Наприкінці минулого тижня Вертіївська громада двічі потерпала від атаки шахедів. У п’ятницю вдень були влучання на території місцевого агропідприємства. Тоді голова Чернігівської ОВА Вячеслав Чаус повідомив, що постраждало четверо місцевих мешканців. Двох з них з пораненнями середнього й важкого ступенів доставили до Ніжинської міської лікарні, де фахівці надали постраждалим необхідну медичну допомогу. На жаль, під час повітряних атак ворог все частіше запроваджує тактику повторних ударів і саме вони стали фатальними для поранених, які, не дочекавшись кінця повітряної тривоги, вийшли оглянути місце прильоту.
Віктор Кузьменко, мешканець Вертіївки й охоронець агропідприємства, мимоволі був свідком обох атак безпілотників на село:
-У п’ятницю вдень я був на роботі. Незабаром після початку повітряної тривоги почулася стрілянина й звуки моторів. Через низькі хмари видимість була поганою, тож зорієнтуватися, що і куди летить, було важко. Чуємо, гатять десь за селом - наші бійці з ППО збивають. Аж тут як вдарить – хлопці за себе й на місце прильоту. Кажу їм, куди ж ви, тікайте від гріха подалі… Раптом з-за хмар ще один реактивний безпілотник виринає і падає прямо за городами. За ним зразу третій – прямо в ціль… Видно, знали, куди летіли…
-А в суботу зранку знову повітряна тривога, «бух» та «бух» десь у бік Холявок, - розповідає далі Віктор. - Туди ж і наша авіація полетіла. Я якраз зустрів дружину з електрички, вона пішла вигулювати собаку. Вже й ворота закривав, а тут десь метрів за 200 від нашого будинку як вибухне щось. Скло на сараї, плафон на веранді - на друзки. На подвір’ях, у дворах під парканами, на городах, на болоті – скрізь уламки валяються. Пізніше пройшовся вулицею – вся залізяччям наче засіяна. Видно, наша авіація прицільно вдарила, що той шахед над нашими хатами навсибіч розсипався… Та нам ще пощастило, шкоди небагато наробило, тільки налякало до напівсмерті. У Сергія Пінчука на фронтоні будинку два вікна і двері вхідні вибило. Уламок у грубі застряг. Ще в одного – погріб пошкодило, дошки, якими будинок був оббитий, теж осколками прошило…
Від вибуху постраждала й оселя Станіслава Сидорця.
-Субота, думаю собі, чого так рано вставати, - згадує події того дня Станіслав. – Лежу, прислухаюся до далеких вибухів – працює ППО. А потім як вдарить, аж будинок затрясся. У чому був, вискочив на подвір’я, дивлюся, а по сусідству щось димить. Вдягнув, що перше опинилося під рукою й швиденько побіг оглядати будинок зусебіч. Бачу, вікно в одній з кімнат вилетіло. Пізніше побачив, що інший уламок через вікно наскрізь пробив холодильник, а де далі дівся, так і не знайшли. Згодом зрозумів, що всю силу осколка, який летів в мій будинок прийняла електроопора. На ній залишився помітний слід... А ось сусідці моїй Людмилі Дудар ця атака наробила горя. Уламками пробило стіну в хліві та смертельно поранило корову. Осколками посікло, бідну тварину…
Людмила водить нас по своєму подвір’ю, показує наслідки атаки.
-Під час прильоту мене вдома не було, - розказує зі сльозами на очах.- Понесла подрузі молоко. А вже як трохи притихло, забігла у хлів, а моя корівка, як стояла біля ясел, так і стоїть, тільки голову до годівниці схилила… Мертва… Її уламком прошило. Думаю, що, мабуть, і не мучилася. Тільна, за місяць вже з телятком була б. Так шкода худобу.
Для Людмили з її старенькою немічною матір’ю корівка була неабиякою матеріальною підмогою. Добре, що хоч теличку, котра у цьому ж хліві стояла, не зачепило. А ось сусідній з ними будинок уламком повністю пробило – залетів через одну стіну й вилетів через протилежну.
-Добре ще, хоч пожежі не трапилося, - говорить з болем. – А так би й сарай згорів, і сіно для телички, може, ще й без хати б залишилися…
Різного роду руйнацій зазнали й інші сусіди Людмили та Станіслава, та, як би не було, а сільчани радіють, що хоч так обійшлося. Кажуть, вікна-двері можна полагодити, перебиті електропроводи та кабелі стільникового зв’язку відремонтувати, опори замінити, головне, що наразі всі живими залишилися. Звісно ж, що всі дуже налякані – кажуть, що востаннє так страшно було після початку повномасштабного вторгнення, коли російські війська стояли перед Ніжином. Тепер же невидимий повітряний фронт знову вперто просувається північною частиною Чернігівщини і це неабияк насторожує. Проте люди вірять у наші Збройні Сили та хлопців із ППО і знають, що ворогу, як би він не намагався, у жодному разі не вдасться похитнути цю віру...
Катерина МИХАЙЛЕНКО, Валерій КИЧКО.
На знімках: Віктор КУЗЬМЕНКО, Станіслав СИДОРЕЦЬ, Людмила ДУДАР показують наслідки руйнувань та пекельні «подарунки» від росіян.
