Ніжин Сіty публікує календар подій на березень.
Нагадаємо! Вийшов черговий випуск «Календаря знаменних і пам’ятних дат міста Ніжина на 2020 рік », який випускає Ніжинська центральна міська бібліотека ім. М.В. Гоголя. Календар-щорічник є своєрідною енциклопедією життя міста, в якій подано не тільки перелік подій та ювілеїв, а й розширену інформацію про найважливіші з них, в т. ч. мало досліджені.
Уродженець с. Кропивне Ніжинського району. Доктор біологічних наук (1997). Професор Донецького університету (1997), завідувач кафедри фізіології рослин (з 1998 р.). Основні дослідження: механізми вірулентності гриба «коренева губка» до сосни звичайної та інших хвойних, механізми стійкості рослини-хазяїна до цього патогенну.
Випускник Ніжинського медичного училища (1963). Кандидат медичних наук (1989). Доцент кафедри травматології та ортопедії Одеського державного медичного університету (2005). Автор 61 наукової работи з актуальних питань травматології й ортопедії, 32 раціоналізаторських пропозицій та 2 авторських свідоцтв. Нагороджений 2 бронзовими і 1 срібною медалями ВДНГ СРСР та медаллю «За добросовестный труд».
Народилася в смт. Куликівка на Чернігівщині. Вокальну освіту здобула в Ніжинському державному педагогічному інституті ім. М.В. Гоголя (клас заслуженої артистки України Марії Бровченко).
Закінчила Московську консерваторію ім. П. Чайковського (1972). Заслужена артистка Киргизії. Солістка Фрунзенського театру опери та балету (1972–1983). Доцент Алма-Атинської консерваторії (1983). Активістка товариства «Україна» в Алма-Аті.
Працює в НДУ ім. Миколи Гоголя (з 1988 р.) Завідувач кафедри педагогіки та педагогічної майстерності (з 1998 р.). Кандидат педагогічних наук (1976). Доцент (1981). Професор (2003). Відмінник освіти України (1990). Засновник наукової школи з вивчення розвитку школи і педагогічної думки в Україні в Х1Х–ХХ ст. У складі робочої групи Міністерства освіти і науки України брала участь у розробці низки галузевих стандартів вищої педагогічної освіти України. Автор понад 250 наукових праць, монографій та навчально-методичних посібників. Упорядник «Вибраних педагогічних творів» Софії Русової у 4-х томах, автор монографії «Освітня і педагогічна діяльність Софії Русової» та ін. Нагороджена медаллю Петра Могили «За наукові досягнення» (2007). Головний редактор «Наукових записок» (серія «Психолого-педагогічні науки») НДУ ім. Миколи Гоголя.
Закінчив 6-й клас школи №1 у Ніжині, де директором бібліотечного технікуму був його брат Яков.
Учасник Другої світової війни. Лауреат Державної премії СРСР (1983). Заступник головного редактора журналу «Огонёк» (1965-1972). Автор відомих творів:
роману про українське селянство «Люди не ангели» (1960-1965) та монументального роману-епопеї «Війна» (1971–1990) (Державна премія СРСР, 1983). Написав сценарії фільмів: «Максим Перепелиця» (1955), «Артист з Коханівки» (1961), «Ключі від неба» (1965), «Між високих хлібів» (1970), «Дипломати мимоволі» (1978, у співав.), «Війна» (1990, т/ф, 6 с, у співавт.).
Завідувач кафедри загального мовознавства НДПІ (1936). Кандидат філологічних наук (1935). Професор (1935). У червні 1938 р. заарештований як «учасник української контрреволюційної повстанської організації». Засуджений до розстрілу Чернігівським обласним судом. 3 травня 1939 р. виправданий, після тортур звільнений. У січні 1941 р. знову заарештований. Рішенням Дніпропетровського обласного суду від 21–28 квітня 1941 р. засуджений до розстрілу, який замінено 10 роками таборів. Загинув 30 грудня 1944 р. Реабілітований (1956). Чоловік Ольги Мак. Життя В. Дорошенка стало основою книги Ольги Мак «З часів єжовщини. Спогади» (Мюнхен, 1954).
Уродженець Ніжина. Доктор філологічних наук (1959). Професор (1959). Заслужений діяч науки і техніки України. Основоположник досліджень у галузях української діалектології, лексикографії, історії мови. Автор розділів у книзі «Сучасна українська літературна мова. Стилістика» (К., 1973) та низки статей, присвячених питанням української літературної мови, історії українського мовознавства. Уклав кілька підручників і посібників з сучасної української літературної мови для середньої та вищої школи. Відповідальний редактор «Словника мови Шевченка» (т. 1–2, К., 1964; Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка, 1989).
Відкрита за сприяння відомого хірурга та громадського діяча Миколи Пирогова (1810–1881), попечителя Київського навчального округу (до якого входив і Ніжин).
Постановою колегії обласного управління культури хору присвоєно почесне звання «Народний аматорський колектив» (2002). Пісенний репертуар: українські народні пісні, пісні на воєнну тематику. Колектив брав участь у фестивалі хорів ветеранів у Харкові (2003), Міжнародному фестивалі «Ратному подвигу славу поём», Брянську (Росія) (2008), у 4-му регіональному фестивалі хорів ветеранів війни та праці «Згадаймо ті роки» у місті Валки Харківської області. Перший керівник хору – заслужений працівник культури України Наталія Даньшина, згодом – Наталія Уварова. Нині диригент хору – Ірина Литвинець.
Закінчила НДПІ ім. М.В. Гоголя (1970). Розпочала педагогічну роботу у загальноосвітніх навчальних закладах Чернігівщини (з 1970 р.). Кандидат педагогічних наук. Відмінник освіти УРСР. Заслужений учитель України (2004). Відмінник столичної освіти (2007). Народний учитель України (2009). Переможець Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» з українознавства. Член Міжнародної координаційної ради з питань українознавства, президент освітянського «Партнер-клубу», член редколегії журналів «Директор школи, ліцею, гімназії», «Українознавство», «Практика управління закладом освіти», «Управління освітою». Директор Українського гуманітарного ліцею КНУ ім. Тараса Шевченка (з 1992 р.).
Нагороджена орденами княгині Ольги 3 ступ. (2000), Ярослава Мудрого 5 ступ. (2006), Святого рівноапостольного князя Володимира 3 ступ., Кирила та Мефодія, медалями «В пам’ять 1500-ліття Києва», «А.С. Макаренко», знаком «Софія Русова», нагрудним знаком Київського міського голови «Знак пошани».
Випускник Ніжинського Юридичного ліцею кн. Безбородька (1868). Понад 15 років проживав на Чернігівщині, працював у Ніжинському, Чернігівському, Борзнянському окружних судах. Його ім’ям названа одна з вулиць Ніжина.
Основоположник критичного реалізму, нового етапу в розвитку білоруської літератури XIX ст. Брав участь у польському повстанні 1863 р, у Білорусії та Литві.
Випускник НДПІ (1938). Член СП СРСР (1956). Редактор газети «Радянська освіта» (1944–1954), головний редактор журналу «Література в школі» і «Українська мова та література в школі» (1954–1977). Співавтор підручника «Українська радянська література» для 10-го кл. (1966). Учасник Другої cвітової війни. Нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями.
Озброєний вершник символізує захист рідної землі від ворогів, боротьбу добра зі злом і перемогу добра. Зображення Св. Юрія розміщувалося на головних брамах Ніжинської фортеці, на будинку міського маґістрату, на всьому міському майні, міській печатці, на цехових прапорах та знаках (зокрема – гончарного цеху).
Викладач НДУ ім. Миколи Гоголя (з 1985 р.). Завідувач кафедри інструментально-виконавської підготовки факультету культури і мистецтв (з 2002 р.). Учасник відомого в Україні та за її межами «Ніжинського дуету баяністів», створеного (1986) спільно з Володимиром Дорохіним. Дует уперше в Україні репрезентував програму духовної музики у власній транскрипції для дуету багатотембрових баянів. Переможець міського конкурсу «Людина року – 2017» в номінації «Досягнення року».
Заслужений артист України (1996). Народний артист України (2016). Член Національної Всеукраїнської музичної спілки (1993). Відмінник освіти України (1995). Переможець багатьох Міжнародних музичних конкурсів. Автор науково-методичних праць, інструментовок для оркестру народних інструментів (біля 300), аранжувань та обробок для мішаного хору, транскрипцій для дуету баяністів, музики до хореографічних композицій. Нагороджений орденом «За видатні досягнення у музичному мистецтві» НМАУ ім. П.І. Чайковського (2008).
Викладач української літератури НДПІ ім. М.В. Гоголя (1939–1957). Керував літературною студією інституту. Цікаві й нині його дослідження, присвячені історії інституту «До питання студентського страйку 1905 р. в Ніжині», «З минулого Ніжинського інституту». В основі роману «Люди» лежать події, пов’язані з життям Ніжинського педінституту у перші місяці Великої Вітчизняної війни.
Друкуватися почав з 1919 року. Автор відомого роману «Голгофа» (1934), який частково друкувався в літературно-художньому журналі «Металеві дні», але окремою книгою вийшов тільки у 1959 році, після смерті письменника. Досліджував українську народну творчість, опублікував літературно-критичні статті про І. Франка, І. Тобілевича. Член Спілки письменників України (1934). Репресований (1935). Реабілітований (1958).
Календар захоплююча подорож у ті часи, коли не тільки честь і славу добували мечем, а й відстоювали своє право жити на отчій землі, множити її і боронити. Перед вами відкриється панорама далекої історії і герої Ніжинської землі. Ви більше дізнаєтеся про відомі історичні постаті і маловідомі, загублені у тисячолітньому просторі.
Шукаючи відповідь на ці запитання на сторінках книги, ви відкриєте для себе багатющий пласт історії Ніжина. Щорічник є своєрідною енциклопедією життя краю, в якій подано не тільки перелік подій та ювілеїв, а й розширену інформацію про найважливіші з них, в т.ч. малодосліджені.
Ви отримаєте інформацію про таких непересічних осіб, які відзначають ювілейні дати у 2020 році: 165 років від дня народження архітектора Опанаса Сластьона (1855-1933), 145 років українському диригенту Григорію Манілову (1875-1954), 240 років художнику Олексію Венеціанову (1780-1847), 135 років українському бібліотекознавцю, історику Степану Постернаку (1885-1938), 210 років художнику Аполлону Мокрицькому (1810- 1870), 115 років вченому Михайлу Алєксєєнку (1905-1988), 155 років українському етнографу Олександру Малинці (1865-1941), 160 років художнику Миколі Самокишу (1960-1944), 210 років етнографу, меценату Василю Тарновському (старшому) (1810-1866), 255 років вченому-енциклопедисту Василю Кукольнику (1765-1821) та багато – багато інших. Всі ці особистості є уродженцями Ніжина, або навчалися, працювали у нашому славетному місті.
Добре знаний не тільки в Україні – Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. 2020 року виповнюється 200 років від часу відкриття Гімназії вищих наук князя Безбородька, 35 років Музею рідкісної книги ім. Григорія Васильківського, 175 років картинній галереї при Ніжинському державному університеті ім. Миколи Гоголя.
Милує око старовинна архітектура міста. ЇЇ славна минувщина відзеркалюється у храмах міста. Знаменні дати відзначають: Введенський жіночий монастир, Вознесенська церква, церква Воздвиження Хреста Господня, храм Святої Покрови. Видання вміщує іменний покажчик, список скорочень, фотоматеріали.
Щорічник профінансовано управлінням культури і туризму Ніжинської міської ради.
Любов Гусєва, провідний бібліограф міської ЦБС
