Ніжин Сіty публікує календар подій на вересень.
Нагадаємо! Вийшов черговий випуск «Календаря знаменних і пам’ятних дат міста Ніжина на 2020 рік », який випускає Ніжинська центральна міська бібліотека ім. М.В. Гоголя. Календар-щорічник є своєрідною енциклопедією життя міста, в якій подано не тільки перелік подій та ювілеїв, а й розширену інформацію про найважливіші з них, в т. ч. мало досліджені.
Музей комплектує колекції унікальних старовинних видань XVI – початку ХХ століть, здійснює роботу з їх дослідження, збереження та реставрації.
Гордістю музею є унікальне зібрання європейських палеотипів (видань першої половини XVI ст.), зразки видавничої продукції видатних європейських друкарських фірм – Альдіїв, Фробенів, Ельзевірів, Ет’єнів, рідкісні примірники видань творів Платона (Венеція, 1513, 1517), Гомера (1544, 1743), Вергілія (1567), класичні видання XVI–XVIII століть творів європейських мислителів, книги митрополита Петра Могили, архієпископа Лазаря Барановича, духовних письменників Антонія Радивіловського, Симеона Полоцького, Іоанна Максимовича, Димитрія Туптала-Ростовського тощо. У колекції – повний комплект книги «Путешествие вокруг света на корабле «Нева» в 1803–1806 годах» Юрія Лисянського, подарований автором у 1827 році. Також у експозиції, подарунок рідного брата Стефана Яворського – Федора Ніжинському Благовіщенському собору, запрестольне Євангеліє 1689 року, вагою майже 18 кілограмів.
2018 року створена кімната-музей відомому мандрівнику, мореплавцю, який обійшов навколо світу, видатному ніжинцю Юрію Лисянському.
Адреса: вул. Гоголя, 4.
Випускник чоловічої класичної гімназії при НІФІ кн. Безбородька (1888).
Часто приїжджав до Ніжина до своїх рідних і брав участь у концертах, які влаштовував Федір Проценко.
Заслужений артист УРСР (1950). Професор (1945). Випускник Санкт-Петербурзької консерваторії (1901). Навчався у Варшавській та Паризькій консерваторіях. Директор музичних класів, згодом музичного училища при Чернігівській філії Імператорського Російського Музичного Товариства (ІРМТ) (з 1908 р.). Викладач Київської консерваторії (1920–1950). Чернігівська музична школа №1 носить ім’я Вільконського.
Випускник НДПІ ім. М.В. Гоголя (1976). Редактор міськрайонної газети «Ніжинський вісник» (2009–2012). Працював у НУКіМ імені Марії Заньковецької (2012–2019).
Член НСПУ. Упорядник збірок поезій місцевих поетів «На пагорбах століть» (1993), «У храмі духу» (2006). Лауреат обласної літературної премії ім. Михайла Коцюбинського (2005) та Міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця.
Вибрані твори: Релігія кохання. – К., 2002; І знов являється княжна. – К., 2005; Навскрізь : вибране. – Чернігів, 2006; Отава. – К., 2008; Берест. – К., 2011; У лісі, під озерцем, або Там, де купається щастя. – Ніжин, 2011; Від Полісся до Алтаю, або Я – українка! [про І.В. Грозенко]. – Ніжин, 2012; Озноб. – Ніжин, 2019.
Почесний мировий суддя по Ніжинському повіту. «Высочайшим повелением» від 13 січня 1878 р. затверджений довічно головою Попечительської ради Ніжинської жіночої прогімназії (згодом – гімназії) імені Пелагії Іванівни Кушакевич.
Дійсний статський радник (1916). Нагороджений орденами Св. Анни 2 ступ.,
Св. Володимира 4 ступ., Св. Станіслава 2 ступ. і срібною медаллю в пам’ять царювання імператора Олександра ІІІ.
Доктор класичної філології. Закінчив російську історико-філологічну семінарію Лейпцизького університету (1880). Професор класичної філології Київського університету св. Володимира (1885–1911). Голова Київського товариства класичної філології та педагогіки (1890–1899). 1914 року зазнав переслідувань через німецьке походження. Виїхав до Німеччини (1917).
Вибрані праці: О значении филологии. – К.: Унив. тип., 1886; Валериан Шеффер «Афинское гражданство и Народное собрание». Часть 1. «Основы государства и деления граждан в Афинах». – М., 1891; Lucian Mueller "Satiren und Episteln des Horaz". I. Theil. Satiren. – Prag, Wien, Leipzig. – 1891.
Автори пам’ятника В. Нестеров, П. Крашенніков.
Розташований у сквері на вулиці Гоголя.
Один із найстаріших вищих навчальних закладів України заснований з ініціативи графа І.А. Безбородька (1756– 1815) на кошти князя О.А. Безбородька (1747– 1799). Спочатку гімназія була навчальним закладом закритого типу для привілейованих верств дворян, духовенства і вихідців з офіцерських сімей. Випускники – в і д о м і п и с ь м е н н и к и М. Гоголь, Є. Гребінка, М. Білевич, М. Прокопович, К. Базилі, художники А. Мокрицький, А. Горонович, Я. де Бальмен, меценат В. Тарновський, фольклорист П. Лукашевич. 1832 року реорганізовано у Фізико-математичний ліцей кн. Безбородька (1832–1840) – вищий загальноосвітній заклад, що готував технічні та офіцерські кадри. Серед відомих випускників – інженери й вчені в галузі будівництва та залізничної справи П. Собко і Д. Журавський, письменник і етнограф О. Афанасьєв-Чужбинський, етнографи, фольклористи та письменники брати К. Сементовський, О. Сементовський і М. Сементовський, батько відомого мандрівника М. Миклухо-Маклая – М. Миклухо-Маклай, генерал-лейтенант В. Каталей. 1840 року реорганізовано в Ніжинський Юридичний ліцей кн. Безбородька (1840– 1875). У ньому готувались юристи-практики: судді, слідчі, нотаріуси. У трьох видозмінених навчальних закладах було підготовлено близько 1 тис. спеціалістів різних профілів. 1875 року замість Юридичного ліцею був відкритий Ніжинський Історико-філологічний інститут князя Безбородька. Серед випускників – філолог-славіст та історик, академік АН СРСР М. Державін, видатний білоруський мовознавець Ю. Карський, літературознавець В. Рєзанов, багато інших.
Галерею започаткував граф О.Г. Кушельов-Безбородько, який на честь 25-річчя Ніжинської вищої школи, подарував закладу 175 картин XIV–XIX століть. У 3-х залах представлені оригінали й авторські копії художників флорентійської школи, творчою манерою Рубенса, Ван-Дейка, Рафаеля Санті, Мікеланджело Буонарроті, Гвідо Рені, Гверчино, Караваджіо, Міньяра, а також К. Брюллова, А. Мокрицького, О. Ківшенка,
Ю. Феддерса, С. Шишка та ін.
Почесний попечитель Ніжинської Гімназії вищих наук. Подарував бібліотеку, що складалася, здебільшого, з класичних творів французької літератури – 382 найменування у 1877 томах; наприкінці 1822 року – мінералогічний кабінет, що складався з 642 штуфів; фізичний і мінц-кабінет.
Походив із родини російського адмірала, графа Григорія Григоровича Кушельова (1754– 1833). Почесний член Петербурзької Академії наук. Директор департаменту Державного казначейства (1837–1844), Державний контролер Росії (1854–1855), член Державної ради (1855).
Навчався на літературному факультеті НІНО (1923–1925).
Аспірант Науково-дослідної кафедри історії культури і мови (1925–1926). Очолював кафедру літератури в Миколаївському педагогічному інституті (1935). Член Чернігівського наукового товариства. Історик української літератури ХIX–XX ст. Досліджував творчість Т. Шевченка, М. Коцюбинського, А. Тесленка, О.В. Шишацького-Ілліча, О. Плюща. Редактор творів Михайла Коцюбинського. Автор підручника «Техніка української мови» (1928). Заарештований НКВД (1937) і розстріляний. Реабілітований (1967).
Вибрані праці: Творчість В. Стефаника. – К., 1929; Биймо по своїх помилках. Порядком самокритики // Життя й революція. – 1931. – кн. VIII; Фата-Морґана в основних стильових виявленнях // Коцюбинський. – т. 1 – Х., 1931.
Закінчив спеціальну школу військово-повітряних сил у Києві. Служив у Сибірі, на Далекому Сході, в Прибалтиці. Майор у відставці. Працював військовим журналістом у газетах «Страж Балтики» та «За Родину». Керівник Смоленської обласної організації Союзу письменників України (1980–1988), Союзу російських письменників (1992–1995). Організатор і керівник Смоленського відділення Російського фонду милосердя і здоров’я.
Твори: Ваш однополчанин. – М., 1963; Ливни и радуги. – М., 1966; Ярь. – М., 1972; Листок на асфальте. – 1969; Весть. – 1985; Земляне. – 1980; Цвет папоротника. – М., 1980; Синедоль. – 1986; Зовы. – 1995.
За деякими даними бере початок від мідноливарного заводу братів Чернових (1791).
Підприємство виготовляє устаткування для виробництва і переробки продуктів харчування, напоїв і тютюнових виробів. А також електричного, промислово-холодильного та вентиляційного устаткуваннь.
Адреса: вул. Богдана Хмельницького, 37.
Закінчив Ніжинське трьохрічне повітове училище.
Мав мануфактурну торгівлю на Думській площі у Києві. Любитель театру. Багато артистів театру Соловцова були на його утриманні. Постачальник Двору Її Імператорської Величності великої княгині Олександри Петрівни. Почесний попечитель Фундуклеївської жіночої гімназії (1900–1908), староста Олександро-Невської церкви при реальному училищі (до травня 1899 р.) і Андріївської церкви (з 25 березня 1911 р.). Член комітету з будівництва пам’ятника Гоголю в Києві. Розстріляний Київським ВНК (1919).
Підготувала Любов Гусєва, провідний бібліограф міської ЦБС
