Сьогодні виповнюється 9 днів як пішла з життя світла людина, чудовий педагог, який серцем і розумом виховав не одне покоління учнів, Беленко Михайло Михайлович.
Понад двадцять п'ять років свого життя Михайло Михайлович присвятив невтомній роботі на освітянській ниві. З 1989 по 2013 рік - праця на посаді директора Ніжинської загальноосвітньої школи №2 (нині гімназія №2), яку він майстерно поєднував з викладанням історії.
Про нього кажуть: його серце належало історії — предмету, який він викладав зі справжньою пристрастю. Він знав її не як набір дат, а як живу тканину часу, яку вчив розуміти й цінувати. Його уроки залишались у пам’яті, бо були наповнені змістом і духом справжнього вчителя.
Для свого колективу був не просто керівником, а добрим колегою, порадником, другом.
Коректне, по-батьківськи мудре та виважене слово підтримувало, окриляло, надихало на здобуття яскравих перемог.
Мав талант згуртовувати навколо себе однодумців, самовіддано відстоювати інтереси колективу. Нічого показного, готовність допомогти, велика самовіддача, повага до колег і учнів.
Людина щедрої душі, відповідальний, чуйний, глибоко порядний. Він з тих людей, які залишають по собі більше, ніж професійний спадок. Це тепло, спогади, мудрість.
Світло його особистості залишиться в серцях тих, хто мав честь працювати з ним, можливість вчитися в нього і радість просто знати й спілкуватися з ним.
Щирі співчуття родині, рідним та близьким. Біль втрати розділяють учні, колеги, друзі, знайомі.
Нехай душа спочиває з миром, нехай спокій буде його нагородою за роки служіння добру, знанням і дітям.
