Кажуть, найкраща робота – це високооплачуване хобі. Про своє захоплення, що вже переросло у стиль життя, розповів нам ніжинський фотограф-аматор Ярослав Білан.
Перший кадр
«Вся моя любов до фотографії почалася з раннього дитинства. Мені тоді було років 10. З Далекого Сходу родичі привезли фотоапарат Polaroid. Пам’ятаю і перший кадр. У нього потрапив мій дідусь, який зайшов до кімнати і з подивом дивився на чудо – техніку у моїх руках. Ще більше було у нього здивування коли він відразу отримав ще й фотосвітлину. Пам’ятаю свої спроби фотографувати на «плівку», потім на «мильничку». Зараз ними не користуюся, бережу їх як добру пам’ять. Була мрія купити професійний - дзеркальний. На той час, то були пристойні кошти - 500 доларів. Назбирав. Хотілося розвиватися у цій сфері. Тож, знайшов у ютубі навчальний канал для фотографів, де професіонали ділилися з новачками досвідом. Дізнавався чимало корисного, черпав теорію, а практику «набивав оком», - ділиться Ярослав.
Ближче до душі Love Story і портрети
Для хлопця улюбленим жанром зйомки є Love Story і портрети. Пояснює це тим, що, по-перше, з людьми найцікавіше працювати, а по-друге, через фото можна найкраще розгледіти характер. Адже погляд, і міміка про будь-кого розповість багато. Ще до душі Ярославу і пейзажі.
«Люблю знімати весілля. Дуже шикарно, коли люди підготовлені, наречена з приємним макіяжем, наречений вибритий, у новенькому костюмі – ну одна насолода таку пару фотографувати. Знімаю фотопрогулянки. Роблю сімейні фотосесії. Нема у мене студійки. Не горю я отим лоском глянцю.», - каже він.
Серед ніжинських професіоналів Ярославу подобаються фоторепортажі Валерія Кичка, захоплюють роботи Ігоря Волосянкіна. Подобаються в роботі Богдан Гудак, Андрій Сурай. Далі розповідає: «У нас багато в Ніжині як професіоналів, так і дилетантів. Приємно спостерігати, як люди ростуть. Багато часу пройшло від того, як я взяв до рук фотоапарат і до того моменту, коли вже почав знімати за гроші, тобто на замовлення. Я людина вимоглива. В першу чергу до себе. Щоб стати затребуваним потратив на це багато часу. У роботі керуюсь принципом - результат повинен влаштовувати не тільки мене, але і замовника. А щоб отримувати гарні результати, не тільки потрібні не лише камера і купа об’єктивів, а і знання. Потрібна ще й емоційна взаємодія між фотографом і клієнтом, тобто настрій. Фотосесія як правило триває годину, але іноді щоб розкрити людину іде до півгодини. Буває по різному: що не кадр то шедевр; а буває із 1000 кадрів робиш вибірку (мене фотографи зрозуміють).»
Що до умов, в яких доводиться працювати Ярославу то він небатослівний: «У всьому і скрізь можна знайти цікаве. Головне спробувати і не боятися братися за нове».
Фотографія це мистецтво, а воно вічне
Ідеї для фото Ярослав черпає звідусіль: буває, що продумує наперед, а інколи натрапляє на цікаве просто на вулиці, а буває, що все народжується у процесі роботи. «Для зйомок, безперечно, потрібен певний настрій. По роботах насправді видно, у якому стані ти їх фотографував. Однак для фото у мене настрій є завжди,» - зізнається він, - «З розвитком прогресу, від плівкового кадру до цифрового, суть мистецтва не втрачається на мою думку, а навпаки дає можливість більшому колу людей оволодіти мистецтвом фотографій. Тоді підхід до створення фото був трудомісткий , сьогодні набагато простіше. Тоді на кадрі економили. Було «три шанси", щоб зробить шедевр, який побачиш тільки у фотолабораторії, проявивши плівку. Нині ж цей процес простіший.
Має ніжинський фотограф мрію - сфотографувати гори Тибету. «Це з дитинства. Мрію побувати в експедиції в Тибеті. Побачити пейзажі, відчути колорит, психологію того краю і привести до Ніжина цей дух у світлинах».
Фотограф має свої сторінку у соцмережах, де демонструє роботи. На досягнутому зупинятися не збирається. Каже, росту і вдосконаленню немає меж, як і в будь-якій професії.
