У Всесвіті його Зоря палала,
йому дорогу добру осяйвала
до кораблів, ракет новітніх,
польотів в Космосі всесвітніх! В.Б.
Сергій Павлович Корольов народився 12 січня 1907 року в Житомирі, виріс та виховувався, учився багато років в Україні. Зокрема навчався у знаменитому Київському політехнічному інституті. У графі «національність» він писав: українець.
У буремно-репресійному 1933 році конструктор Сергій Павлович КОРОЛЬОВ – уже заступник директора, а потім начальник відділу Реактивного НДІ Наркомату військових та морських справ. У свої 26 років має статус , що відповідає генеральському, хоча генерала йому так і не присвоїли, згодом став лише полковником? Під його керівництвом розробляються проєкти крилатих, балістичних та авіаційних ракет і пропонується використовувати ракетоплан як висотний винищувач-перехоплювач. Все те було новим у ракетобудуванні!
А вже 1938 року, як і багато представників командного складу Червоної Армії, працівники інституту потрапляють під «прес» політичних репресій. Спершу С.П.Корольова звинувачують у тому, що він займався розробкою порохової крилатої торпеди, «прилади для управління та наведення на ціль, якої не можуть виготовлені центральною лабораторією провідного зв'язку». Тим самим, співробітники відволікалися від термінової роботи, а державі було завдано збитків 120 000 рублів. 1938 року терористичний Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС) за маразматичним звинуваченням арештував конструктора і одного з керівників уже згаданого РНДІ Сергія Павловича Корольова. Підставами для його арешту були свідчення заарештованих раніше І.Т.Клейменова, Г.Е.Лангемака і В.П.Глушко – всі троє називали (а точніше з них вибивали в прямому смислі) С.П.Корольова «співучасником контрреволюційної троцькістської організації всередині РНДІ». С.П.Корольов отримав термін ув'язнення 10 років як учасник «Троцькістської підпільної організації». Могли б ще й шпигунство на користь Німеччини «пришити», адже він у червні 1945 року в складі радянської делегації, законспірований під капітана Червоної Армії, оглядав ракетні трофеї (відомі VAU/ФАУ) в Берліні.
ВАЖЛИВА РЕМАРКА. Це ж треба Л.Берії, главі НКВС, таким ідіотом бути, що, знаючи про вибивання показань і розуміючи всю нікчемність «Дела...», заарештувати провідного ракетобудівника й інших конструкторів, навіть на шкоду безпеці країни, розуміючи, що ніякого «троцькізму» там не має, але – аби догодити вождю, головному борцеві і вбивцеві опонентів.
Пригадується ще така ситуація. Коли заарештували видатного філософа, уродженця м.Обухова на Київщині Миколу Олександровича Бердяєва, його допитував особисто головний чекіст країни Ф.Е.Дзержинський. У ході допиту він був вражений глибиною філософських міркувань М.Бердаєва і визнав його невинним! За леніським планом нелояльних до Радянської влади науковців саджали на «філософський корабель», який він поцупив у Франції, тобто давали можливість виїхати за кордон. А тут же – С.П.Корольова відправили по етапу за 5 525 кілометрів на край світу, на золотокопальню, звідки ніхто не повертався живим. (Далі буде у подробицях). Хоча Л.Берія міг знайти достатньо аргументів, щоб звільнити С.П.Корольова. Але цього не сталося?
До того ж – С.П.Корольов потрапив ще й до «розстрільного списку». Потім дали 10 літ йому, які замінили на 8-м. У результаті – конструктор опинився на допитах у Бутирці, де йому зламали щелепу і пошкодили шию, що значно пізніше далося взнаки при операції, а тоді етапом – на Колиму.
Свій термін С.П. Корольов після Бутирки, відбував у таборі Мальдяк (у перекладі з евенської мови – «знищуватися», «вимирати»). Подивитися цю крайню точку Далекого Сходу в подробицях можна за: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D1(...)на Колимі, де кілька разів перебував на межі життя та смерті. Зі спогадів очевидця: «…Саме місце розташування копальні було згубне. Літні люди-якути розповідали, що в Мальдякській долині в давнину загинуло повністю якутське стійбище. З того часу це місце якути почали називати Долиною смерті. Одна згадка про неї на якутів наводила жах. Вони намагалися завжди обминати цю долину. Не беруся наполягати на справедливості цієї сумної історії, але на власній шкурі відчув, що ця долина смерті цілком виправдовувала свою страшну назву. У грудні 1946 р. нас привезли на копальню Мальдяк, 23 особи. Через чотири місяці в живих залишилося лише троє... До нашого приїзду в таборі перебувало 800 людей, навесні залишилося менше половини. Така арифметика».
Уперше золото тут виявлено в долині струмка Мальдяк у 1935 році. А вже золотодобувну копальню Мальдяк засновано 1937 р. і вона була однією з найперших на Колимі. Загалом же – Колима – це розмовна назва регіону в басейні однойменної річки на Далекому Сході, де в роки масових репресій 1932-1954 рр. розташовувались виправно-трудові табори з особливо важкими умовами життя та праці. Адміністративний центр Колими – відоме місто Магадан.
По 10-12 годин на день ув'язнені штовхали візки з породою, з якої після промивання витягували золотий пісок. (Саме через це С.П.Корольов усе життя ненавидів золото).
Засуджений Військовою колегією Верховного Суду СРСР 27 вересня 1938 року за «шкідництво» радянській державі та «троцькізм» на 10 років каторжних робіт і на 5 років позбавлення виборчих прав, почав відбувати покарання тут майбутній Головний конструктор ракетно-космічних систем, академік Сергій Павлович Корольов, згодом двічі Герой Соціалістичної Прація у таборі-копальні Мальдяк.
Із перебуванням Корольова на Колимі пов'язано кілька історій.
Його згадували як єдиного в таборі, хто робив зарядку і підбадьорював інших тим, що про них ще згадають. Але вже восени 1939 року його стан здоров’я різко погіршися через умови утримування до критичного і йому лише дивом удалося вижити завдяки появі нового в'язня – колишнього директора Московського авіазаводу Михайла Усачова. Директор став у таборі авторитетом через свої фізичні кондиції та боксерські навички (був навіть тренером з боксу), а коли йому показали «доходягу Короля з політичних», якого він ще добре знав на волі, М.Усачов допоміг йому вижити і взяв діяльну участь у долі конструктора. За полегшення його долі боролася родина, клопотали відомі й авторитені у державі льотчики Валентина Гризодубова, Михайло Громов, авіаконструктор Андрій Туполєв. Останній теж перебував за тюремними ґратами у стінах ЦКБ-29, створенного НКВД. Разом із Туполєвим в переобладнаному під в'язницю будинку ЦАГІ, працювали також конструктори та інженери Петляков, М'ясіщєв, Бартіні.
С.П.Корольов звертається до Верховної прокуратури, особисто до Й. Сталіна з проханням переглянути його «Дело...». 2 березня 1940 р. Сергія Павловича етапують до Москви й запроторюють знову до Бутирської в'язниці. 13 липня Корольов удруге звертається до Йосипа Сталіна. Він пише: «Метою і мрією мого життя було створення вперше в СРСР такої потужної зброї, як реактивні літаки. Я можу довести мою невинність і хочу працювати далі над ракетами і літаками для оборони СРСР».
10 липня 1940 року особлива нарада при НКВС під головуванням Л.Берії визначає йому термін вісім років виправно-трудових таборів.
На Колимі він був 5 місяців – із 20 липня 1939 по 23 грудня того ж 1939-го. Про цей важкий час казали так: «Пробув лише п'ять місяців» або навпаки і точніше: «Протримався п'ять місяців». Причина таких протилежних оцінок ось у чому. Територія Колими у роки сталінщини використовувалася для трьох головних завдань, для потрійної стратегічних мети. Перша: для видобутку золота на побудову соціалізму та комунізму. Друга: для знищення «ворогів народу». І третя – для залякування людей на всій території СРСР найстрашнішим місцем, з якого ніхто і ніколи вже не повертається.
Із 500 ув'язнених табору Мальдяк, у якому сидів С. Корольов, зиму пережило 100 людей.
Для досягнення цієї мети там було введено 12-16-годинний робочий день без вихідних і дуже високі норми виробітку, дуже погане харчування та відсутність навіть елементарного медичного обслуговування. Плюс до цього жахливий клімат: виснажлива спека влітку та жорстокі морози взимку, комарині зграї, гнус. За таких умов лише на «Мальдяку», де над залізною брамою в табірну зону висів знущальний напис «Ласкаво просимо!», щодня гинули та вмирали до 30 зеків. За п'ять місяців Колима понівечила С.Корольова: він втратив чотирнадцять зубів, у нього була зламана щелепа, глибокий шрам на голові, його мучили і швидко прогресували цинга та педагра. За ці п'ять місяців життя Корольова кілька разів висіло на волосині. Зокрема й тоді, коли він заступився і ударив бригадира-авторитета за те, що той штовхнув немічного діда-доходягу разом із тачкою з високої естакади. Замість того, щоб знищити Корольова за цей відчайдушний вчинок, бригадир, вражений такою твердістю характеру, взяв його під своє заступництво. Дивовижн(ий)(а) факт чи легенда!?
Для ДОВІДКИ: Копальню «Мальдяк» відкрито 1937 року і відтоді тут видобуто 120 тонн золота. За часу перебування С.П.Корольова у ній іноді намивали до 40 кілограмів жовтого металу за день, а зараз дві артілі, маючи сучасну техніку, дають за зміну не більше як півтора-два кілограми. Працюємо по 12 годин на добу. Відпустка взимку – два місяці. Заробіток – від 20 до 35 тисяч рублів на місяць. (Одна гривня приблизно еквівалентна тоді шести російських рублів. План видобутку золота нашою артіллю на 2004 рік складав 220 кілограмів. На сьогоднішній день – 12 жовтня – ми вже намили 416 кілограмів. Вартість одного грама золота – 380,9 рубля. Ось такі спогади одного з дослідників копальні Ярослава Дмитренка, який там побував: До речі, 1991 року, сюди, до Мальдяка приїжджала Наталія Сергіївна – дочка Сергія Павловича Корольова. Вона живе в Москві, доктор медичних наук, професор. Тоді ми піднімалися з нею на сопку, де 1939 року стояли брезентові намети і в них за 50-градусних морозів ночували ув'язнені. З цього місця Наталія Сергіївна взяла жменю землі для музею. Для вас ми теж зробимо екскурсію. Залишки покинутого селища Мальдяк нагадують музей просто неба. На порожніх будинках червоніють уцілілі гасла із закликами зразка: «Трудящі «Мальдяка»! Ударною працею зміцнюйте могутність нашої Батьківщини!», «Колима – валютний цех країни!» та інші.
Зима 1939 року для знесиленого Корольова стала б останньою, якби він не опинився у списку серед 150 недавніх розробників нової техніки в КБ А.Туполєва, яких за особистим наказом Й.Сталіна відбирали в різних концтаборах ГУЛАГу та звозили для подальшої конструкторської роботи. Насувалася війна і вождь розумів чи Берія підказував, що, мабуть, так і було: для майбутніх боїв у війні потрібні не лише найсучасніші літаки, але й – ракети.
Ймовірно, що десь у глибинах Космосу, була Зірка Сергія Корольова, яка виявилася для нього щасливою і її сяйво дійшло до Л.Берія і Й.Сталіна!?
Зоря проміння віддає
і добрі знаки подає:
Там – геніальний Корольов,
ракети хто створить готов! В.Б.
Так, його рішучість і наполегливість, підтримка родини й видатних колег – перемогли. У вересні 1940 року, так звані, запобіжні заходи покарання замінили відбуванням терміну в ЦКБ-29, яким керував «зек» Андрій Туполєв.
Але майбутній Головний конструктор був на межі повного фізичного виснаження через Колими.
Почалося оформлення документів на вчорашнього в'язня «Мальдяка», але з невідомих причин, певне, як завжди, бюрократичних, у Магадані вони затрималися. За іншою версією, він захворів і його поклали у лазарет. Та, як би там не було, Сергій Корольов запізнився на пароплав «Індигірка», який 13 грудня 1939 року вирушив із бухти Нагаєва до Владивостока. Під час шторму в протоці Лаперуза пароплав збився з курсу, вдарився об підводне каміння і застряг між ними біля берегів японського острова Хоккайдо. У пробиті трюми ринула вода, але начальник конвою, який охороняв ув'язнених, заборонив відкрити люки, боявся, мабуть, щоб не утекли – і для всіх 1064 зеків плавуча в'язниця «Індигірка» стала за лічені хвилини братською підводною могилою. Серед тих загиблих 1065-м у списку мав бути і ув'язнений із «Мальдяка» Сергій Корольов. Отака історія!? Як там було насправді, мені вдалося встановити по історично-судових документах.
ОТЖЕ: ДОКУМЕНТАЛЬНА ДОВІДКА. "ІНДИГІРКА" – радянський пароплав, який використовувався в системі ГУЛАГу, перевозив вантажі та пасажирів, зокрема ув'язнених і звільнених після відбування покарання. Побудований у 1919 р. на верфі порту Манітовок у штаті Вісконсін (США) як "Лейк Галва", плавав під іменами "Ріпон", "Малсах" та "Комерційний квакер" у період з 1920 по 1938 рік. 1938 року придбаний у США, перейменований на «Індигірку» і в серпні, після майже місячного переходу морем, уперше пришвартувався в бухті Нагаєва. За навігацію 1939 року «Індигірка» перевезла з Магадана до Владивостока і зворотоно 16392 тонни вантажів та 580 пасажирів. ЗАЗНАВ АВАРІЇ, як уже зазначено, біля берегів Японії 12 грудня 1939 року, в результаті якої загинули 745 людей, що стало однією з найбільших катастроф в історії мореплавання (16-а у XX столітті). При переході через протоку Лаперуза, коли сила вітру становила 9 балів, капітан переплутав радянський та японський маяки і судно налетіло на підводні скелі біля берегів острова Хоккайдо. «Індигірка» отримала кілька ударів об підводне каміння, судно стало кренитися. Почалася паніка, колишні ув'язнені накинулися і грабували пасажирів. Коли судно нахилилося на 70 градусів, то сильними накатами хвиль змило групи людей, які були на верхній палубі. 13 грудня опівдні до «Індигірки», що завалилася на правий борт, підійшов японський пароплав «Карафуто-Мару». Вони зняли живих пасажирів і матросів. Однак у трюмах ще залишалися люди (близько двохсот чоловік, зокрема жінки і діти), які не могли самі вибратися нагору – люки були затоплені водою. Лише 16 грудня борти судна почали різати автогеном, але розкрили не всі трюми, внаслідок чого врятували лише 27 людей.
У результаті катастрофи, згідно з матеріалами кримінальної справи, порушеної в 1940 році, загинуло 745 осіб (також 4 члени екіпажу). В основному – це були колишні в'язні магаданських таборів, які відбули свої терміни і прямували до Владивостока. За злочинну недбалість, що спричинила масову загибель людей, судили чотирьох посадових осіб: капітана судна М. Л. Лапшина засудили до розстрілу, другого помічника капітана В. Л. Пєсковського – засуджено до 8 років ув'язнення, старшого помічника капітана Т. М. Крищенка – до 5 років ув'язнення. Начальника конвою І. П. Копічинського засуджено до 10 років ув'язнення. ДЖЕРЕЛО: Обвинительное Заключение по Делу № 156 по обвинению Лапшина Н. Л. / Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/ Индигирка_(пароход); Документы о гибели парохода “Индигирка” в районе п.Саруфуцу (о.Хоккайдо) в 1939 году / Режим доступу: https://web.archive.org/web/20210517173343/http://old.msun.ru/Vector/www/Indigir/Docs.htm
ГОЛОВНА ПРИМІТКА: Але Сергія Павловича Корольова на тому пароплаві не було!
НИНІ ГЕНІАЛЬНИЙ УКРАЇНЕЦЬ СЕРГІЙ ПАВЛОВИЧ КОРОЛЬОВ ВІДОМИЙ у СВІТІ ЯК ОСНОВОПОЛОЖНИК ПРАКТИЧНОЇ КОСМОНАВТИКИ, ЯКИЙ ЗАПОЧАТКУВАВ ОСВОЄННЯ ЛЮДИНОЮ БЛИЖНЬОГО КОСМОСУ. Його конструкторські розробки стали основою для мирних проєктів освоєння Стратосфери (так тоді називал Космос) – запуск першого Штучного супутника Землі (1957 р.), перші місячні автоматичні станції (1959 р.) і нарешт – перший у світі політ у Космос Юрія Гагаріна (1961 р.).
Ще за життя засекреченого Головного конструктора, як його називали, зародилися проєкти міжпланетних станцій до Венери і Марса і постійної орбітальної космічної станції, що й нині мешкає як Міжнародна космічна станція. С.П. Корольов також хотів здійснити пілотовані польоти на Місяць та Марс. А всього за його діяльність відбулося 7 пілотованих місій.
Післявоєнна діяльність С.П.Корольова паралельно пов'язана з оборонною промисловістю. На базі німецьких трофейник розробок VAU/ФАУ, Головний конструктор та його підлеглі розробляли більш потужніші ракети, включаючи РДД Р-5М із дальністю 1200 км та ядерною бойовою частиною. До речі, є міркування, що «оборонкою» Головний конструктор трохи прикривав і свої космічні проєкти.
Вінцем військової діяльності С.П.Корольова стала перша радянська міжконтинентальна балістична ракета Р-7 із дальністю 8 тис. км, а потім модернізована Р-7А – вже 12 тис.км.
Мало хто знає, що Сергію Павловичу КОРОЛЬОВУ Нобелівський Комітет після запуску Штучного супутика Землі мав намір присвоїти Нобелівську . премію... І він би її одержав – навіть дві Нобелівські премії, але...!? (Подробиці в наступній публікації).
Готуючи матеріали, мене постійно нуртувало запитання: «А чи повернувся б С.П.Корольов до України після набуття Незалежності та Суверенітету»? У тому, що він би вітав Україну і, як й раніше, приїхав у Київ, Житомир, Одесу, Ніжин, я не сумнівася! Але важливо, щоб він переїхав в Україну і став Генеральним конструктором на Південному машинобудівному заводі в чудовому місті на Дніпрі!?...
С.П.Корольов першим у світі здійснив 10-ть (насправді й більше) історично-наукових відкриттів, які визначили подальший розвиток космічної науки й техніки, Космонавтики – загалом!
Розробку концепції рідинних реактивних двигунів.
Запуск балістичної ракети з підводного човна.
Запуск у Стратосферу першого штучного супутника Землі.
Запуск першого супутника з живою істотою, песиком.
І нарешті – запуск першого в світі космонавта Ю.Гагаріна.
Зробив «Начерки...» на освоєння Місяця, про політ туди Людини, якими тепер користується американський міліардер і колоніст Червоної планети Ілон Маск. (До речі, американський інженер-винахідник, засновник космічної компанії «Space X» Ілон Маск повідомив у мікроблозі в Twitter, що поспілкувався з родиною українського академіка, конструктора ракетно-космічних систем Сергія Корольова. "Сьогодні я говорив з родиною Корольова. Він був одним з найкращих",- зазначив він.
I spoke with Korolev’s family today.
He was one of the very best.
Корольов / Королёв.
- Elon Musk (@elonmusk) July 10, 2020
Очолював розробку і запуски супутників серій "Електрон", "Молнія", "Космос", першої автоматичної міжпланетної станції "Зонд".
Керував створенням ракет-носіїв "Спутник", "Молнія", "Восток".
Очолював розробку і запуск пілотованих космічних кораблів "Восток", "Восход", на яких уперше в світовій історії здійснені польоти Людини у Всесвіт та вихід у відкритий Космічний простір...
Саме тому Сергій Павлович Корольов – ГЕНІЙ із України, хто відкрив для людства планети Земля нову Космічну еру...!
Академік Валентин В.БУГРИМ,
доктор філософії, історик науки, журналіст і письменник.
Світлини із відкритих джерел.
Досліджено і писано 18 березня, 11 квітня 2024 р. м.Київ
