Ніжинка Леся Терещенко має цікаве хобі – виготовляє ляльки-мотанки. З дитинства має хист до творчості: плете гачком, спицями, вишиває…Почала цікавитись технікою виготовлення давніх родинних оберегів, що пізніше переросло в справжнє серйозне хобі. Леся активна учасниця різноманітних виставок, ярмарок. У планах майстрині зробити персональну виставку ляльок – мотанок в художньому відділі Ніжинському краєзнавчому музеї ім. Івана Спаського. Є що показати. Через її руки пройшли сотні клаптиків тканин, які перетворилися на незвичайні витвори.
Про те, як та для чого створюються ляльки-мотанки Ніжин Сіti дізнавався у майстрині.
«Першу ляльку робила для себе. Вона виглядала дещо примітивно, бо виготовлялася суто інтуїтивно.Далі - знайомилася з технологіями. З кожним черговим виробом - «набивала» руку, створюючи власний почерк.», - ділиться Леся.
Як розповідає майстриня, мотанка - це не звичайна лялька. Здавна наші предки надавали їй символічного, сакрального змісту. Перші відомості про її існування йдуть з Трипілля. Її ще й називають – вузликова трипільська лялька, яка виконує роль оберегу, є символом мудрості, матері - продовжувачки роду та зв’язку поколіннь.
Леся розповідає про тонкощі мистецької справи : «Виготовлення мотанки - цілий ритуал. При її створенні кожна дрібниця має значення: нитку намотують по ходу сонця (зі сходу на захід), по спіралі (символ безкінечності духовного життя).
Вважалося, що зроблене вдруге перекреслює те, що було створене в перший раз, і таким чином, оберіг втрачає свою силу. Сакральне значення ляльки - мотанки підкреслюється звиванням уже першого клаптика. Адже в основі голови ляльки-трипільська скручена спіральна форма кругообігу (трипільський знак). Риси обличчя у традиційних ляльок - мотанок відсутні. Вважалися, що крізь обличчя в ляльку вселяється душа, а душа буває гарною або поганою. Ляльку лишали безликою або позначали обличчя хрестом. Вважалося, що цей символ приносить людям багатство й успіх. Оскільки народні ляльки з тканини були невід'ємною частиною побуту, пов'язаного з землеробством і домашнім вогнищем, вони і в давнину, і сьогодні є символом плодючості, материнства і своєрідним оберегом».
До виготовлення мотанок Леся береться лише в доброму настрої, зі світлими думками, адже лялька має виражати чистоту помислів та добро. Дарує свої вироби близьким людям як обереги в значущі для них життєві моменти. Кожна її лялька за колористикою унікальна.
На виготовлення однієї ляльки, якщо її одяг з ручною вишивкою, майстриня витрачає до 8 годин. Якщо простіша - то до години. Леся зазначає, що ляльку робити можна тільки в певні дні. Наприклад жіноча – виготовляється у вівторок. Не можна робити ляльку у неділю та у великі свята, і з поганим настроєм.
Кожна лялька має своє місце, своє значення: лялька від хвороби (виготовлена на здоров’я, одужання) робиться з лляної, або конопляної нитки. Така лялька «живе» тиждень, а потім спалюється.
Ляльки - подорожниці раніше робили в дорогу, давали чоловікам у військові походи, аби ті поверталися живими здоровими.
Майстриня надає великого значення виготовленню найдрібніших деталей ляльки: одяг, головний убір, матеріал, який іде на виготовлення. Деякі її ляльки наповнені ароматами трав: лаванди, чебрецю, м’яти. Найменші Лесині ляльки мають розмір до 3 сантиметрів. Загалом її «дівчатка» під один зріст – 25 см., «рука набита".
«Для мене лялька–мотанка —потужний родинний оберіг. Тож, даруючи її, прагну, аби вона несла лише позитив. Моя найулюблена, яку я ніколи нікому не подарую, це лялька виготовлена з старовинного рушника, який мені подарувала моя бабуся.», - зазначила майстриня.
Раніше Леся робила масові майстер-класи, зараз часто їх не проводить, бо каже, що на них тратить багато енергії. Нещодавно провела такий майстер клас у Ніжинському терцентрі для слухачів декоративно-прикладноо факультету Університету третьоо віку. Там вона навчала робити оберегову ляльку-мотанку "Зернятко".
Якщо зацікавила лялька - мотанка, і ви хочете виготовити власну - пропонуємо відео-урок від Лесі Терещенко. Заходьте за посиланням -
