праці: Дополнительные разъяснения спорных текстов Горація. – К., 1882; Филологические заметки. – СПб., 1886; Заметки к латинским текстам. – Варшава, 1886-1893. Вып. 1-10; Метрические переложения на латинский язик. – СПб., 1904; Заметки к текстам Сенеки. – К., 1906; Критические заметки о некоторых римских и средневековых текстах. – СПб., 1909; Заметки к латинским текстам. – Одесса, 1912.
26 – Асеєв Герман Степанович (1938-2018), інженер, державний діяч.
85 років від дня народження
Директор Ніжинського заводу сільськогосподарського машинобудування «Ніжинсільмаш» (1982-1995). Почесний громадянин міста Ніжина (2010).
Народний депутат Верховної Ради України 1-го скликання (1990-1994). Член Комісії Верховної ради України з питань розвитку базових галузей народного господарства.
Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Знак Пошани.
28 – Ракушка-Романовський Роман Онисимович (1623-1703), державний і церковний діяч II пол. XVII століття.
400 років від дня народження
Уродженець Ніжина.
1649 року записаний до Ніжинського козацького реєстру. «Ревізор скарбу військового» й «дозорець скарбу військового в полку Ніжинському» (1654-1655); ніжинський сотник (1658-1663), наказний ніжинський полковник (1665). Брав участь у «Чорній раді» 1663 р. в Ніжині на боці І. Брюховецького.
Полковий суддя (1659), генеральний підскарбій за гетьмана Івана Брюховецького (1663-1668), організатор фінансів і державного господарства Гетьманщини. Унаслідок конфлікту з гетьманом Дем’яном Многогрішним переселився на Правобережжя, де став священиком і протопопом у Брацлаві (1668-1675). Після Руїни Правобережжя 1676 року оселився в Стародубі, де був до кінця життя священиком Миколаївської церкви.
На думку більшості дослідників (М. Петровського, М. Грушевського та ін.), є ймовірним автором «Літопису Самовидця».
За інформацією міської ЦБС
