До Всесвітнього дня пошти
Візитна картка для якої не існує кордонів.
Сьогодні поштова марка виконує не тільки комунікаційну та колекційну функції, які розвинулись у 40-х і 60-х роках ХІХ ст., а й монетарну, атрибутивну, рекламно-інформаційну, культурологічну. Вона виступає об’єктом наукових досліджень істориків, мистецтвознавців, культурологів.
Поштова марка з елементами символічного навантаження не є випадковим явищем, а закономірним продуктом економічно-культурного відродження України та представляє собою графічний об’єкт, насичений різноманітними символами. Найчастіше на українських мініатюрах можна побачити символ сонця. Цей символ має глибоке значення та несе у собі традиції культури. На українських поштових марках він відтворюється у різних формах вираження. Проявом духовної культури кожного народу будь-якої епохи завжди є мистецтво. Воно являє собою не тільки форму суспільної свідомості та різновид творчої діяльності, але і є особливим видом знакової системи, до якої і входять різні символи. Сплеск цікавості до символів у сучасному світі вважається показник відродження духовних потреб людини. В усіх цивілізаціях і культурах існує символ сонця, який несе в собі філософське та культурне знання народу. Як джерело світла, сонце символізує знання та інтелект.
Вперше, цей символ виник на мініатюрі А. Середи із серії «Символи та алегорії» номіналом 10 шагів.
Варто зазначити, що 18 липня 1918 р. в Україні з’явилися перші поштові марки номіналом у шагах за ескізами непересічних митців Георгія Нарбута (30, 40 і 50 шагів) та Антіна Середи (10 і 20 шагів).
Спочатку затверджені ескізи українських художників було використано для випуску так званих марок-грошей через нестачу розмінних монет, які ходили нарівні зі срібною чи мідною монетою. Сюжети малюнків: тризуб на фоні стилізованого зображення сонця від якого йде проміння на землю (10 шагів); селянин із косою і зображенням тризуба (20 шагів); алегорія «Молода Україна» – дівчина у вінку (30 шагів); тризуб з рослинними орнаментом довкола нього, унизу праворуч – два схрещені поштові ріжки (40 шагів); номінал «50 шагів», обрамований рослинним орнаментом у вигляді вінка з двома схрещеними поштовими ріжками у верхній його частині (50 шагів). На перший погляд марки-шагівки та розмінні монети між собою не відрізнялися, адже виготовлялися матрицями з однакових кліше – цинкових плит. Проте відмінності між ними були. Розмінні марки-шаги друкувалися на грубому папері та на їх звороті в рамці з тонкої та грубої рисок (10, 20 шагів) або лише з грубої риски (30, 40, 50 шагів) було зображено тризуб, під яким у чотири ряди розташовано напис: Ходить / нарівні / з дзвінкою / монетою.
Варто зазначити, у фондовій колекції Ніжинського краєзнавчого музею ім. І. Спаського зберігається філателістична колекція, серед якої поштові марки України посідають вагоме місце. В експозиційному залі відділу Музей «Поштова станція» представлено 15 поштових марок-шагівок і 5 розмінних марок-шагів доби визвольних змагань. Поштові марки та розмінні марки-шаги закуплено музеєм у 1989 р. у філателіста Володимира Юрійовича Назарова, колишнього викладача Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
Поштові випуски із зображенням тризуба завоювали прихильність серед європейських і українських колекціонерів, стали об’єктом дослідження та каталогізації. Відображення тризуба на поштових випусках – це підґрунтя класичної української філателії.
Головним зображеним елементом на тлі поштових марок ЗУНР – є тризуб. У травні 1919 р. було видано дев’ятнадцять поштових марок ЗУНР, але лише частина з них потрапила до поштового обігу. До тепер перші українські поштові марки доби визвольних змагань 1917–1921 рр. є невичерпним джерелом для досліджень. «Станіславівський» випуск найцікавіший серед локальний випусків. Його особливостями було розмаїття номіналів і наявність широкої серії українських наддруків текстів на марках Австрії, Австро - Угорщини, Боснії та Герцеговини. У Державній друкарні Австрії «Дойчостеррейхіше Штаатсдрукерай» були виконані друкарські наддруки чорною фарбою тризуба та по кутах марки «З. У. Н. Р.». В експозиційному залі відділу Музей «Поштова станція» представлені для огляду поштові марки ЗУНР (тимчасово припинено), з них вісім поштових знаків другого «станіславівського» випуску та марка другої серії «віденського» випуску (з «видань, які не надходили до обігу»).
Відповідно до наказу від серпня 1918 р. на поштові марки слід було нанести зображення Державного герба України – «Тризуб» – таким чином, щоб закрити двоголового російського орла. Таке рішення надавало можливість вирішити складні господарські проблеми: по-перше – технологічні, продовжувати надавати поштово-телеграфні послуги; по-друге – економічні. Крім того, це рішення уособлювало зовнішньополітичні та національно-політичні принципи, за якими Україна позиціонувала свою політичну суб’єктність.
Надруки тризуба надають привабливого розмаху українській філателії. Вони відтворюють герб України, який зображений різними спробами, що забезпечує дослідникам слушну можливість ототожнення з місцевостями, де ці надруки були виготовлені та використані у поштовій справі.
У 1920 р. на замовлення українського уряду у Відні виготовлена серія із 14 поштових марок («Пошта. Українська Народня Республіка»). В обіг ці поштові марки у зв’язку з більшовицькою окупацією не поступили. Малюнки восьми з цих марок і загальне оформлення серії зробив український художник М. Івасюк, зображення на інших марках було виконано на основі графічного зразка Тризуба, портретів Т. Шевченка, Б. Хмельницького, І. Мазепи, С. Петлюри та фотографій історичних об’єктів. Виготовлені поштові знаки на так званому гумованому папері. Вісім із дев’ятнадцяти надзвичайно рідкісних поштових мініатюр «віденської серії», виконаних відомим українським художником Миколою Івасюком, зберігаються в музейній колекції (серед них і поштова марка із зображеннями Державного герба).
Таким чином, поштова марка стала не тільки атрибутом поштової справи, а й історичним зображальним джерелом та елементом світосприйняття культури держави. Вона виступає в якості своєрідної матриці, яка володіє здатністю зв’язати історію із сьогоденням.
Ірина Радей, науковий співробітник відділу Музей
«Поштова станція» НКМ ім. І. Спаського
