До Всесвітнього дня дикої природи
Дика природа є невід’ємною частиною нашої планети. Адже неможливо уявити собі світ без неповторних диких тварин та неймовірних рослин непідвласних людині. Щороку 3 березня відзначається Всесвітній день дикої природи, який було започатковано 20 грудня 2013 р. 68-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН. 3 березня 1973 р. у м. Вашингтоні була підписана Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITEС). Метою Конвенції є гарантування, що міжнародна торгівля дикими тваринами та рослинами не буде створювати загрозу їх існування. Учасниками Конвенції є 180 держав. Україна приєдналась до Конвенції CITEС 14 травня 1999 р. Під міжнародною охороною на сьогодні знаходиться близько 5600 видів тварин та 30 тисяч видів рослин.
Серед великої кількості представників дикої природи Чернігівщини є справжній лісовий велетень – лось. Лось звичайний, або лось європейський (Alces alces) – найбільший представник родини оленевих (Cervidae), які зустрічаються в Україні. Він вважається одним із найвищих та найбільших за довжиною тіла ссавців Європи. В Україні за останні десятиліття чисельність лосів різко скоротилась, тому 9 листопада 2017 лося звичайного внесли до Червоної книги України. Лосі мають багато різних назв. Самців лося часто називають «сохатими» через схожість їхніх ріг з сохою, рідше – биками, самок – коровами, молодих лосів називають телятами.
Лось звичайний – дуже велика, сильна та міцна тварина.
Довжина тіла самця до 3-х м, висота в загривку – 1,8-2,3 м, маса тіла – 540-720 кг. Самки менші за самців, зазвичай вони важать 270-360 кг. За зовнішнім виглядом лось помітно відрізняється від інших оленів. Тулуб і шия у нього короткі, загривок високий, у вигляді горба. Ноги сильно витягнуті, тому, щоб напитися, лось вимушений заходити глибоко у воду або ставати на коліна передніх ніг. Під горлом м’який шкірястий виріст – «сережка», що досягає 25-40 см. Але справжня прикраса лося – це величезні роги лопатоподібної форми, розмах яких досягає 180 см, маса – 20-30 кг. Роги лось скидає щорічно в листопаді-грудні і ходить без них до квітня-травня. Самки – безрогі. Роги лося є відомим мисливським трофеєм.
Лосі населяють різні ліси, чагарники вербняків по берегах річок і озер. Велике значення для тварин має наявність боліт, тихих річок і озер, де влітку вони годуються водною рослинністю і рятуються від спеки.
Лось звичайний – травоїдна тварина, яка харчується протягом дня, від світанку до заходу. Раціон харчування лосів включає деревинно-чагарникову і трав’янисту рослинність, а також мох, лишайники і гриби. Взимку тварини ведуть кочовий спосіб життя і майже повністю переходять на гілковий корм, у відлигу вони гризуть кору. За добу дорослий лось з’їдає: влітку близько 35 кг корму, взимку – 12-15 кг, за рік – близько 7 т. Зазвичай лосі відвідують солонці: взимку злизують сіль, навіть з шосейних доріг, яка служить для тварин джерелом вітамінів.
Лосі прудкі, бігають до 56 км/год і добре плавають, можуть тримати голову під водою більше 1 хв.
Від своїх природних ворогів – ведмедів і вовків, обороняються ударами передніх ніг. З органів чуття у лося краще всього розвинені слух і нюх. Тварини мають слабкий зір: людини, що нерухомо стоїть, вони не бачать на відстані кількох десятків метрів і досить часто стають причиною ДТП на автошляхах.
Поза сезоном розмноження лосі зазвичай живуть поодинці або на відстані від інших членів стада. Під час шлюбного періоду самці формують власні стада самиць, що звуться «гаремом». Самка в травні-червні народжує одне теля, хоча іноді трапляються двійні і трійні. Лосеня важить 11-16 кг при народженні, протягом 5 місяців живиться молоком матері. Статевозрілими лосі стають в 2 роки.
У своєму природному середовищі лось досить лагідний і миролюбний. Проте якщо його турбують інші тварини або люди, він стає досить агресивним. Ці ссавці дуже територіальні і можуть атакувати будь-кого або щось, що загрожує їхній території.
Людмила КОТ, наукова співробітниця відділу Музей природи Приостер`я НКМ ім. І. Спаського.
