1 лютого – 140 років тому народилася Марія Євгенівна Малиш-Федорець (Мінченко) (1885–1960), співачка (мецо-сопрано), актриса. Уродженка Ніжина.
-
Ніжинської жіночої гімназії. Творчу діяльність розпочала 1906 року у Ніжинському молодіжному театрі під керівництвом М. Заньковецької, де виступала разом з Г. Ніжинською, Є. Хуторною, Ю. Миловичем та ін. Зберігся житловий будинок актриси на вулиці Батюка, 8 (нині розташована дитяча бібліотека-філіал №3 Ніжинської міської ЦБС).
Працювала у трупі Миколи Садовського з дня заснування театру (1906-1920). Зіграла у кінофільмах: «Запорізький скарб» (1913, дівчина), «Злива» (1929, Катерина II). У 1944 р. емігрувала до Німеччини. Від 1951 року мешкала в Мельбурні, працювала в Театрі ім. Леся Курбаса. Виступала під псевдонімом Анастасія Мартинюк. Померла в Австралії. Ролі: Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Варка («Безталанна» І. Карпенка-Карого), Маруся («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького), Донна Анна («Камінний господар» Лесі Українки), Амелія («Мазепа» Ю. Словацького), Геся («Мораль пані Дульської» Г. Запольської).
4 (23 січня за ст. ст.) – 160 років тому народився Володимир Іванович Савва (1865–1920), історик, педагог.
Випускник НІФІ кн. Безбородька (1888). Екстраординарний професор НIФІ (1905–1909), згодом ординарний професор (1907). Член Історико-філологічного товариства при НIФІ (1907). Член Правління Інституту (1907–1909).
Професор Імператорського Харьківського університету. Досліджував історію Лівобережної та Слобідської України XVII–XIX ст., брав участь в історико-краєзнавчому русі та поширенні історичних знань. Учасник ХІІ (1902), ХІІІ (1905), ХV (1911) археологічних з’їздів. 1920 року розстріляний.
Нагороджений орденами Святої Анни 2 ступ., Святого Станіслава 2 ступ.
13 – 70 років тому народився Павло Петрович Горностай (1955), психолог. Викладач НДПІ ім. М.В. Гоголя (1987–1989).
Фахівець в галузі психології особистості, соціальної психології та психотерапії. Кандидат психологічних наук (1988). Доктор психологічних наук (2009). Професор. Відмінник освіти України (1999). Завідувач лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин Інституту соціальної та політичної психології НАПН України. Головний редактор журналу «Психодрама и современная психотерапия», президент Української асоціації психодрами. Учасник 6-ти Європейських наукових конгресів з психології та психотерапії, міжнародних конференцій. Член європейських і всеукраїнських наукових асоціацій.
13 – 105 років тому народився Георгій Якович Неділько (1920–1993), літературознавець, педагог.
Працював у НДПІ ім. М.В. Гоголя (1958–1987) на посадах доцента (з 1958 р.), декана філологічного факультету (1960–1965), завідувача кафедри української літератури (1967–1977). Один з організаторів Ніжинського краєзнавчого музею (1967). Похований у Ніжині.
Учасник Другої світової війни. Кандидат філологічних наук (1954). Відмінник народної освіти України УРСР (1965). Відмінник освіти СРСР (1970). Редактор видавництва АН УРСР (1950–1951). Завідувач відділом теорії та історії літератури журналу «Література в школі» (1951–1952). Член наукової ради АН УРСР з проблем «Закономірності розвитку світової літератури в сучасну епоху». Досліджував творчість літераторів Чернігівщини М. Коцюбинського, П. Тичини та письменників, які навчалися в Ніжинській вищій школі до 1917 р. Шевченкознавець. Нагороджений трьома орденами, одинадцятьма медалями.
17 – 180 років тому народився В’ячеслав Іванович Петр (Претр, Претра Вацлав) (Václav Petr) (1845–11923), філолог, теоретик музики, композитор.
Професор НІФІ кн. Безбородька (1908–1917).
Народився в Чехії. Навчався в Празькому та Петербурзькому університетах (1869–1872). З 1873 року жив в Україні, викладав стародавні мови в гімназіях Києва, Одеси, Кам’янця-Подільського. У 1885 році став директором 5-ї гімназії та приват-доцентом Київського університету. 1921 року повернувся на батьківщину, де був обраний почесним професором університету Брно (Чехія).
18 – 85 років тому народилася Лариса Григорівна Алексєєнко (1940–2019), громадська діячка.
Закінчила Ніжинську середню школу №7. Делегат від Ніжинщини на 1-му фестивалі молоді та студентів України (1968). Лауреат міського конкурсу «Жінка року – 2005» у номінації «Громадський діяч». Працювала головою та заступником міської організації «Спілки жінок України». Голова міської громадської організації ветеранів України (2010–2019). Похована у Ніжині.
Нагороджена медаллю «Почесний ветеран України» (2013).
18 – 245 років тому народився Олексій Гаврилович Венеціанов (1780–1847), художник, педагог, видавець.
Походив із родини грецького купця з Ніжина Фармакі-Венеціано та українки.
Один із основоположників побутового жанру в російському живописі, засновник так званої «венеціанівської школи». Академік Петербурзької Академії Мистецтв (1811). Член Товариства заохочування мистецтв. Заснував першу в Росії приватну школу малювання, в якій навчав обдаровану молодь з народу.
Товаришував з Т. Шевченком і особисто клопотався про звільнення поета з кріпацтва. З О. Венеціановим Т. Шевченка познайомив у 1837 році Іван Сошенко. Поет змалював образ О. Венеціанова у повісті «Художник».
Нагороджений орденом св. Володимира 4 ступ.
18 – 45 років від часу створення (1980) в Ніжині ансамблю бального танцю «Ритм» під керівництвом Галини Тимошенко.
У 1993 році колективу було присвоєно почесне звання «дитячий зразковий аматорський колектив».
У 1994 році на базі дитячого зразкового ансамблю бального танцю «Ритм» була відкрита Ніжинська дитяча хореографічна школа, нині - Комунальний заклад позашкільної мистецької освіти "Ніжинська хореографічна школа" Ніжинської міської ради Чернігівської області (директор – Тимошенко Галина Львівна)
Засновник та незмінний керівник і балетмейстер з моменту заснування ансамблю і до сьогодні – відмінник освіти України (1991 р.), заслужений працівник культури України (2001 р.), володар ордену «Берегиня України» (2019 р.), обласний стипендіат від Чернігівського обласного осередку Національної хореографічної спілки України (2020 р., 2023 р.), Лауреат обласної Премії імені Григорія Верьовки в номінації «Хореографічне мистецтво» (2024 р.) директор КЗ ПМО "НХШ" Тимошенко Галина Львівна.
Концертмейстери: Дяконенко Ігор Петрович (1980 – 1992 р.р.), Савич Олександр Вікторович (1992 року і по теперішній час).
Творче життя зразкового аматорського ансамблю бального танцю «Ритм» та його вихованців – це значний внесок у справу збереження, розвитку та широкої пропаганди хореографічного мистецтва; посильний вклад у справу збереження духовної спадщини українського народу та пропаганди українського мистецтва танцю на світових сценах.
Сьогодні «Ритм» – один з найвідоміших аматорських колективів древнього міста Ніжина. За роки свого існування ансамбль став багаторазовим лауреатом міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних фестивалів/конкурсів, активним учасником загальноміських мистецьких заходів та щорічних творчих звітів кращих аматорських колективів міста Ніжина, почесним гостем святкових концертів у Києві, Чернігові, Прилуках та інших містах Чернігівської області, представляв мистецтво танцю України в понад 20 країнах близького та далекого зарубіжжя. Найвищі нагороди колективу – 15 ГРАН-ПРІ міжнародних та всеукраїнських фестивалів/конкурсів.
19 – 75 років тому народився Валентин Петрович Романенко (1950), педагог, громадський діяч.
Випускник НДУ ім. Миколи Гоголя (1973).
Відмінник народної освіти України. Міністр освіти Криму (вересень 1993 – жовтень 1994). Начальник департаменту дошкільної, загальної середньої і позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України (1994–2003). Директор Севастопольської філії Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького (2003–2014).
21 – 100 років тому народилася Олена Володимирівна Плаушевська (1925–2007), вчений-філолог, журналіст, краєзнавець.
Викладач НДПІ ім. М.В. Гоголя (1976–1999).
Учасник Другої світової війни. Закінчила Одеський державний педагогічний інститут ім. К.Д. Ушинського (1953), Львівський державний університет ім. І. Франка (1957). Кандидат філологічних наук (1959). Доцент (1963). Відмінник освіти України. Член Національної спілки журналістів України.
Основний напрямок наукових досліджень – зарубіжна література XVII–XVIII ст., історія художньої культури.
25 – 40 років тому народився Тахір Тахірович Баширов (1985–2015), солдат Збройних сил України, учасник АТО (ООС).
Уродженець Ніжина.
Закінчив 9 класів ніжинської ЗОШ № 15 (2000), та Ніжинський професійний аграрний ліцей (2003), за спеціальністю «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар-ремонтник, водій». Пройшов строкову військову службу в лавах ЗСУ — служив водієм 2-ї автомобільної роти 51-го окремого автомобільного батальйону, Командування сил підтримки ЗСУ. Демобілізувавшись, працював у Києві та Ніжині.
28 серпня 2014-го мобілізований як доброволець, солдат 1-ї окремої гвардійської танкової бригади.
Загинув 25 січня 2015-го у бою поблизу міста Авдіївка. Військові переганяли танки, Баширов у ролі механкіка-водія їхав у першому, наїхав на вибухівку, котра вибухнула під днищем. Танкісти з іншого перекинутого танка вибралися самотужки та почали допомагати екіпажу підірваного танка, в якому Тахір отримав сильні поранення ніг. Від вибуху в танку викрутило механізм відкриття люку і його змогли відкрити лише на декілька сантиметрів. Тахір помер від крововтрати.
Без Тахіра лишилися батьки, сестра Олена, дружина Юлія та двоє дітей — син Артур 2009 р.н. і донька Арина 2013 р.н.
Нагороди:
Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У 2015 році на будівлі Ніжинської загальноосвітньої школи № 15 (вул. Об'їжджа, 123), де навчався Тахір Баширов у 1991—2000 роках, та на будівлі Ніжинського професійного аграрного ліцею (вул. Незалежності, 5а), де навчався Тахір Баширов у 2000—2003 роках, йому встановлені меморіальні дошки.
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 25 січня.
