До ряду Горобцеподібні, родини Мухоловкові відноситься маленька симпатична пташка вільшанка (Erithacus rubecula L.). Тримається у нижніх ярусах дерев – у підліску, де росте вільха, малина, тому ще має назви вільшанка, малинівка.
Побачити її можна у скверах й парках міста, зокрема на території Графського парку. Розмірами вільшанка трішки менша за горобця (15-16 см завдовжки й 16-18 г вагою). Зовнішність пташки яскрава. Зоолог Альфред Брем описував, що у вільшанки пухке, м’яке оперення на верхній частині тіла – темного оливково-бурого кольору, на нижній – сірувато-білого, лоб, боки голови, горло й верхня частина грудей – жовто-рудого кольору. «Це миле створіння проявляє свій веселий, жвавий характер при кожному зручному випадку. Охоче показується на гілці чи на землі, а високо в небо не піднімається, турбуючись про свою безпеку, хоча на перший погляд здається сміливою пташкою». У харчовому раціоні вільшанки – жуки, метелики, гусінь, попелиці, павуки, дощові черв’яки, комарі, слимаки, мурашині яйця. Восени й взимку вільшанки охоче поїдають ягоди чорниці, черемхи, крушини, ін.
Окрім зовнішності, вільшанка славиться за свій мелодійний спів. ЇЇ добре чути рано-вранці й ввечері, тому має ще одну назву – зорянка. Альфред Брем описував вільшанку як одну з самих милих співунок. «Пісня її включає велику кількість різноманітних строф, переважно з флейтовими тонами й трелями, які виконуються гучно й протяжно, так що спів звучить урочисто».
Після створення пар вільшанки приступають до будівництва гнізда. Облаштовують його на землі у западинках, або між коріннями дерев, на трухлих пнях. Низ вистилають сухими листочками. Гніздечко чашоподібної форми в’ють з сухих рослинних волокон. В середині вистилають м’якими корінцями, травинками, волосинками, шерстю, пір’ям. Перша кладка з’являється у кінці травня на початку червня. Складається з 4-6 яєць світло-рожевого кольору з дрібними іржаво-жовтими плямами на тупому кінці. Насиджують 13-14 днів обоє батьків. Годують пташенят 12-15 днів спочатку м’якими личинками, пізніше таким кормом, що їдять дорослі птахи. Ще 8-10 днів малеча тримається біля батьків. При гарній погоді у кінці червня у вільшанок з’являється друга кладка. Виростити пташенят складно. Ласки, горностаї, куниці, тхори можуть з’їсти яйця. Часто зозуля підкидає свої яйця у гнізда вільшанок, тож господарям гнізда приходиться вигодовувати чуже пташеня. Після закінчення розмноження птахи линяють й у вересні-жовтні відлітають у теплі краї. Летять вночі, високо, поодиноко, а вдень відпочивають й годуються. У деякі роки можуть залишатися зимувати.
Вільшанки – пташки довірливі. Вони приручаються й можуть їсти з рук людини. Колись їх утримували у клітках. Вони не тільки привертають до себе увагу, а й користуються увагою людей. У 2005 р. вільшанка була обрана птахом року в Україні. Британці зображають вільшанку на різдвяних листівках. Англійською мовою вільшанка називається (European robin). У XIX ст. британські листоноші носили уніформу червоного кольору й отримали прізвисько на честь вільшанок – «робін».
Тож, якщо побачите маленьку пташку з яскравою помаранчевою плямою на горлі й грудях, довірливими очима-намистинками, то вже знаєте, що це мила пташка вільшанка (малинівка, зорянка), яка не тільки прикрашає цей світ своєю зовнішністю й співом, а й приносить багато користі, знищуючи безхребетних шкідників.
Лариса ТАРАСЕНКО, завідувачка відділу Музей природи Приостер’я
НКМ ім.І.Спаського
