Жодне підприємство, як державне, так і комерційне, не може працювати без бухгалтерів. Вони потрібні і в маленьких селах, і у великих містах. Професія ця затребувана. Скільки б не минуло часу, як би не змінювався світ, а бухгалтери будуть потрібні. До тих пір, поки й існуватимуть економічні відносини. Є такі працівники, безумовно, і в КП «Служба Єдиного замовника». Про одного із них – сьогоднішня розповідь.
Бухгалтер провідний по розрахункам Ольга Костюк. За плечима цього професіонала чотири десятиліття праці. І всі роки трудилася бухгалтером. Ще навчаючись у школі в рідному Омбиші, що на Борзнянщині, вона вирішила здобути цю професію. Все почалося з Ніжинської бухгалтерської школи. Знання у ній, до речі, давали ґрунтовні й, озброївшись ними, Оля вийшла зі школи підготовленим спеціалістом. Далі на неї чекав трудовий шлях…
А розпочався він зі швейної фабрики в 1984 році. За нею була база облспецтехніки, завод гумових виробів. І весь час її не покидало бажання все ж таки отримати вищу освіту, яку і здобула згодом у Київському інституті бізнесу та технології. У 1990-му доля привела її в комунальне підприємство, у стінах якого Ольга Володимирівна трудиться і нині.
Як і кожна професія, праця бухгалтера має свої переваги і недоліки. Може хтось не повірити, але свою роботу Ольга Костюк вважає цікавою, бо є можливості вирішувати нестандартні ситуації. Признає і недоліки: недосконалість податкового законодавства, часта зміна законодавчих норм. До того діяльність бухгалтера строго регламентована, тут ніяка творча самодіяльність не проходить. Та й піти у відпуску в періоди здачі звітностей не виходить.
Ця професія підійде не кожному. Для роботи бухгалтером потрібні посидючість, терпіння і уважність до деталей, вміння працювати з великою кількістю інформації, аналізувати її, узагальнювати. Додайте сюди акуратність і ретельність, здатність протягом тривалого часу залишатися зосередженим на одному завданні. Всі ці риси притаманні цій жінці, а тому і працювати з Ольгою Костюк колегам зручно, легко. При потребі завжди прийде на допомогу співробітницям, навіть коли в самої аврал.
Виконала жінка і місію послану Всевишнім – народила, виростила, вивчила двох дітей. Дочка Тетяна пішла дорогою матері, вона теж стала бухгалтером. Син Андрій – будівельник. Для людей цієї професії сьогодні, як ніколи раніше, роботи та й роботи… Адже країну треба відновлювати. А всю невитрачену ніжність Ольга Володимирівна віддає тепер і онукам – Кирилку та Данилку. Їх бабуся чекає з нетерпінням у гості по вихідних, з ними дивиться мультики, грає у футбол, малює та ліпить; для них і виготовлені власноруч смаколики. Так уже влаштована ця жінка, що не може існувати на світі без любові до рідної душі, та й до ближнього – взагалі. На те вона і Людина.
Олександр Василенко
фото автора
