У День української вишиванки у Носівці в атмосфері української духовності та кобзарських традицій вшановували пам’ять Тараса Шевченка. На батьківському Козацькому дворищі подвір’ї соліста Чернігівського обласного філармонійного центру, народного артиста України, лавреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, відомого кобзаря-лірника Василя Нечепи відбувся вечір-реквієм, присвячений 165-й річниці перепоховання Великого Кобзаря у Каневі.
Місце було вибране не випадково. Адже саме через це козацьке містечко проліг останній шлях Тараса до місця його останнього спочинку й такої архіважливої особисто для нього і для міста його дитинства і сили події Василь Григорович обминути точно не міг. Більше того, наш відомий носівський кобзар робив і продовжує робити все від себе залежне, аби пам’ять про нашого українського Пророка вдячністю й любов’ю, силою козацького духу проростала у душах та серцях наших наступних поколінь..
Пам’ятним і надзвичайно хвилюючим моментом цих щемливих і водночас світлих урочистостей, які зібрали на подвір’ї батьківського дому Василя Григоровича багатьох гостей – науковців, митців, представників влади, творчої інтелігенції, місцевих жителів - стало відкриття погруддя Кобзареві роботи відомого конотопського скульптора Юрія Ведмедя. Символічно, що офіційну церемонію відкриття пам’ятника зі зняттям покривала та перерізанням стрічки виконали нащадки родинного дворища Нечеп у Носівці син Василя Григоровича Роман та внучка Дарина. І саме в цю мить особливо відчувалося, що українські традиції живуть, бо саме їх на цьому місці, на цій землі трепетно бережуть, передаючи, як дорогоцінний скарб, своїм дітям та онукам.
На жаль, сам скульптор не дожив до події, коли ще один його талановитий монументальний витвір побачить світ – після перенесеної контузії, яку Юрій Ведмідь отримав під час поїздки у зону бойових дій, та подальшого інфаркту й перенесеної операції, восени минулого року його серце зупинилося назавжди.
А того дня до гостинного двору завітали голова Ніжинської районної ради Анатолій Красносільський, ректор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Олександр Самойленко, які виступили перед присутніми з вітальними словами. Шевченкове поетичне слово, що єднає покоління українців, думи й щирі українські пісні зі сцени, на яку того дня перетворився поріг батьківського дому, звідки колись почалися далекі кобзарські мандри відомого на весь світ нашого земляка, кобзаря-лірника, того дня лунали у виконанні господаря обійстя, артистів Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм Марини Маккей, Андрія Рекуна, творчих колективів «Забава» і «Співоча душа» зі Славутича,
Вся атмосфера свята на Козацькому дворищі того дня, де зібралися представники влади, науковці та митці, просто небайдужі до цієї події люди, була наповнена любов’ю до рідної землі, теплотою людських сердець та глибокою шаною до національної пам’яті.
У ході зібрання гості також з величезним інтересом провели оглядову екскурсію будинком, що став справжнім музеєм роду, мистецтва та козацької старовини, а також дворищем, яке перетворилося на справжній дендропарк, у якому росте понад сотня цінних порід дерев та кущів, з весни і до пізньої осені квітують різноманітні квіти. У їх числі - Тарасова верба, що виросла з маленької гілочки, привезеної колись Василем Григоровичем з місця заслання Тараса Шевченка. З цієї верби наш земляк вже висадив понад 200 саджанців – як живий символ любові до України та її духовних коренів. А на завершення свята гостинний господар пригощав усіх своєю коронною стравою – козацьким кулешем та смачнющими варениками у сметані…
Фото з фб- сторінки Василя Нечепи.
