Історія татуювання розпочинається з початком появи людства на планеті. Навіть первісні люди хотіли себе якось ототожнити серед племен і наносили знаки на своєму тілі. Сьогодні татуювання є як мистецтво. Сучасні майстри використовують різні техніки татуювання, постійно навчаються, практикують, влаштовують змагання з майстерності та техніки татуювання. Звичайно є і клієнти, тіло яких нагадує Версаль. Одні віддають шану моді й намагаються прикрасити своє тіло татуюванням, інші намагаються зробити татушку як спогад про певну подію в житті.
Знайомтеся, відомий в місті тату-майстер, цікавий співрозмовник Максим Лобуренко.
« Ідею створення тату-салону мене надихнули та примусили відкрити друзі, хоча перше в житті татуювання я зробив собі дуже давно. Воно було недосконале і з часом мені довелося його замальовувати. Одного разу, років зо сім тому, друзі зробили машинку і запропонували мені зробити їм татуювання. Мороки було… Їм дуже сподобалося. Собі сказав: «більше я ту саморобну шайтан-машинку і в руки не візьму. Проте інтерес взяв своє. «Для чого займатися тим, що не приносить радості, коли є справа вміння і захоплення яке приносить не лише задоволення, а й прибуток,— сказали друзі.» І я ризикнув. Дечому вчився, дещо підгледів, почитав і розпочав свій бізнес…Вже років п’ять професійно працюю. Маю свій кабінет, клієнтів.»
Без заперечень, Максим авторитетний майстер, навіть під час розмови до нього прийшла група військових.
Зі сміхом згадує і своє перше професійно зроблене татуювання своєму знайомому. Це були ініціали його дівчини. На жаль, трапилася «трагічна» історія і через чотири дні їх довелося виводити.
Про направлення і стилі татуювання Максим Лобуренко говорить так: «Щось було в моді, щось модне, а щось і вічне. Звісно, є направлення які постійно в тренді. Зокрема це ньюскул, олдскул та ін.
Моя початкова місія обговорити ідею, вивчити уподобання, стиль, можливо щось додати чи змінити. Адже татуювання це на все життя.»
Максим наголошує, що перед тим як робити татуювання варто зважити всі «за» і «проти». Бо вивести малюнок іноді набагато складніше ніж його «набити». Врахувати необхідно те, чи не захоче клієнт згодом замість цієї татушки набити якусь моднішу.
Як зазначає майстер, раніше працював з малюнками- шаблонами, нині, після розмови з клієнтом, він бачить концепцію і кінцевий результат. Тож працює без попереднього малюнка. Часто буває, що клієнт хоче комбінацію з кількох малюнків, тож доводиться майстру підбирати та поєднувати елементи, щоб татуювання мало завершений вигляд.
«Загалом на татуювання на тілі йде дві - три години,— каже Максим. — Це середньостатистичний час. Адже напис на руці можна зробити за 15-20 хвилин, малюнок чорно-білий чи кольоровий — дві- три години, а на спину може й рік… Звичайно, час роботи залежить і від складеності малюнка.»
Вважається, що кожне татуювання несе певний сакральний зміст, тож іноді майстру доводиться переконувати клієнта в логічності того чи іншого малюнка на тілі. Добре відомо, що люди, які мали проблеми із законом, перебуваючи в містах позбавлення волі залишають про ці роки певні татуювання, які добре читаються фахівцями й за ними можна іноді прочитати історію людини. До майстра тату такі громадяни приходять і намагаються замалювати подібні знаки.
«Ці люди потрапляють у зовсім інший соціум і всіляко намагаються забути роки проведені за ґратами. Тюремні татуювання дуже вирізняються від тих, які робимо ми. По-перше, вони дуже грубо зроблені, переважно саморобними машинками, — говорить Максим Лобуренко, по-друге, вони несуть певну інформацію про людину. Я пропоную такому клієнту варіанти зміни татуювання, адже вивести їх дуже складно. Разом шукаємо ідею, розробляємо концепцію і робимо татуювання. Звісно, буває, особливо через недосвідченість, просять нанести тюремне татуювання, доводиться переконувати клієнта. На щастя, це буває дуже рідко. На сьогодні такий вибір рисунків, що тюремний візуал відпочиває…»
Мода на татуювання постійно змінюється, а охочих нанести малюнок на тіло все збільшується. Щодо тематики, особливо нині, коли російський агресор напав на Україну, то вона особливо не змінилася. Як говорить Максим, зокрема мода на патріотичні татуювання вона проходить хвилями. Зокрема пік патріотичних татуювань був під час Помаранчевої революції, потім на початку АТО ООС 2014-15 рр., а потім початок повномасштабного вторгнення. Набивали на тілі герби, крилаті вислови. Як зазначає Максим, певний час особливо популярний був «руський корабль пошел …», інша подібна тематика. Військові набивали собі козаків, воїнів, нині клієнтура більше хоче бачити в себе на тілі тематику із вікінгів, скандинавів. Рідко нині набивають групу крові, резус-фактор, які б наче завжди популярні.
Щодо вимог татуювання, то дівчата, за словами майстра, більш вибагливі. Якщо чоловіки роблять татуювання з певним змістом, то у жінок може бути що завгодно і де завгодно, від квіточок та фраз до брутальних висловів.
Наостанок Максим Лабуренко радить всім, хто хоче зробити татуювання: подумати сотню раз, чи варто, чи згодні ви з цим жити. Чи потрібно воно вам.
