ЛАРИСА ДЬЯКОНЕНКО: НІЖИНСЬКИЙ ТАЛАНТ, ЩО ДАРУЄ МУЗИКУ ЮНИМ

Ніжин.City

08 листопада 2024 02:44

Творчі постаті сучасних композиторів все частіше осмислюються в науковому дискурсі музикознавців шляхом здійснення джерелознавчих розвідок щодо їх музично-творчої діяльності. Вивчення біографій, оцінка історичної значущості композиторських текстів становить підґрунтя для визначення можливості застосування композиторських здобутків діяльності у музично-виконавській та педагогічній сферах сучасного музичного мистецтва України кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття та актуалізує необхідність проведення необхідних досліджень.

Фігура українського музичного творця пригортає увагу, оскільки він конструює смислові структури, які відображаються у музичних звуках.

На перехресті ХХ і ХХІ століть спостерігаємо за виникненням і розвитком нових композиторських особистостей, які вирізняються своїм стилем і напрямом творчого процесу. Цей період у музичному мистецтві характеризується різноманітністю творчих вподобань і підходів митців. Індивідуалізація творчого погляду дозволяє майстрам відтворювати в музиці думки та життєві переживання, дозволяючи відчути унікальну емоційну сферу композитора.

Безпосередні детермінанти композиторської діяльності, на наш погляд, доречно розглядати в регіональному контексті, оскільки вивчення конкретного осередку дає розуміння приналежності до композиторської школи певного регіону держави, що в свою чергу окреслює можливі ідентичні духовно-культурні риси митців.

Дійсно, кінець ХХ століття став часом народження багатьох цікавих композиторських особистостей, які своєю індивідуальністю вносять значний внесок у світ музики, збагачуючи її новими звуковими текстурами і ідеями.

Багатим на творчі особистості є м. Ніжин Чернігівської області України, у якому живе і працює українська дитяча композиторка Лариса Дьяконенко.

Народилася мисткиня 26 жовтня у 1959 році в сімʼї Дьяконенка Петра Микитовича (1929 – 2003), у минулому керівника економічного відділу заводу «Ніжин Сільмаш», та Галини Григорівни (1933 – 2001), виховательки дитячого садочку №7 «Дзвіночок».

Мати Лариси Дьяконенко була музично обдарованою, грала на акордеоні. Свою любов до музики передала дітям – сину Ігорю та донці Ларисі. Мрія матері – дати дітям музичну освіту здійснилася. Старший брат композиторки Ігор Дьяконенко, відомий музикант на Чернігівщині, нині працює завучем та викладачем в хореографічній школі м. Ніжина.

Молодша донька Лариса Дьяконенко, також пов’язала свій життєвий шлях з музикою. Першими кроками творчості стало здобуття початкової мистецької освіти у дитячій музичній школі м. Ніжина.

З щирою теплотою згадує Лариса Петрівна своїх перших вчителів по класу фортепіано, провідних піаністок – Зою Миколаївну Лоліну та Людмилу Миколаївну Смаль. Окрім занять на фортепіано, маленька Лариса співала у дитячому хорі під керівництвом Людмили Іванівни Єсипенко та у вокальному ансамблі, художнім керівником якого була Зоя Василівна Ястремська.

Майбутній композиторці подобалося займатися музикою, проте перевагу завжди віддавала грі на фортепіано. Згодом музикування стало чимось більшим ніж задоволення. Дівчинка почала писати музику. Досі зберіглися шкільні записи, де всі образи, що створювала дитяча уява занотовувалися у музичному зошиті.

Як згадує композиторка: «В дитинстві неймовірно подобалося писати ноти. Батько підтримував. Казав, щоб записувала». Так у домашньому архіві Лариси Дьяконенко дбайливо зберігаються два зошита, в яких перші творчі спроби майбутньої мисткині. Датовані вони 1974 роком. Свої твори дівчинка завжди демонструвала, виконуючи на домашніх концертах. Першими слухачами були батьки.

Захоплена музикою, Лариса часто брала участь в конкурсі «Орлятко», який проводився у 70-х – 80-х роках серед обдарованих піаністів Чернігівської області. Неодноразово здобуте лауреатство остаточно додало вмотивування юній Ларисі Дьяконенко і допомогло зробити вибір професії.

1975-1979 роки – період навчання у Чернігівському музичному училищі імені Лева Ревуцького на «Фортепіанному відділенні».

За згадкою Лариси Дьяконенко, тривалий час створену музику соромилася показувати одногрупникам, але все ж одного разу зіграла.

Одногрупники, зокрема Людмила Рудницька, нині акторка театру «Колесо», за згадкою композиторки, були дуже здивовані, але підтримали Ларису. Як згадує композиторка, «подивилися іншими очима».

Лариса Петрівна мріяла вступати на композиторський відділ до консерваторії. Навчаючись на четвертому курсі в Чернігові, їздила до Києва та брала підготовчі уроки у Андрія Яковича Штогаренка, який з 1968 по 1990 роки був завідувачем кафедри композиції. Професор Київської консерваторії давав завдання, дещо виправляв, показував записи Лариси студентам свого класу та зазначав, що дівчина вірно мислить. Маестро радив вступати, проте доля вказала інший шлях – Лариса подала документи у рідному місті до Ніжинського педагогічного інституту імені Миколи Гоголя.

Тут продовжила писати і виконувати свої твори під псевдонімом «Л. Петрович». За словами мисткині, вона «обирала псевдонім подібний на прізвище словацького композитора, тому, що хотіла презентувати свої доробки, проте, у 80-ті роки було заборонено включати в програму концертів твори маловідомих українських композиторів».

Твори Лариси Дьяконенко віддавали на розгляд до Спілки композиторів. Їх возив колега по школі, викладач духових інструментів Анатолій Тарапун.

Загалом творча спадщина Лариси Дьяконенко вбирає доробки для фортепіано, вокалу, хору та інструментальних ансамблів.

Фортепіанна творчість представлена у п’яти збірках: «Фортепіанні твори», «Дитячі малюнки», «Твори для фортепіано», «Від До до До».

Лариса Дьяконенко — висококваліфікована піаністкою та досвідчена викладачка.. Усі її твори створені спеціально для учнів. Доробки відзначаються філософським підґрунтям, гумором, ліричністю та комічністю, що додає багатогранність емоцій та глибину змісту до музичних творів. Через свої твори композиторка передає філософські роздуми та глибокі емоційні відчуття. Її композиції стають платформою для вираження різноманітних людських досвідів і почуттів, здатних змінювати й збагачувати життя юних слухачів.

Доробки сприяють розвитку образного мислення. Автор цілеспрямовано надає багатьом композиціям назву «Прелюдія», спричиняючи стимуляцію дитячої уяви та дозволяючи формувати особисті образи під час виконання. Оволодіваючи цими творами, юні піаністи здобувають ключові навички професійної виконавської майстерності, розширюють свій репертуар. Такий підхід не лише сприяє технічному вдосконаленню, а й підтримує розвиток музичної індивідуальності кожного виконавця.

Вокальна творчість композиторки Лариси Дьяконенко представлена у двох збірках, які мають однакову назву «Дитячі пісні», проте були видані з відстанню в чотири роки.

Перша вокально-хорова збірка «Дитячі пісні» вийшла в 2011 році. У збірку увійшло дванадцять доробків композиторки, чотири з яких написані на слова Миколи Самка та вісім на слова Лариси Харченко.

Друга вокально-хорова збірка «Дитячі пісні» видана композиторкою у 2015 .

До неї увійшли вокальні сольні та хорові твори на слова Зої Боровик, Емілії Саталкіної, Григорія Талата, Юрія Кушака, Тетяни Мезенцевої, Лариси Харченко. З них шість творів для солістів-вокалістів: «Жабенятко-співак», «Колискова», «Весела колискова», «Веселенька планета», «Новорічна», «Добродію, Миколай». Три для двоголосного хору: «Їжачок», «Сніжна баба», «Рушничок». Два для соліста та двоголосного дитячого хору: «Ну й танок», «Мурмурнявська мова». Один для чотириголосного хору «О, Україно» та один для соліста та чотириголосного дитячого хору «Це вічна музика».

Доробкам передують методичні рекомендації від композиторки, в яких для зручності хормейстера авторка надає короткі анотації до кожного твору. В описанні зазначається вікова категорія дітей для якої створено хоровий доробок, окреслюється діапазон, описуються ритмічні та мелодичні малюнки.

Створюючи другу вокально-хорову збірку «Дитячі пісні», Лариса Дьяконенко мала на меті розширити виконавський репертуар учнів-вокалістів.

Наразі у різних куточках України дитячими колективами виконуються хорові та вокальні твори мисткині. Проте першим виконавцем, був хор під керівництвом Сергія Олександровича Голуба – заслуженого працівника Культури України. У 2005 році відомий хормейстер долучив до програми дитячого колективу зразкового хору Ніжинської музичної школи «Сяйво» твір Лариси Дьяконенко «Солдатський курган».

Ансамблево-інструментальна творчість Лариси Дьяконенко укладена композиторкою у 2 збірки: «Граємо в ансамблі», та «Твори для скрипки (домри) та фортепіано.

До збірки «Граємо в ансамблі» увійшло дев’ять невеликих за обсягом, простих за формою різнохарактерних творів, що рекомендовані для розучування з учнями 3 – 4 класів мистецьких шкіл, які навчаються грі на домрі або скрипці.

Збірка «Твори для скрипки (домри) та фортепіано» увібрала в себе десять творів. Серед них дев’ять авторських оригінальних творів для сольного виконання на скрипці або домрі у супроводі фортепіано.

Першими виконавцями доробків з фортепіанних, вокально-хорових та ансамблево-інструментальних збірок композиторки Лариси Дьяконенко були учні Ніжинської музичної школи..

Творчість Лариси Дьяконенко можна поділити на три розділи: фортепіанна, ансамблева інструментальна та вокально-хорова творчість.

Фортепіанним творам композиторки притаманно використання простих розмірів і метрів, малої форми у п’єсах, цитування та не дотримання класичної форми у жанрі концертино. Ансамблева інструментальна творчість адресована переважно скрипалям та домристам у супроводі фортепіано. Вокально-хорова творчість Лариси Дьяконенко представлена нескладними образними, різнохарактерними творами і розраховані на дітей шкільного віку.

Індивідуальна природа авторського стилю Лариси Дьяконенко демонструє творчу діяльність мисткині у контексті характерного стилістичного напряму свого історичного періоду.

Лариса Дьяконенко – композиторка, яка віддано пише музику для дітей. Її творчість є рефлексією та відповіддю на основні культурні виклики свого часу, в розумінні захисту та примноження українського культурного надбання у сфері музичного мистецтва.