Творчість ніжинської художниці Оксани Багмет дарує позитивні емоції, гарний настрій, що дуже важливо в будь-які часи, а особливо у часи випробувань, як от у карантинні. Оксана – народний майстер образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Її мистецький стиль пізнаваний: і на картинах маслом, і на розписаних еко-торбинках, які вже в руках ніжинців подорожують вулицями міста.
Народилася в Ніжині, має міцне тутешнє коріння. Батьки військові, тому довелось трішки помандрувати світом. Та все ж, повернулася до рідного міста у 1986-му.
Після школи вступила до Ніжинського медичного училища (нині коледж). 13 років працювала за фахом: медичною сестрою в міській поліклініці. Хист до малювання мала з дитинства, закінчила художню школу. Мала велике бажання розвиватися в цій сфері уже професійно. Вступила до училища культури і мистецтв ім. Заньковецької (нині коледж). «Домалювалася» до червоного диплому. Працювала в Ніжинській районній школі мистецтв. Нині Оксана — народний майстер і мама двох синів та донечки.
Від волонтерської справи до майстер-класів
У Ніжинському будинку-інтернаті волонтери та художники із Броварів проводили майстер-клас для діток — малювали картини маслом. Знадобилися «мистецькі руки», і Оксана запропонувала свою допомогу.
«Творили ми тоді разом натхненно. Бачили б ви, з яким захопленням робили це діти, як світилися в них очі! А яка була радість від того, що на фініші вийшли справжні мистецькі шедеври, не передати. І у мене зародилася ідея, яка і реалізувалася — проводити такі майстер-класи серед ніжинців.
Був і ще один момент, який зачепив за живе. Прочитала пост у соцмережі, де викладач з НДУ ім. Гоголя просила небайдужих допомогти дитині її колеги — Нікіті Морозу. Хлопчик має тяжку хворобу. Через інтернет я запропонувала свої роботи. Люди купували, а кошти я переслала на картку мами цього хлопчика», — розповідає художниця.
Лікування дитини триває і досі, і Оксана продовжує допомагати, переховуючи кошти виручені від продажу своїх робіт.
Свої перші майстер-класи Оксана хотіла організувати серед молоді міста. Допомогло у цьому знайомство із керівником молодіжного центру Анжелою Тимченко. Вирішили спробувати, і все вийшло. «Здивувало, що вік учасників не обмежився статусом молодь: були і від 35-ти і аж до 57 років».
Терапія пензликом в будь-якому прояві та кольорі
У час карантину надто важливі позитивні емоції, гарний настрій. Арт-терапія допомагає пережити як скрутні моменти особистого життя, так і соціальні кризи у суспільстві.
Тема першого майстер-класу — «Картина за годину».«На перше заняття принесла полотно, масляні фарби, мастихіни і репродукцію картини. Зібралися жінки, які постійно «між плитою і роботою», я їх називаю — мої дівчата. Полотно поставила на підрамник, дівчата сіли півколом. Одразу пояснила — ніякої теорії. І наголосила — Не женіться за фотографічною точністю!
Малювали ми мастихіном (маленька лопатка) і масляними фарбами. Ця техніка дає можливість насолоджуватися роботою вже після першого нанесеного мазка. Дівчата по черзі підходили до полотна і робили свої мазки, кожна по-своєму. Спочатку дуже тремтіли руки, хвилювалися мої дівчата неймовірно, та кожен черговий мазок фарбою додавав сміливості. Так народилася перша спільна робота на полотні, а вже наступне заняття було індивідуальним: кожен мав свій індивідуальний підрамник і сюжет.
На людей, які не мають художнього освіти, проте мають бажання, і розраховані ці майстер-класи. Ви і не уявляєте, як мої дівчатка розкривалися. Вони приходили нахмурені, заклопотані домашніми справами, деякі навіть з дітлахами. Малеча сиділа в кутку, і чекаючи матусь, наминала бутерброди, а мами малювали.
Коли завершували картину, радості не було меж. І я теж раділа, і радію від цього. Під час роботи ми і спілкуємось, і навіть чаюємо, що додає теплоти та дає можливість розкритися. Це дуже важливо в будь-якому віці — мати віддушину, розкріпоститися. Оце і є терапія пензликом в будь якому прояві і кольорі. Люди радуються, говорять спасибі. А головне — вірять у себе і свої сили.
А далі карантин. Він не був для мене жорстким в емоційному плані. Як працювала вдома, так і продовжувала. Як подорожувала вулицями рідного міста, так і продовжила це робити. Щось нове додавала, фотографувала.
Якщо ходити по місту і тримати дистанцію, ніхто ж не забороняє відвідати ті місця, куди тебе тягне. Єдине карантинне, що у «моїх дівчаток 35+» виникла тривога: «Як же вони самостійно без свого вчителя зможуть домалювати свої роботи». Адже картини на стадії написання», – розповідає Оксана.
Багато сумок не буває. А еко-торбинки – це модно
Оксана викладає як декоративне, так і художнє мистецтво. Еко-торбинки — один з її напрямків роботи. Стартувала ідея від 8 березням. Що жінці подарувати!? Звісно, найулюбленіший аксесуар — сумку, бо їх багато не буває.
«Головна ідея — еко-торба є альтернативою пластиковим пакетам. Виготовлені з міцних матеріалів, такі торби слугують набагато довше звичних нам пакетів і до того ж не забруднюють життя навколо нас. Я і сама люблю такі речі, бо це зручно: вона містка, натуральна, попрала, посушили. А зручність потрібної речі має бути поєднана із красою. А якщо ще і розмальована власноруч, це вам не магазинна штамповка. Бо у таку — вкладена душа, і носиш її з гордістю, і великим задоволенням.
Дуже давно хотіла зробити мистецтво корисним та доступним. Самі торбинки замовляю — пошив, 100% хлопок. Почали розмальовувати ще до карантину на майстер-класах в молодіжному центрі, було два заняття. А через карантин призупинилися зібрання. Пішли послаблення обмежень, і почали потроху відновлювати майстер-класи. Люди просяться, особливо дітлахи. Еко-торбинки нині стали популярними не тільки серед молоді, а й серед більш старшого покоління. Люди більш свідомо почали ставитися до збереження навколишнього середовища», — ділиться художниця.
«Я працюю на результат — людина прийшла до мене з бажанням творити і повинна піти від мене з еко-торбинкою через плече. Ніякого поспіху, реально оцінюю сили: заняття заявлене на дві години, хоча іноді триває майже три. Все дивлячись від об’єму роботи.
До початку карантину збиралися у студії молодіжному центрі. Зараз запропонували нам проводити заняття в арт-студії "Вільний простір для вільних людей". Але задумуюсь над власною студією. Блиск в очах моїх художників — початківців і захоплення, з яким вони творять, свідчать, що заняття прийшлися до душі, адже є можливість проявити себе через творчість!»
Місця сили у Ніжині та творчі плани
Оксана дуже любить Ніжин. Найулюбленіша тема у мистецтві — це міські пейзажі. Малює маслом. Народженню картини передує цілий процес. Прогулянки містом, фотографування місця, яке вразило, зачепило, підготовка ескізів. До слова, Оксана є модератором групи у фесбуці "Наш город Нежин". Це ще одне місце, де вона має змогу показати красу рідного Ніжина у фотосвітлинах.
В Ніжині для Оксани є і особливі місця — місця сили. Їх декілька. Церква Іоанна Богослова пов’язане з дитячими спогадами. Величні сходи, балкон — все це магнетизує погляд, вабить, надихає, і навіть у цьому нереставрованому вигляді церква особлива, загадкова.
«Почуття, які наповнюють мене тут, словами описати важко. У мене це виходить фарбами. До речі, перша картина, яка була написана з видом Ніжина — це якраз і була церква Іоанна Богослова», — ділиться художниця.
Ще одне дивовижне місце — Троїцька церква, з її дзвіницею. «У мене «мільйони» знімків цього місця. Пройти повз, і не сфотографувати — просто неможна. І що цікаво, кожен наступний знімок фіксує споруду, під якимось особливим своїм ракурсом».
З ніжинською унікальністю пов'язаний творчий задум художниці Оксани Багмет — написання картини пам’ятника Гоголю. Сюжет картини художниця бачить окутаний таким містичним ореолом, як і сама особа Гоголя.
«Зробила деякі заготовки ескізів. Хочу поєднати на картині камінь, як символ монументального, нерухомого, вічного з динамікою — живим голубом, людьми. Поки все як задумки», — поділилася творчими планами художниця.
