Хто краще співає півень чи зозуля? Виявляється, це питання цікавило в свій час не лише байкаря Л. Глібова, але й німецького годинникового майстра Кеттерера ще в XVIII ст. Звісно, обох птахів співаками назвати складно, однак тільки півень здатен заволати рано вранці так, що волосся на голові стане дибки. Можливо, саме тому Кеттерер намагався зробити годинник з півнем, який голосно виспівував би щогодини. Технічно відтворити голос півня в ті часи було досить складно (конструкція виходила громіздкою), тому і з’являється в годинниковому будиночку новий мешканець – зозуля.
Перше «житло» птаха не мало нічого спільного з сучасним відомим дизайном. Лише у 1862 р. Йоганн Баптист Беха з Айзенбаха вперше продав годинник із зозулею з гирями у формі соснової шишки, прикрашений пишною різьбою. Думаю, багатьом з нас в недалекому минулому доводилось бачити подібний стилізований дерев’яний будиночок з двосхилим дахом. Дітьми ми, мов заворожені, чекали, коли відчинеться маленьке віконечко над циферблатом, з’явиться тендітне пташеня, відкриє дзьобика і почне своє «кування». Виявляється цей «спів» створюється двома крихітними трубочками з «мехами», прикріпленими до їх вершин, які посилають повітряний потік у кожну трубочку поперемінно. Все це дійство активує механізм годинника, в свою чергу його рух приводиться вагою гирь. До речі, їх розмір теж має значення. Якщо гирьки маленькі, то заводити годинник потрібно раз на день, наявність великих гирь дозволяє заводити його лише раз на тиждень. Здавалося б, нічого особливого, звичайний механізм годинника, який має свої нюанси.
Тим більш, історія може пригадати безліч цікавих експонатів: водяні, сонячні, пісочні, кварцеві, атомні годинники. Але саме зозуля завжди ретельно підраховувала не тільки швидкоплинні години, але й наші роки, майстерно володіючи тільки їй відомою магією по приборканню часу.
Фото годинника з фондів НКМ ім. Івана Спаського
Лариса КУЛИК – наукова співробітниця відділу фондів НКМ ім. І. Спаського
