15 травня вже вкотре ми відзначаємо Всесвітній день української вишиванки. Найпростіший і водночас найсильніший спосіб долучитися до цього свята – просто вдягнути вишиванку й піти на роботу, до школи, на пари чи на прогулянку, аби на один день вишиванка яскравим святом та бажаним подарунком увійшла у ваше звичне, буденне життя. Зробити так, як це ось вже дев’ятнадцятий рік поспіль роблять українці у кожному куточку Землі, заявляючи усьому світові, що вони – представники українського народу, який був, є і завжди буде, і що українську історію, культуру, українську душу нікому не знищити…
Викладачка Ніжинської музичної школи, керівниця народного аматорського фольклорного ансамблю «Червона калина», керівниця дитячого вокального ансамблю «Феєрія», Світлана Ігнатова у свою першу вишиту сорочку вбралася ще у дошкільному віці. Дівчинка з шахтарського краю з першої хвилини була зачарована красою й розмаїттям кольорів, технікою візерунків та орнаментів старовинної полотняної сорочки, яку дістала зі своєї скрині для правнучки її бабуся, на той час знана на всю Гнатівку, що на Срібнянщині, вишивальниця та володарка унікального голосу Марія Дмитрівна Кисла.
Світлана Ігнатова
Це саме вона посіяла в дитячому сердечку своєї онучки велику любов та прихильність до всього українського, народного, колоритного – мови, культури, історії. Так, як вже тепер робить для своєї донечки Злати й сама Світлана. Бо саме з того часу і досьогодні цей атрибут українського вбрання – вишиванка - завжди тепло горнеться до її грудей не тільки під час концертних виступів. У Світлани Ігнатової, власне, як сі в усіх учасників цього неймовірно талановитого, справді народного колективу, їх дуже багато. Але ось ця, автентична, її улюблена. Вона з нею у найвідповідальніші, найурочистіші й найсвітліші моменти життя, і вже не просто як одяг, а як справжній автентичний оберіг, як генетичний код і часточка її душі і їхньої великою й дружної родини, наповнює якоюсь особливою, неймовірною силою й величчю, гордістю за своє коріння.
У репертуарі колективу «Червона калина» є пісня, яка Світлані Юріївні особливо дорога. Це «Сила роду». Бо саме ця сила, ця енергія нас об’єднує та згуртовує, дає нам підтримку вищих сил і благословення наших предків. Ця пісня про силу українців, про зв’язок поколінь, про боротьбу зі злом нашого нескореного українського народу, який прагне щасливого і вільного життя й несе в собі віру та любов до рідної землі.
- Лину я душею до рідного краю
- Де б я не бувала, кращого немає.
- Вишита сорочка – щит мого народу
- Знає син і донька: з нами – сила роду…
Катерина ГАВРИШ
