26 березня 1625 року польський король Сигізмунд ІІІ надав відвойованому від московитів місту Ніжину право міського самоврядування, засновае на давніх європейських традиціях.
Місто Ніжин було відоме ще з часів Київської Русі, у XIV-XV століттях належало до Київського князівства у складі Великого князівства Литовського і ніколи не було, як пишуть московитські "історіографи", "ісконно русскімі владєніямі московскіх государєй". Документ, який засвідчував це, а саме грамота на пергаменті польського короля Яна Казиміра від 1659 року, яка містила в собі тексти привілею Сигізмунда ІІІ 1625 року, його підтвердження Владиславом IV від 1633 року та межування ніжинських земельних володінь 1624 року, тривалий час зберігався в архіві Ніжинського магістрату, згодом міської думи, а в 1920-му році був переданий (разом з усім архівом) до бібліотеки Ніжинського (на той час) Інституту Народної Освіти.
1934 року весь рукописний фонд університетської бібліотеки був вилучений до Всенародної Бібліотеки України в Києві, але під час цього вилучення архів магістрату, у складі якого були королівські привілеї, гетьманські універсали та царські грамоти на підтвердження самоврядування Ніжина, був безжально розпорошений... Окремі документи з цього фонду сьогодні зберігаються в Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського (10 гетьманських універсалів), в Музейному комплексі Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя (грамота Ніжину імператриці Єлизавети Петрівни 1742 року), а три універсали на підтвердження прав міста Ніжина гетьмана Богдана Хмельницького опинилися в архіві аж у ворожому Петербурзі... Радянська влада у ХХ столітті, як не дивно, визнала історію розвитку самоврядування українських міст "неактуальною" і наклала на неї табу як на "буржуазно-націоналістичну"... Отже, першопочаткові оригінали документів Магдебурзького права в Ніжині далекого XVII століття сьогодні відшукати нам не вдалося. Але, на щастя, в українських архівах збереглися копії пізніші копії цих унікальних документів, які дозволяють дізнатися про цю важливу сторінку нашої історії. Адже вони засвідчують приналежність українців до стародавніх європейських правових традицій, оскільки саме зі стародавніх вічових традицій Київської Русі, усталених "Руською Правдою", "Литовським Статутом", козацькими звичаями народоправства та оформлених правовими нормами Магдебурзького права, виростають сучасні демократичні традиції нашого народу, наше прагнення до свободи. І ці традиції, які увійшли в ментальність українського народу, не здатен винищити жоден окупант! Отже, з ювілеєм, рідний Ніжин!
На фото: Корпус Ніжинського магістрату, 1771 р., арх. А.Квасов (не зберігся); Геральдичне зображення св. Георгія (герб міста Ніжина) на привілеї польського короля Яна Казимира 1659 р. (Копія 1844 р.); Перший аркуш перекладу привілея Ніжину на Магдебурзьке право українською канцелярською мовою 1749 р., архів Генеральної військової канцелярії; Печатка Ніжинського магістрату на документі 1749 року.
...............................................................................................................................................
Герб із зображенням св. Юрія Змієборця на коні, який списом вражає змія («Святой великомученикъ и ПобѢдоносецъ Георгій на конѢ, в зброяхъ убранный, копіемъ змѢя поражающій»).
Озброєний вершник символізує захист рідної землі від ворогів, боротьбу добра зі злом і перемогу добра. Зображення Св. Юрія розміщувалося на головних брамах Ніжинської фортеці, на будинку міського маґістрату, на всьому міському майні, міській печатці, на цехових прапорах та знаках (зокрема – гончарного цеху).
